Пройшов війну, полон і радянські табори: на 100-му році життя помер Зенон Врублевський
Пройшов війну, полон і радянські табори: на 100-му році життя помер Зенон Врублевський

Пройшов війну, полон і радянські табори: на 100-му році життя помер Зенон Врублевський

Яким було життя Зенона Врублевського – розкаже 24 Канал.

Що відомо про дитинство Зенона Врублевського?

Зенон Врублевський народився 17 березня 1927 року у Львові в родині Івана та Анни Врублевських. Його батько був колишнім десятником Українських січових стрільців і працював майстром шкіряних виробів, мати була домогосподаркою.

Хлопець навчався у приватній школі імені Тараса Шевченка, а згодом – у гімназії. Був членом "Пласту" та "Просвіти". Дитинство Врублевського припало на час політичних потрясінь. У 1939 році, коли йому було 12 років, він став свідком приходу радянських військ до Львова. Пізніше у своїх спогадах розповідав про події того періоду та перші роки радянської окупації.

Чому у 16 років він пішов до дивізії "Галичина"?

У 1943 році, ще не досягнувши 17 років, Врублевський разом із братом Юрієм зголосився до дивізії "Галичина". За свідченням самого Врублевського, батьки про його рішення не знали. Він пройшов військовий вишкіл на полігоні Гайделягер поблизу Дембиці, а потім – другий вишкіл у Нойгаммері.

Там же здобув спеціальність водія. Згодом Врублевський служив водієм при штабі дивізії, брав участь у бойових діях, зокрема у складі бойової групи Баєрсдорфа. Також він був особистим водієм полковника Армії УНР Івана Ремболовича.

Пройшов війну, полон і радянські табори: на 100-му році життя помер Зенон Врублевський - Фото 1
Зенон Врублевський / Фото "Діло"

Що сталося з ним під Бродами?

Улітку 1944 року дивізія "Галичина" опинилася в оточенні під Бродами. Під час спроби прориву Врублевський потрапив у радянський полон. Його відправили до табору в Пермській області. Там він провів близько двох років.

У таборі Врублевський дізнався, що його брат Юрій зміг вирватися з оточення та приєднався до УПА. Сам Зенон у 1946 році зумів утекти й повернутися до Львова. Згодом він дізнався про загибель брата.

Як він опинився в підпіллі ОУН?

Після повернення до Львова Врублевський встановив зв'язки із збройним підпіллям ОУН і приєднався до нього. Однак довго залишатися на волі йому не вдалося. У 1947 році радянські органи безпеки його заарештували. 8 вересня того ж року Врублевського засудили до:

  • 25 років таборів,
  • п'яти років позбавлення прав,
  • конфіскації майна.

Наступні роки він провів у радянській системі ув'язнення – зокрема у Свердловську, Караганді, Кемерові та Воркуті.

Як склалося його життя після таборів?

Звільнили Врублевського у 1958 році, однак повернутися до Львова він зміг лише у 1960-му. Після проголошення незалежності України він активно долучився до ветеранського руху. Врублевський був одним із учасників створення Галицького братства колишніх вояків 1-ї Української дивізії "Галичина" УНА, а з 1992 року був членом Братства УПА.

Він також залишив свідчення про своє життя для історичних проєктів. Його інтерв'ю 2015 року зберігається у проєкті "Жива історія" та містить спогади про довоєнний Львів, німецьку й радянську окупації, бої під Бродами, полон, ГУЛАГ і діяльність підпілля ОУН.

Що відомо про останні роки його життя?

Зенон Врублевський помер 1 жовтня 2026 року, на 100-му році життя. Про його смерть повідомили, зокрема, заступник голови Галицького братства вояків дивізії "Галичина" Ігор Іваньков та голова Львівської ОВА Максим Козицький. Інформацію про чин парастасу та похорон обіцяли повідомити окремо.

Його життя охопило майже весь драматичний ХХ столітній шлях Галичини:

  • дитинство у міжвоєнному Львові,
  • радянську та німецьку окупації,
  • службу у дивізії "Галичина",
  • бої під Бродами,
  • радянський полон,
  • підпілля ОУН,
  • десятиліття таборів і повернення до Львова вже в незалежній Україні.

Зенон Врублевський залишив по собі не лише біографію, а й особисті свідчення про епоху, яку він пережив власним життям. Саме такі спогади дозволяють побачити історію не тільки через документи та дати, а й очима людей, які були її безпосередніми учасниками.

Джерело матеріала