Жодних компромісів із Москвою: чому з РФ неможливо домовлятися в принципі

Про мирні плани та плани миру.

Є велика проблема в усіх розмовах щодо можливого "стратегічного шляху до миру" у війні з Росією. Люди, які про це кажуть, свідомо чи несвідомо пропонують алгоритм, наче ми воюємо з нормальною країною.

Як виглядає алгоритм пошуку миру з нормальною країною? Ми визначаємо наші "червоні лінії" (умови, на які ніколи не підемо), противник — свої. Потім позначаємо аспекти, в яких можливий торг, і цей торг починаємо. Іронічно, що це те саме "зійтись посередині", яке свого часу пропонував Зеленський (за що справедливо був підданий, м’яко кажучи, критиці).

Чому такий алгоритм категорично неприйнятний у війні з Росією?

Бо російська стратегія — що історично, що на радянському етапі, що на сучасному етапі — не базується на компромісному підході. Простіше кажучи — Росія взагалі не веде переговорів. Вона висуває умови капітуляції.

Уявімо, що ми воюємо з умовною Словаччиною за Закарпаття, і Словаччина значну частину Закарпаття захопила. Ми можемо вести переговори — давайте ми припинимо вогонь, а в обмін на це зафіксуємо лінію розмежування та, скажімо, гарантуємо словацькомовній меншині Закарпаття локальні школи. Спрацює.

Важливо Путін виповз зі свого кутка: чому диктатор набрався сміливості і на що він розраховує

З Росією умовою буде зафіксувати лінію розмежування та запустити школи ДО ПОЧАТКУ ПЕРЕГОВОРІВ. Це буде умовою початку переговорів. Причому фіксувати лінію доведеться не як насправді, а як у російських штабах та телеефірах у гарячій маячні намалювати. Себто — тупо відступити та віддати їм шмат території.

Так от, якщо після цього і почнуться перемовини — ці поступки в них вже взагалі не будуть враховуватися. Вони перейдуть в розряд "реалій на землі", Росія просто відмовлятиметься включати їх в перелік обговорюваних питань. Приклад зараз — Крим.

Отже, поступка буде зроблена в обмін на… нічого. На можливість поговорити. І почути "страждайте, л..хи". Після чого наступ поновиться, але вже з нових позицій. Щоб на наступні перемовини виходити з новими поступками з нашого боку.

Саме тому Росія за всі роки війни не фіксує власний план. Які цілі в Росії у війні офіційно? Бе, ме, кукаре — абстрактні слова про демілітарізацію та денацифікацію, в які можна упакувати будь-що. Від нічого до повної окупації України. Така абстрактність є свідомим кроком.

Від нас же вимагають конкретно позначити, що ми готові віддати. Як тільки ми це зробимо, це стане базовим мінімумом віддачі тільки для початку переговорів. Ну, а далі, як в анекдоті — "ми вже зрозуміли, що ти собою гендлюєш, питання лише в ціні".

Було б категоричною дурістю.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Примус до переговорів: чому Путіна не вдасться посадити за стіл раніше, ніж через 3–4 місяці