Привид "чорної смерті": що приховує карантин у лабораторії під Іркутськом і чи варто світу боятися чуми

Не можна не сказати про резонансну смерть від можливої легеневої форми чуми в передмісті Іркутська, але спершу трохи історії.

Чикаго, вересень 2009 року. Мікробіолог Чиказького університету Малкольм Касадабан помер від септичної форми чуми після роботи з атенуйованим штамом Yersinia pestis KIM D27 (pgm−). Штам вважався ослабленим через дефект захоплення заліза і до цього не спричиняв смертей у лабораторіях. Із крові виділили саме лабораторний варіант, легеневої форми під час розтину не було. Шлях зараження так і не встановили: колеги не пригадали ані уколу, ані явного аерозолю. Під час розтину виявили недіагностований спадковий гемохроматоз; надлишок заліза, за версією CDC, міг компенсувати дефект штаму й повернути йому вірулентність. Контактним призначили антибіотики, вторинних випадків не було.

У 1959 році в США — у лабораторіях біологічної програми армії США — сталося інгаляційне зараження вірулентним штамом чуми. Діагноз поставили того ж дня, розпочали лікування антибіотиками й виписали хворого приблизно через три тижні.

Також відомо про смертельне лабораторне зараження натуральною віспою (Бірмінгем, 1978 рік) — це останній відомий у світі випадок смерті від цього захворювання. Завідувач лабораторії наклав на себе руки. Після цього всі дослідницькі колекції вірусу ліквідували, крім двох сховищ.

У 1967 році одночасно захворіли працівники лабораторій у Марбурзі, Франкфурті й Белграді, які працювали з тканинами зелених мавп із Уганди. 31 хворий, 7 померлих. Так було відкрито вірус "Марбург".

У 2004 році Антоніна Преснякова, яка працювала у "Векторі" (Кольцово), вкололася голкою з вірусом Ебола й померла. Те саме сталося в Гамбурзі у 2009 році: працівникові лабораторії терміново ввели експериментальну вакцину, захворювання не розвинулося.

Були й інші витоки, зокрема збудника першого тяжкого спалаху коронавірусної інфекції (SARS) у 2004 році, менінгокока й навіть пріонів.

Чому ж зараз стільки галасу?

На мою думку, причин кілька. Після пандемії COVID суспільство напружене до краю й найбільше побоюється не так збудника, як неадекватних політичних рішень, здатних загнати людей у кут із будь-якого питання й застосувати до них медичне насильство.

Саме слово "чума" навіює середньовічний страх, а зв’язок випадку з лабораторним походженням цей страх посилює.

Комунікаційний хаос: найвищі посадовці регіону спочатку говорять про "смерть від чуми" або від "особливо небезпечної інфекції", а центральна влада це спростовує; за повідомленнями, у померлої збудника чуми не ідентифікували.

Водночас масштаб реагування не відповідає озвученій ситуації: під спостереження взяли приблизно 200 людей, частину госпіталізували, у стаціонарі зупинили не лише прийом хворих, а й виписку. До регіону вилетіла очільниця Росспоживнагляду. Для "звичайної пневмонії" це надмірно, але навіть за простої підозри на легеневу чуму — стандартно. Люди оцінюють дії, а не пресрелізи.

Важливо В одному з регіонів РФ запровадили масковий режим: побоюються чуми

Якщо сталася аварія, чому не проводили відповідного лікування? Адже працівниця не могла не знати, чим небезпечний збудник і що є ефективні методи превентивного лікування. І чому вона не була захищена захисним костюмом?

Зрештою, у вересні Росспоживнагляд сам повідомляв про високу активність чуми в Сайлюгемському природному осередку на кордоні з Монголією; у самій Монголії на початку жовтня померла людина з підозрою на чуму. Звичайна сезонна епізоотія й лабораторна смерть потрапили в одну стрічку новин, хоча це різні події.

Ця подія широко розійшлася у світових ЗМІ: CNN, AP, Al Jazeera та Axios подали цю історію як "співробітниця чумної лабораторії померла, США стежать".

Що нам потрібно розуміти?

Що насправді сталося в лабораторії, ми можемо так ніколи й не дізнатися. Можуть висувати різні версії, зокрема такі, що не мають стосунку до дійсності.

Це аж ніяк не спалах — один летальний випадок пневмонії нез’ясованої етіології у співробітниці режимного інституту. Поки немає протоколу, залишаються три робочі версії: чума, інша особливо небезпечна інфекція з колекції інституту або звичайна тяжка позалікарняна пневмонія у людини, лікування якої розпочали надто пізно.

Попри високу сприйнятливість людини й низьку інфікувальну дозу (збудник належить до біологічної зброї категорії С), ми маємо достатній арсенал засобів лікування. Захворювання має різні клінічні форми — бубонну, шкірно-бубонну, легеневу, септичну та деякі інші. Від легеневої форми людина буквально згорає за кілька днів ("чорна смерть"), як і від септичної, але саме тому, що в цей час її ніхто не лікує: сам збудник практично не має природної резистентності до антибіотиків і непогано лікується деякими доступними антибіотиками (про резистентність повідомляють лише з Мадагаскару). Також є вакцина, яка ефективна лише проти бубонної форми.

У світі щороку реєструють приблизно 3000 випадків чуми; переважна більшість — бубонна форма, але є й легенева.

Жодного серйозного поширення захворювання не буде. Буде багато політики, чуток, іноді — страхів, не більше…

І все ж такі випадки завжди наголошують на тому, як важливо мати в країні злагоджену систему захисту від біологічних загроз.

А будь-який епіднагляд, нагадаю, починається з діагнозу. Його встановлює лікар-інфекціоніст. Часто, між іншим, ризикуючи життям…

До речі, основний резервуар збудника — тарбаган, або монгольський бабак. Отой симпатичний з мемів. Але вони теж хворіють і помирають від чуми. А "мовчазним резервуаром" є миші-полівки та деякі інші.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Важливо "Поінформована про це": Адміністрація Трампа "стежить" за РФ через спалах чуми — Axios