Двигун "без палива" кинув виклик гравітації: ексінженер NASA заявив про революційну розробку

Звичайна ракета, щоб рухатися вперед, викидає гази від палива назад. А що, як пристрій міг би рухатися і взагалі нічого не викидати назовні? Така ідея давно цікавить винахідників, але водночас викликає головне запитання: звідки тоді візьметься сила, яка штовхатиме апарат?

Про одну з таких революційних розробок пише Daily Galaxy.

Що відомо про незвичайний двигун

Чарльз Бюлер працював із електростатичними системами в NASA, а тепер разом із командою приватної компанії Exodus Propulsion Technologies досліджує незвичайний спосіб руху. Важливо, що ця розробка не є офіційним проєктом NASA.

Дослідники стверджують, що можуть створювати тягу завдяки електричним полям, не викидаючи гази чи інші речовини назовні. Цей ефект вони назвали Exodus Effect.

При цьому двигун не обходиться без енергії: під час експериментів використовували високовольтне електричне живлення. Незвичайною є саме заява про можливість руху без викиду газів, як у традиційних ракетах.

За словами Бюлера, команда близько 25 років шукала спосіб створити такий двигун. До неї, як стверджує дослідник, входять фахівці з досвідом роботи в NASA, Blue Origin та ВПС США. Однак це не означає, що зазначені організації офіційно беруть участь у розробці.

Що показали випробування

Спочатку результати були дуже скромними. За даними команди, у період від 2016-го до 2020 року найкращі пристрої створювали силу, еквівалентну приблизно одній стотисячній сили земного тяжіння.

Наприкінці 2020 року дослідники облаштували вакуумну камеру, яка дає змогу проводити випробування за умов, наближених до космічних. Від січня до вересня 2021-го вони перевірили в ній 146 пристроїв.

За словами розробників, згодом їм вдалося значно збільшити силу тяги. Як повідомляв The Debrief, особливо помітний прогрес команда заявила в період від початку 2022-го до листопада 2023 року. Тоді дослідники повідомили, що досягли показника, який називають «1 g тяги».

Це твердження потребує пояснення. Бюлер уточнював, що вся випробувальна конструкція важила приблизно 30–40 грамів, а поверхня, яка безпосередньо створювала тягу, — лише близько 760 міліграмів. Саме відносно маси цієї поверхні команда оцінювала отриманий результат. Отже, йдеться не про те, що весь пристрій піднявся в повітря чи вже здатний підіймати космічний корабель.

Навіщо двигун помістили у пластиковий пакет

Один із дослідів, описаний у міжнародній патентній заявці, поданій Бюлером і співзасновником Exodus Ендрю Оріґемою 2019 року, передбачав використання пристрою з дев’ятьма лопатями. Кожна з них мала довжину близько 10 сантиметрів.

Конструкцію встановили на пінопластову підставку, прив’язали ниткою до вимірювача сили та під’єднали до джерела напруги до 40 тисяч вольтів. Під час випробування прилад зафіксував силу в середньому близько 237 міліньютонів — приблизно стільки, скільки становить вага предмета масою 24 грами.

Пластиковий пакет мав допомогти виключити вплив так званого іонного вітру. Це рух повітря, який може виникати біля електродів під високою напругою та створювати враження, ніби пристрій самостійно рухається.

В інших дослідах команда також намагалася виключити вплив стінок установки та магнітного поля Землі. За твердженням розробників, виміряна сила не пояснювалася цими чинниками.

Однак сам факт, що прилад зафіксував поштовх, ще не доводить відкриття нового фізичного ефекту. Патент описує винахід і твердження його авторів, але не є незалежним підтвердженням того, що технологія працює саме так, як вони припускають.

Чому схожий двигун раніше не зміг довести свою ефективність

Це не перша спроба створити двигун, який рухатиметься без викиду газів. Ще 2001 року британський інженер Роджер Шаєр представив EmDrive — пристрій, у якому мікрохвилі нібито мали створювати тягу всередині металевої порожнини.

У 2016 році лабораторія Eagleworks при NASA повідомила про невеликий ефект під час випробувань такого пристрою. Однак пізніше дослідники виявили, що подібні показники можуть виникати через нагрівання деталей і похибки вимірювання.

Команда Технічного університету Дрездена під керівництвом Мартіна Тайсмара ретельно перевірила EmDrive. В одному з тестів нагрівання металевої порожнини створювало видимість тяги приблизно 20 мікроньютонів. Після зміни конструкції кріплення цей ефект зник.

У дослідженні, опублікованому 2021 року, науковці повідомили, що за підсумками точніших вимірювань не виявили переконливих доказів заявленої тяги. Зафіксовані значення не перевищували рівня шуму вимірювальних приладів.

Інше дослідження, опубліковане 2020 року в Journal of Electrostatics, також не виявило незвичайної тяги в перевірених конфігураціях високовольтних конденсаторів.

Ці результати не доводять автоматично, що розробка Exodus не працює. Але вони показують, чому незвичайні показники потрібно перевіряти особливо ретельно: іноді прилад фіксує не новий фізичний ефект, а наслідок нагрівання, руху повітря або інших чинників.

Чи справді двигун може змінити космічні польоти

У березні 2026 року Бюлер розповів, що його команда провела приблизно 2000 експериментів у вакуумній камері. Проте, за даними журналістів, станом на травень 2026 року інша лабораторія ще не опублікувала незалежного підтвердження заявленого ефекту за результатами власних випробувань.

Саме це залишається головним питанням. Щоб переконати наукову спільноту, розробникам потрібно, аби інші дослідники повторили експеримент на власному обладнанні, отримали такий самий результат і довели, що його не можна пояснити похибками вимірювання.

Якщо це вдасться, відкриття справді може мати велике значення для космічної інженерії. Але поки що коректно говорити про незвичайну експериментальну розробку, а не про доведений прорив у фізиці.

Космічні двигуни та гравітація — останні розробки

Для майбутніх польотів до інших планет науковці розглядають і технології, що спираються на відомі фізичні принципи. Зокрема, NASA планує змінити підхід до міжпланетних місій завдяки ядерно-електричній установці для Марса, у якій реактор вироблятиме енергію для двигунів космічного апарата.

Для ще дальших подорожей учені вивчають технології міжзоряних польотів. Один із напрямків передбачає використання легких вітрил, які розганятимуться потужними лазерами, хоча така концепція також потребує значних інженерних розробок.

Водночас гравітація залишається фундаментальною властивістю фізичного світу, а не силою, яку можна довільно вимкнути. Тому заяви про нові способи протидії тяжінню потребують особливо суворої перевірки — так само, як і чутки про раптове зникнення гравітації Землі, які науковці вже спростовували.