Навіщо поля масово засівали кульбабою: що таємно добували з коріння

Навіщо в Україні засівали поля кок-сагизом і як із його коренів добували каучук? Дізнайтеся, чому рослина зникла з полів і чим зацікавила виробників знову.

Про що ви дізнаєтесь:

• Навіщо в Україні вирощували кок-сагиз
• Як із коренів кульбаби добували каучук
• Чому рослина зникла з полів і повернулася

У 1930–1950-х роках в Україні та інших країнах вирощували особливу рослину - кок-сагиз, яку використовували як сировину для виробництва натурального каучуку. На відміну від звичайної кульбаби, її корені містять значну кількість цієї речовини. У часи, коли постачання сировини з тропічних країн було ускладнене, рослина стала важливою для промисловості, зокрема для виготовлення шин та інших гумових виробів. Главред розповість детальніше.

Як повідомляє видання Ukr.media, вирощування кок-сагизу стало спробою зменшити залежність від плантацій гевеї в Азії. Каучук був потрібний для військової та цивільної техніки, а гевея не могла рости в українському кліматі. Тому аграрії та науковці почали розвивати вирощування місцевої каучуконосної рослини.

Чому звичайна кульбаба не підходила

Білий сік, який виділяється зі зламаного стебла звичайної кульбаби, швидко густіє на повітрі та темніє. Однак для промислового виробництва каучуку ця рослина малопридатна: у її соку міститься лише незначна кількість потрібної речовини.

Кок-сагиз має інші властивості. У його коренях накопичується каучук, а сама рослина здатна рости в помірному кліматі. Залежно від умов вирощування та характеристик сировини, вміст каучуку в коренях міг суттєво відрізнятися.

Саме ця особливість зробила кок-сагиз перспективною культурою в період дефіциту натуральної сировини.

Де в Україні вирощували кок-сагиз

У середині 1930-х років культуру почали масово впроваджувати в сільському господарстві. Її вирощували в регіонах, де кліматичні умови давали змогу отримувати врожай коренів і насіння.

За наведеними в матеріалі даними, до війни посіви кок-сагизу закладали на Житомирщині, Київщині та Харківщині. У повоєнні роки вирощування поширилося також на Чернігівщину, Рівненщину, Черкащину та Волинь.

До робіт залучали багато людей, зокрема школярів. За тодішньою практикою, школам могли доручати засівати визначені ділянки землі. Це свідчить про те, наскільки важливим вважали пошук власних джерел каучуку.

Чому вирощування рослини вимагало багато праці

Попри промислову цінність, кок-сагиз було непросто вирощувати. Його сходи з'являлися повільно, тому бур'яни легко випереджали молоді рослини й заглушували їх. Поля доводилося ретельно прополювати, переважно вручну.

Не менш трудомістким було збирання насіння. Воно достигало нерівномірно, тому пухнасті голівки збирали вручну кілька разів. Роботи могли тривати протягом двох-трьох місяців.

За даними, наведеними в матеріалі, у сезон збирання на один гектар щодня могло бути потрібно до 11–12 працівників. Через значні витрати ручної праці вирощування кок-сагизу було складним і вимагало чималих ресурсів.

Як із коренів кульбаби добували каучук

Після збирання корені викопували, очищали від землі та доправляли на переробку. Сировину розм'якшували в гарячій воді, подрібнювали й перетирали з водою.

Каучук у коренях містився у вигляді тонких частинок і ниткоподібних утворень. Під час механічної обробки вони злипалися в грудочки, які можна було відокремити від водної суміші. Потім отриману масу промивали та сушили, готуючи до подальшого використання у виробництві.

У матеріалі зазначено, що з одного гектара могли отримувати приблизно 35–65 кг каучуку. Для порівняння, плантації гевеї за сприятливих умов забезпечують значно вищу продуктивність. Це було однією з причин, чому кульбаба не змогла надовго закріпитися як основне джерело натурального каучуку.

Водночас каучук із кок-сагизу розглядався як цінна сировина для гумових виробів, зокрема шин, які мали витримувати навантаження та зберігати еластичність за низьких температур.

Чому кок-сагиз зник із полів

Після завершення війни ситуація на ринку каучуку поступово змінилася. Постачання натуральної сировини з Азії відновилося, а виробництво синтетичного каучуку вдосконалювалося. На цьому тлі трудомістке вирощування кок-сагизу стало менш вигідним.

За наведеними в матеріалі відомостями, у 1952 році збір насіння цієї культури припинили, а до середини 1950-х років її практично вивели з посівів. Рослина, яку раніше вважали важливим ресурсом для промисловості, поступилася іншим джерелам сировини.

Чому до каучуконосної кульбаби повернулися сьогодні

Інтерес до кок-сагизу знову зріс через пошук альтернативних джерел натурального каучуку. Виробники прагнуть зменшити залежність від географічно обмежених плантацій і досліджують рослини, які можна вирощувати в помірному кліматі.

Зокрема, компанія Continental працює над розробками, пов'язаними з отриманням каучуку з кульбаби, та випробовує вироби з використанням такої сировини. Цей напрям розглядають як один із можливих способів диверсифікувати постачання натурального каучуку.

Втім, повернення кок-сагизу до промислового виробництва залежить від урожайності, витрат на вирощування, ефективності переробки та здатності конкурувати з традиційними джерелами сировини.