Каракатиці вмикають «гіпноз» перед атакою: вчені пояснили дивну поведінку

Під час полювання каракатиці демонструють блискавичну зміну кольорів. Це викликає логічне питання: чи допомагає зміна кольорів тваринімаскуватися та гіпнотизувати свою здобич? Науковці врешті знайли відповідь на це запитання.

Про це пише Live Science.

Чи справді каракатиці можуть гіпнотизувати здобич: науковці розкрили секрет

Як і їхні головоногі родичі восьминоги, каракатиці — справжні майстри маскування. Під час полювання ці морські хижаки запускають по своїй шкірі барвисті світлові хвилі. Райдужний перформанс змушує здобич завмерти на місці. Це дає каракатиці саме стільки часу, скільки потрібно, щоб блискавично викинути два спеціалізовані щупальця та затягнути жертву в зону ураження свого смертоносного дзьоба.

Каракатиці — це візуальні хижаки, які використовують свої великі, складно влаштовані очі, щоб знаходити та відстежувати потенційну здобич. Загалом їхня стратегія полягає в повільному й непомітному наближенні. Про це розповідає керівник відділу головоногих у Біологічній лабораторії моря у Вудс-Гоулі, штат Массачусетс, Бретт Грасс.

«Каракатиця повільно наближається до здобичі, щоб не сполохати креветку, рибу чи краба, які навіть нічого не підозрюють».

Під час наближення каракатиці часто влаштовують яскраве шоу, і на їхньому тілі починають миготіти яскраві рухливі смуги. Ця демонстрація виникає завдяки комбінації пігментних клітин, що відбивають світло: іридофорів, лейкофорів та хроматофорів. Такі типи клітин скорочуються та розширюються за лічені мілісекунди, саме так виникають кольорові візерунки.

Наразі науковці мають великі сумніви щодо того, чи використовує цю особливість каракатиця для гіпнозу своїх жертв.

Гіпноз, який визначають як психологічний стан глибокої релаксації та зміненої свідомості, вважається унікальним явищем, притаманним лише людській психіці. Досліджень щодо того, чи можна загіпнотизувати рибу, існує вкрай мало.

Однак у дослідженні 2005 року було виявлено, що спрямування постійного потоку води через зябра пагра занурює його в нерухомий стан, схожий на гіпнотичний. Інша робота аналізувала вплив седативно-гіпнотичних препаратів на рибок даніо-реріо; з’ясувалося, що риби мають молекулярні рецептори до цих речовин, які й знерухомлюють їх. Втім, чи можна візуально ввести рибу в стан, подібний до гіпнозу, поки не вивчалося.

І хоча деяких тварин, наприклад курей, можна ввести у подібний до трансу стан тонічної нерухомості — мимовільної тимчасової відсутності реакцій, — малоймовірно, що зміна кольору каракатиці «гіпнотизує» її обід.

Натомість деякі дослідники переконані, що світловий перформанс слугує хитромудрим маскуванням. Коли хвилі різних відтінків пульсують тілом каракатиці, силует тварини стає менш чітким для здобичі, через що та не сприймає її як загрозу.

«Це лише частина чогось, що насувається на них, і вони ніби запитують: „Не знаю, чи ти хижак? Чи ти просто хвиля, що проходить повз? Що ти таке?“», — пояснює керівник лабораторії головоногих у Колумбійському університеті Коннор Гіббонс.

На близькій відстані каракатиця вистрілює з кишеньок біля рота двома довгими щупальцями. Ці щупальці можна порівняти хіба що з язиком хамелеона. Щупальці вистрілюють настільки швидко, що у здобичі немає часу на втечу.

Після цього жертва потрапляє до рота каракатиці, її пробивають гострим хітиновим дзьобом та впорскують отруту. Використання отрути допомагає тварині зменшити витрати енергії під час полювання.

Каракатиця маскується чи відволікає увагу

Припущення про те, що каракатиці спалахують кольорами для приховування контурів власного тіла, — лише одна з гіпотез. Інші дослідники розглядають ці стробоскопічні спалахи як спосіб відволікти й спантеличити здобич.

Каракатиця змінює кольори й габарити свого тіла, щоб переконати здобич в тому, що вона зовсім не така велика чи небезпечна, якою є насправді.

Науковцям доведеться ще з’ясовувати, чим насправді є таке «світлове шоу» від каракатиць.

Тварини: останні новини

Цей хижак не має отрути, а є констриктором: він заманює здобич із засідки, обвиває її та стискає, не даючи зробити видих, після чого заковтує цілком завдяки особливій будові щелеп. Дрібні пітони харчуються гризунами та кажанами, а великі особини полюють на приматів, свиней, оленів, домашніх тварин і птицю.

Попри те що напади на людей є рідкісними, сітчастий пітон здатний убити й проковтнути дорослу людину. Це підтверджує випадок, що стався наприкінці жовтня 2022 року в Індонезії, коли всередині приблизно семиметрового пітона виявили тіло зниклої 54-річної робітниці каучукової плантації.