Україна може зіграти основну роль у забезпеченні експорту енергоносіїв США до Європи — Atlantic Council

У міру того, як росіяни посилюють удари по цивільній інфраструктурі України, в енергетичному секторі країни відбуваються зміни, які мають наслідки для США та майбутнього розвитку європейських ринків газу, пише Atlantic Council. Зокрема, Україна може відіграти ключову роль у забезпеченні експорту енергоносіїв США до Європи.

З минулого року Українська держава пройшла шлях від відсутності змістовних прямих відносин зі скрапленим природним газом (СПГ) США до одного з найбільш швидкозростаючих покупців американського СПГ у Європі. Цей перехід підкреслює, чому Вашингтон повинен розглядати продаж СПГ Україні як стратегічний імператив.

Російські атаки 2025 року на внутрішнє виробництво газу в Україні знищили до 60% виробничих потужностей, що змусило «Нафтогаз України» переглянути свою стратегію імпорту. У виданні зазначають, що реакція була вражаючою як з точки зору швидкості, так і охоплення. Зокрема, «Нафтогаз» вже створив чотири окремі шлюзи для імпорту СПГ зі Сполучених Штатів: польський термінал у Свіноуйсьці з Orlen, литовський термінал у Клайпеді з Ignitis, плавучий термінал у Мукрані в Німеччині та грецький термінал у Ревітуссі. Останній проходить через новий «Вертикальний газовий коридор» — маршрут півночі на південь через Болгарію та Румунію, який адміністрація президента США Дональда Трампа рішуче підтримує.

Цифри підкреслюють темпи цього прискорення. Україна минулого року законтрактувала приблизно 456 мільйонів кубічних метрів СПГ зі Сполучених Штатів. Тільки протягом першого кварталу 2026 року цей показник становив 381 мільйон, що ставить країну на шлях до різкого збільшення річного рівня закупівель.

І тут, додають у виданні, є стратегічний вимір, який виходить за рамки статистики імпорту. Україна розташована на вершині найбільшого в Європі підземного сховища газу обсягом понад 30 мільярдів кубічних метрів. Значна частина цього сховища знаходиться на заході України, поблизу кордону з ЄС, на глибинах, що забезпечують реальний захист від російських авіаударів. Якщо логістичні та безпекові проблеми успішно вирішать, ці сховища потенційно можуть стати важливим розподільчим центром для американського газу, що обслуговує Центральну та Східну Європу.

Тоді як сама Європа вже на шляху до того, щоб цього року постачати приблизно дві третини свого імпорту СПГ зі Сполучених Штатів. Це випередить Норвегію як найбільшого постачальника на континенті. Українська мережа зберігання та імпорту пропонує спосіб зміцнити цю позицію. Це може допомогти закріпити відмову Європи від російського газу в той час, коли експорт російського СПГ до деяких країн-членів ЄС зростає. Завдяки подальшим інвестиціям для покращення сполученості Україна може допомогти забезпечити Європу інфраструктурою для розширення імпорту СПГ та задоволення сезонних стрибків попиту.

Саме тут закупівлі Україною скрапленого газу у США перетинаються з одним із найамбітніших проектів Америки в енергетичному секторі: Ініціативою трьох морів. Вона об’єднує 13 держав ЄС від Балтійського до Адріатичного та Чорного морів для створення нової енергетичної інфраструктури, яка має обслуговувати Центральну та Східну Європу. Запущена ще за часів першої адміністрації Трампа, вона дедалі більше розглядає диверсифікацію СПГ як свою центральну енергетичну місію, а американські чиновники вважають регіон основою енергетичного майбутнього Європи. Подальша інтеграція України дасть ініціативі те, чого їй давно бракувало: великомасштабного партнера зі зберігання, здатного поглинати та перерозподіляти американський газ по всьому регіону.

Виконувач обов'язків гендиректора НАК «Нафтогаз» Сергій Федоренко має необхідний досвід, щоб скористатися цією можливістю, вважають у виданні. Федоренко раніше відігравав ключову роль у розширенні імпорту СПГ до країни та зіграв важливу роль у зусиллях щодо поглиблення співпраці з партнерами зі США, Польщі, Литви та Греції. Його призначення в липні 2026 року сигналізує про безперервність, а не про перебої.

Водночас у виданні зауважують, що подальший прогрес не можна сприймати як належне. Він вимагатиме постійної участі інституцій США. Це має включати додаткову підтримку імпорту українського СПГ та зусиль Києва щодо інтеграції інфраструктури газової промисловості країни в ширшу регіональну енергетичну архітектуру. Україна зараз має можливість зміцнити свою позицію як стратегічного комерційного союзника США та допомогти зробити так, аби нові СПГ-коридори, що постачають американський газ до Центральної та Східної Європи, стали постійними елементами регіональної енергетичної карти.

Більша роль України у підтримці експорту американського СПГ до Європи посилила б енергетичну безпеку країни та євроінтеграцію, а також сприяла б зміцненню довгострокових комерційних зв'язків між Європою та Сполученими Штатами. Найважливіше те, що подальший розвиток Ініціативи трьох морів за участю України як ключового партнера зі зберігання може допомогти полегшити перехід Європи від небезпечної залежності від експорту російської енергії. Це слугуватиме надійною альтернативою для країн, які давно розраховують на Москву щодо поставок енергії, але тепер прагнуть зменшити цю залежність.

Протягом десятиліть російський газ прямував на захід через Україну на європейські ринки. Ця торгівля була серйозно порушена повномасштабним вторгненням РФ 2022 року, коли європейські країни зобов'язалися припинити імпорт російських енергоносіїв найближчим часом. Зараз газ почав надходити до України та до сховищ країни зі Сполучених Штатів. За достатньої додаткової підтримки з боку Вашингтона ця тенденція може бути вигідною для України, Європи та економіки США.

Рівно рік минув між двома виступами Урсули фон дер Ляєн про дорогу енергію в Європі. За цей час проблема не зникла, а діагноз щодо неї став значно тривожнішим: під сумнівом уже не просто конкурентоспроможність, а здатність ЄС зберегти статус промислового центру. Економісти Наталія Резнікова та Володимир Панченко у статті «За лаштунками енергетичної (не)залежності ЄС: конкурентоспроможність під загрозою деіндустріалізації» пояснюють, чому скорочення прямого імпорту російських енергоносіїв не гарантує зникнення залежності від них.