Ядерні перегони за Місяць: навіщо США, Росія та Китай будують реактори на супутнику Землі

Космічні перегони між США та Китаєм і Росією набирають обертів. Дональд Трамп між утисканням Ірану та любов’ю до російського дизеля не забуває про плани щодо завоювання Місяця. Для того, щоб астронавти, тайконавти й космонавти могли там жити, потрібна енергія. Хто першим відправить ядерний реактор на Місяць і чим небезпечна ядерна катастрофа в космосі — зібрали в Коротко про.

Про нові перегони наддержав докладно пише The New York Times. США хочуть відправити ядерний реактор на Місяць уже до 2030 року, а Росія та Китай планують власну енергетичну установку до 2036-го. Після появи електрики розпочнеться боротьба за воду, ресурси й територію — місце для майбутніх баз.

Не залишився осторонь і Трамп: на саміті "Новий золотий вік" на початку жовтня він заявив: "У межах програми NASA “Артеміда” американські астронавти незабаром повернуться на Місяць, щоб створити там постійну американську присутність, а потім ми вирушимо на Марс".

Втім, маленькі розумні чоловічки в NASA і SpaceX мають плани на десятиліття вперед — незалежно від того, який президент перебуває при владі.

Навіщо на Місяці атомний реактор

Головна проблема — ніч. Темно. Зовсім темно. Місячна доба триває близько 29,5 земної доби, тому в багатьох районах після тривалого періоду освітлення настають приблизно два тижні темряви. На Південному полюсі ситуація складніша: поруч можуть бути ділянки, які майже постійно освітлені, і глибокі кратери, куди сонячне світло практично не потрапляє.

Сонячні панелі за таких умов не можуть бути надійним джерелом енергії, а реактор працює незалежно від Сонця. NASA повідомляє, що ядерна енергетика дасть змогу підтримувати роботу житлових модулів, місяцеходів, наукових приладів і систем зв’язку навіть тоді, коли сонячної енергії недостатньо.

Американський Lunar Reactor-1 має видавати близько 20 кВт. Російський проєкт Selena — до 10 кВт. На Землі ці цифри звучать не надто вражаюче. 10 кВт — це приблизно потужність, достатня для кількох звичайних будинків, а 20 кВт — приблизно вдвічі більше. NASA наводить саме таку зрозумілу аналогію: її попередня система Kilopower потужністю 10 кВт розрахована на кілька середніх домогосподарств. Але на Місяці цього вистачить, щоб підтримувати роботу компактної автоматизованої бази, зв’язку та наукових приладів.

Космічний Чорнобиль: що станеться в разі аварії?

На Землі аварія на ядерному об’єкті відбувається в системі, де є дороги, рятувальні служби, системи моніторингу та можливість евакуації. На Місяці нічого цього не буде. Якщо реактор буде пошкоджений під час посадки, через технічний збій або влучання метеорита, поруч не буде пожежників чи ремонтної бригади.

А якщо радіоактивні матеріали потраплять на поверхню, виникне абсолютно несподівана проблема для Місяця — забруднена ділянка поруч із майбутньою інфраструктурою та маршрутами інших космічних апаратів.

Професор кафедри ядерної науки та інженерії Массачусетського технологічного інституту (MIT) Р. Скотт Кемп звертає увагу на те, що поведінка радіоактивних матеріалів на безатмосферному Місяці відрізнятиметься від ситуації на Землі. Небезпека полягає в тому, що може утворитися забруднена ділянка, вийти з ладу обладнання або виникнути загроза для людей, які опиняться поблизу.

Радіоактивна небезпека для Землі

Але є ризик і для Землі — саме доставлення ядерної установки на Місяць. Реактор спочатку потрібно вивести із Землі, а це означає ненульову ймовірність аварії під час запуску ракети-носія, виведення її на орбіту та розгону до міжпланетної швидкості. Тоді радіоактивні уламки впадуть на Землю в місці, яке буде важко передбачити.

Чому всі хочуть базу на Південному полюсі Місяця

А ось тут річ навіть не в постійному сонячному світлі. Річ у воді. На Південному полюсі є постійно затінені кратери, де, на думку вчених, може бути водяний лід.

Для майбутніх поселенців вода — це не лише пиття. З неї потенційно можна отримувати кисень для дихання, а водень і кисень можуть використовуватися як компоненти для виробництва ракетного пального. А це вже можливість пересуватися в межах Місяця, не чекаючи на постачання пального із Землі.

США проти Росії та Китаю

Росія та Китай розвивають Міжнародну місячну дослідницьку станцію — ILRS. Російський проєкт Selena має забезпечити енергією цю майбутню базу. За даними, наведеними в публікаціях про проєкт, установка повинна видавати до 10 кВт і працювати автономно близько десяти років.

Важливо, хто першим створить базу. Перший робочий реактор може стати не просто першим джерелом енергії. Він стане першим об’єктом, навколо якого з’явиться "зона фактичного контролю".

Keep-out zones: чи можна заборонити іншим наближатися до реактора?

І ось тут Місяць, який нібито не можна приватизувати й розмежовувати, раптом може перетворитися на територію під контролем. Саме це незвичне питання розглядає видання Moneycontrol.

Термін keep-out zone можна перекласти як "зона, куди заборонено заходити". У випадку Місяця йдеться про територію навколо об’єкта, доступ до якої можуть обмежувати з міркувань безпеки.

Місяць не належить ані США, ані Росії, ані Китаю. Договір про космос 1967 року забороняє державам привласнювати Місяць та інші небесні тіла. Водночас міжнародні правила допускають заходи безпеки, необхідні для запобігання небезпечному втручанню в космічну діяльність.

Американські "Угоди Артеміди" (Artemis Accords) також передбачають створення тимчасових "зон безпеки" навколо космічних об’єктів і місць проведення робіт на Місяці. Офіційна мета — не допустити небезпечного втручання в чужі місії. Але критики побоюються, що навколо місячної бази або ядерного реактора така зона може фактично обмежити доступ інших країн до певної ділянки.

Тим більше, ми ж знаємо ціну міжнародним домовленостям? Тут і питання формального володіння (не називаючи це частиною країни), і питання розміру. Якщо якась країна створить навколо важливого об’єкта велику keep-out zone, це може суттєво ускладнити роботу конкурентів у тому самому районі. Особливо якщо всі зібралися жити в одному місці — на Південному полюсі.

Перша країна, яка зможе надійно забезпечити роботу бази, отримає можливість проводити там тривалі місії та видобувати ресурси, а разом із цим — і "свою зону", і інші переваги. Тож сусідські земельні скандали через "пару соток" на Місяці ще попереду.