Хто вчинив погроми у Франції і які наслідки вони матимуть

Уже понад місяць великі міста Франції охоплені вогнем масових протестів. Основні заворушення почалися з учнівських мітингів, які досить швидко стали неконтрольованими.

Паралельно протестували держслужбовці та представники різних професій – проти низьких зарплат, зростання цін тощо. А на вихідних 17-18 жовтня Париж, Марсель, Ліон та інші міста занурились у хаос грабежів, мародерства і пожеж.

Теперішні протести у Франції називають відновленням руху "жовтих жилетів", а деякі іноземні лідери уже поспішили назвати винуватцями хаосу іммігрантів.

Про те, чому Франція протестує, чого вимагає у влади і як дійшло до безладдя і насильства – в статті журналістки "Європейської правди" Ольги Романської Школярі, "жовті жилети", ультраліві. Хто стоїть за масовими протестами у Франції. Далі – стислий її виклад.

Взагалі протести у Франції – не рідкісне явище. Місцеві навіть жартують, що це їхній "національний спорт".

Та цьогорічні демонстрації перевершили попередні за масштабами. Все розпочалося в середині вересняз мітингів учнів ліцеїв (у Франції це старші класи). Ліцеїсти виступали проти переповненості класів, зношеності шкільних будівель та обладнання, високої температури у класах під час спеки та іншого.   

Паралельно з учнями розпочався страйк працівників державного сектора з вимогами передбачити підвищення заробітної плати у наступному бюджеті. Окремо організували страйк пожежники, звинувативши уряд у відсутності належної підтримки під час літньої спеки, яка спричинила численні пожежі.

Ще з середини вересня профспілки анонсували день "загальної мобілізації" на 17 жовтня. У соцмережах навіть ширилися заклики, що це будевідновленням руху "жовтих жилетів" – масових протестів проти зростання цін на пальне, які тривали у Франції у 2018-2019 роках. 

Цього разу дороге пальне теж стало однією з причин мобілізації, адже активісти звинувачували уряд у недостатньому регулюванні тарифів й відсутності допомоги сферам, які у першу чергу залежать від цін на дизель і бензин.

До мітингів держслужбовців, фермерів, перевізників та інших працівників, організованих профспілками, доєдналися також політичні сили, зокрема ультраліві.

Влада готувалася до масштабних протестів, але не змогла передбачити їхній масштаб. Мітинги перетворилися у розграбування магазинів, сутички з поліцією і насильство. 

Найбільше постраждав Париж, але гучно було і в Марселі, Ліможі, Страсбурзі та інших містах.

Міністр внутрішніх справ Франції Лоран Нуньєс заявив, що "поліція втратила контроль" над протестами у деяких містах.

Міністр написав заяву про відставку, але президент Макрон відмовився її підписати. 

Після руйнівних протестів немало світових лідерів заявили, що у хаосі винні мігранти. Серед інших, прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр та президент США Дональд Трамп. 

Увечері неділі 18 жовтня президент Франції Емманюель Макрон записав звернення до співгромадян. Його версія причин подій відрізнялася від оцінок Трампа і Мадяра.

У причетності до насильства Макрон звинуватив ультраліві сили.

Французький президент також заявив, що не варто ототожнювати мародерів і грабіжників з тими, що раніше вийшли на вулиці висловити соціальний протест.

Одразу після промови Макрона її поспішили засудити в опозиції. Лідер ультраправого "Національного об'єднання" Жордан Барделла назвав виступ президента жалюгідним.

Причини масштабності суботніх протестів накопичувалися уже роками, вважають аналітики. У результаті "загальна мобілізація" 17 жовтня охопила практично всі сфери життя французів: високі ціни на пальне та продукти, низькі зарплати, нестачу ресурсів в освіті та охороні здоров'я, насильство з боку поліції, бездіяльність щодо зміни клімату та інше.

При цьому державні видатки на соціальну сферу у Франції є високими. 

Криза, спричинена протестами у Франції, може зіграти на руку представникам правих та ультраправих політсил, які й так стабільно набирають симпатії перед президентськими виборами у травні 2027 року.

Докладніше – в матеріалі Ольги Романської Школярі, "жовті жилети", ультраліві. Хто стоїть за масовими протестами у Франції.