Чому мама «завжди винна» — і чому насправді це не так

«У всьому винна мама» — так найчастчше кажуть про дитячі образи та й про проблеми у дорослому житті дорослі на сеансах психотерапії і не лише. Маму звинувачують у тому, що вона недолюбила, надто контролювала, забагато вимагала, щось забороняла або, навпаки, дозволяла більше, ніж потрібно.

Та чому саме мама так часто опиняється першою у списку претензій? І чому згодом її місце можуть зайняти чоловік, дружина, дорослі діти чи навіть брати й сестри?

Психологиня та психотерапевтка Лариса Дідковська пояснює це доволі просто: це ціна близькості. Найбільше претензій ми зазвичай маємо до тих, хто нам найближчий.

Чому першою «винною» часто стає мама

Мама є однією з перших і найближчих фігур у житті. На початку життя дитина повністю залежить від мами, насамперед, чи іншого дорослого. Вона злякалася — її заспокоюють. Зголодніла — годують. Їй холодно — зігрівають. Боляче — втішають.

У багатьох сім’ях саме мама найбільше залучена до такого догляду. Тому для маленької дитини вона стає джерелом безпеки, задоволення потреб, радості — але водночас і розчарування. Адже мама не завжди дає те, чого хочеться. Дитина хоче ще цукерку — мама каже «ні». Не хоче пити ліки — мама наполягає. Не хоче лягати спати — її все одно вкладають. Хоче зробити щось небезпечне — дорослий забороняє.

Для мами це може бути турботою. Для дитини в конкретну мить — неприємним обмеженням. Тому одна й та сама людина стає і тією, до кого біжать по захист, і тією, на кого сердяться.

Чим ближча людина, тим більше до неї претензій

Тут, за словами Дідковської, працює головний принцип — близькість породжує очікування.

Умовна сусідка може не знати, що вам погано, і це навряд чи стане великою життєвою образою. Але якщо не підтримала мама, тато, чоловік або дружина, це переживається зовсім інакше.

Бо від близької людини ми очікуємо:

• що вона зрозуміє;

• підтримає;

• допоможе;

• не зробить боляче;

• буде на нашому боці.

І чим вищі ці очікування, тим сильнішим може бути розчарування.

Саме тому умовне «хто ближче, той і винний» працює не лише у дитинстві.

У дорослому житті «винним» стає партнер

Коли людина виростає, місец мами, того, хто винний часто займає чоловік, дружина або партнер.

І механізм залишається тим самим. Від випадкового знайомого ми не очікуємо, що він здогадається про наш настрій, вислухає після важкого дня або підтримає у складній ситуації. Від партнера — очікуємо.

Тому саме найближча людина частіше чує:

«Ти мене не розумієш».

«Ти мене не підтримав».

«Тобі байдуже».

«Ти мав знати, що мені це важливо».

Не обов’язково тому, що партнер поводиться гірше за всіх інших. Просто від нього ми хочемо більше, ніж від інших.

Потім «винними» можуть стати дорослі діти, брати, сестри

Коли діти виростають, «винними» вже можуть ставати вони самі: батьки ображаються, що ті рідко телефонують, мало приїжджають або недостатньо цікавляться їхнім життям. Те саме стосується братів і сестер — конфлікти з ними часто переживаються гостріше, ніж суперечки з колегами чи знайомими. Причина та сама: чим ближча людина, тим більше від неї очікувань, а отже, тим сильніше ранять її слова, вчинки або байдужість.

Мама не завжди перша у списку

Не обов’язково найбільше претензій людина обов’язково матиме саме до матері. Як пояснює Дідковська, все залежить від конкретної сім’ї.

Якщо батько був значно жорсткішим, агресивнішим або завдавав більше болю, тоді основні претензії можуть бути до нього. Якщо мама, навпаки, була тією, хто захищав і підтримував, вона може взагалі не сприйматися як головний «кривдник».

Чому навіть турбота іноді запам’ятовується як образа

Є ще одна причина, через яку близькі люди стають «винними».

Вони змушені робити не лише те, що нам приємно. Батьки встановлюють правила. Партнери можуть із нами не погоджуватися. Дорослі діти не завжди роблять те, чого хочуть від них батьки.

Близькість не означає безумовного виконання всіх бажань. Наприклад, дитина не хоче уколу або ліків. Мама розуміє, що це потрібно для здоров’я, і наполягає. Дитина в цей момент не думає: «Мама піклується про мене». Вона відчуває: «Мені боляче, а мама це дозволяє». З погляду дорослого — це допомога. З погляду дитини в конкретний момент — мама стала джерелом неприємного переживання. І частина таких емоцій може залишатися у пам’яті.

Це і є «ціна близькості»

Мама справді винна у всіх проблемах людини. Мама часто отримує найбільше претензій саме тому, що була однією з найближчих.

А потім той самий механізм переноситься на інших людей. У дитинстві це можуть бути мама й тато. У дорослому житті — чоловік або дружина. Пізніше — дорослі діти. Також — брати й сестри.