Головна проблема України: чому держава постійно відстає у вирішенні проблем

Проблема практично будь-якої української влади, починаючи з 2000-них років, — нездатність мислити стратегічно та прораховувати наслідки своїх рішень на роки вперед.

Ми постійно бачимо одну й ту саму модель: виникає проблема — влада починає на неї реагувати. Ударили по мостах — починають думати про мости. Виникли проблеми з енергетикою — терміново шукають рішення в енергетиці. З’явилися ризики для теплопостачання — починається підготовка вже до конкретного опалювального сезону.

Але державне управління не повинно працювати за принципом: "У нас виникла проблема — давайте тепер щось із нею робити". Завдання державного апарату — заздалегідь прораховувати можливі сценарії: що станеться через три, п’ять, десять років; які системи виявляться найбільш вразливими; скільки ресурсів знадобиться; що робити за найгіршого сценарію і що станеться, якщо одночасно виникне кілька проблем.

Подивімося на інфраструктуру.

Енергетика, житловий фонд, теплопостачання, водоканали, каналізація, мости, транспортна інфраструктура — усі ці проблеми були очевидними задовго до 2022 року. Ми десятиліттями знали, що зношуються теплові мережі, старіє житловий фонд, потребують ремонту мости, а водопровідна та каналізаційна інфраструктура потребує величезних інвестицій.

Але системної роботи з цими ризиками не відбулося. У результаті сьогодні багато питань доводиться вирішувати вже в аварійному режимі — коли часу мало, ресурсів недостатньо, а ціна помилки стає значно вищою.

Важливо Беззахисні українці: чому проєкт бюджету на 2027 рік залишає громадян без правосуддя

І тут виникає ще одне важливе питання — кадрове.

Якщо подивитися на державний апарат різних періодів, то раніше існувала певна школа фахівців, які справді вміли працювати на перспективу. Зокрема, люди, які прийшли ще за часів Леоніда Кучми та продовжили працювати в наступні роки. Я не стверджую, що тоді все було ідеально. Але існувала категорія спеціалістів, здатних мислити масштабами держави, а не одного політичного циклу.

Сьогодні ми надто часто бачимо іншу модель: людина приходить на посаду і починає вирішувати проблеми, які безпосередньо стоять перед нею сьогодні. Але міністр має думати не лише про те, як ліквідувати наслідки аварії. Він повинен розуміти, чому вона стала можливою, де може виникнути наступна і що необхідно зробити заздалегідь.

І це стосується не лише війни. Держава повинна мати сценарії розвитку енергетики, комунальної інфраструктури, транспорту, житлового фонду, водопостачання та економіки — на 3, 5, 10, 15 і навіть 20 чи 50 років уперед. Тому що гроші потрібно ще знайти. Можна залучити кредити, міжнародну допомогу, інвестиції, використовувати бюджетні ресурси. Але якщо немає чіткого розуміння пріоритетів, гроші переважно йтимуть на ліквідацію вже виниклих наслідків.

А завдання держави — не постійно гасити пожежі, а заздалегідь розуміти, де вони можуть виникнути, і готувати систему до цих ризиків. І сьогодні ми фактично платимо за те, що багато таких рішень не були ухвалені тоді, коли ще був час і можливість підготуватися.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Йдуть у Кабмін: Верховна Рада проголосувала за відставку двох "Слуг Народу" Безгіна та Маслова