Вирок за вбивство Фаріон: поліція не знайшла замовників після 2 років розслідування

Національна поліція України, прокуратура та Служба безпеки України протягом двох років інтенсивно працювали над розслідуванням обставин убивства. За цей час правоохоронці провели масштабну слідчо-оперативну роботу, включаючи 92 експертизи, допити понад 1500 людей та опрацювання сотень камер відеоспостереження.

25 липня у Дніпрі затримали підозрюваного — 18-річного В'ячеслава Зінченка, якому суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Донька загиблої, Софія Особа, разом зі стороною захисту потерпілих вимагала перекваліфікації обвинувачення на умисне вбивство з мотивів національної нетерпимості.

Наприкінці грудня фігуранту змінили кваліфікацію злочину на умисне вбивство з мотивів національної нетерпимості та незаконне поводження зі зброєю. 22 серпня під час судового засідання було заслухано аудіозапис, де підозрюваний нібито визнав свою провину, посилаючись на особисту неприязнь. Однак сам Зінченко заперечив це, заявивши про тиск.

1 жовтня Шевченківський районний суд Львова визнав В'ячеслава Зінченка винним у вбивстві Ірини Фаріон та незаконному поводженні зі зброєю, засудивши його до довічного позбавлення волі. Суд також частково задовольнив цивільний позов доньки мовознавиці, постановивши стягнути із Зінченка 5 мільйонів гривень.

Незважаючи на глибоке розслідування, заступник голови Національної поліції Андрій Нєбитов заявив, що замовників або пособників убивства Ірини Фаріон не встановлено. За його словами, Зінченко діяв на власний розсуд і за особистими переконаннями, включаючи неприязне ставлення до громадської діяльності Фаріон.

Захист Зінченка заявив про фальсифікацію справи та намір оскаржити вирок в апеляції, тоді як донька Фаріон назвала рішення суду «історичним вироком».

Ця справа набула широкого резонансу в суспільстві, оскільки Ірина Фаріон була знаковою постаттю в українській мовній політиці. Розслідування охопило значний обсяг роботи, що підкреслює складність встановлення мотивів злочину та пошуку всіх причетних.

Одним із ключових доказів у справі стало виявлення ДНК Зінченка на лавці та кріслі біля місця злочину, а також портретознавча експертиза, яка підтвердила, що саме він стежив за Фаріон. Чітко встановлений маршрут від орендованої квартири до місця злочину також став важливим фактором у судовому процесі.

«У цьому напрямку Національна поліція, прокуратура і Служба безпеки України працювали останні два роки, скільки йшло це розслідування. На теперішній час будь-яких замовників або пособників не встановлено», — повідомляє заступник голови Національної поліції Андрій Нєбитов.

«Як і встановив суд, Зінченко діяв на власний розсуд, за особистими переконаннями і, в тому числі, у зв'язку з неприязним відношенням до громадської діяльності Фаріон», — додав Нєбитов.

Попри те, що вирок винесено, питання про можливих замовників залишається відкритим для частини суспільства. Це завершення судового процесу, що підкреслює важливість незалежного правосуддя та його роль у встановленні істини, навіть коли відповіді не є вичерпними для всіх.