Закон на 2028 рік: чи вийде базова соціальна допомога за межі паперу

Уявіть матір двох дітей, яка з 2025 року отримує пілотну виплату базової соціальної допомоги (БСД). У липні 2027-го пілот закінчується. Закон, який Верховна Рада ухвалила 13 жовтня, запрацює лише 1 січня 2028-го. Пів року без жодної системи, яка б підтримувала БСД.

«За» проголосували 247 народних депутатів, міністр соціальної політики назвав це стартом нової системи. Але старт має дату, і вона красномовна: 2028 рік. На сайті Верховної Ради оприлюднено текст проєкту і порівняльну таблицю другого читання, проте фінальна редакція закону ще очікує підпису президента. А розмір допомоги, коефіцієнти й правила продовження залежатимуть не лише від закону, а й від майбутнього бюджету та урядових постанов.

Інакше кажучи, закон визначає право на допомогу, але не те, якою вона буде. Тому питання не в тому, чи хороший це закон. А в тому, чи буде чим, кому і як його виконувати.

Реформа, яка щоразу починається спочатку

2014 року Україна взяла у Світового банку 300 млн дол. на «Модернізацію системи соціальної підтримки населення». Обіцяли створити реєстри й E-Social, розвинути соціальні послуги, закрити старі інтернати, допомогти дітям і вразливим родинам.

2020 року Рахункова палата підбила підсумок: за п’ять років основної мети не досягнуто. Не використано 140,1 млн дол., на деінституціалізацію освоїли лише близько чверті запланованих коштів, жодного інтернату не реформовано. Аудитори назвали це системним провалом, а не технічною затримкою. Окремі цифрові рішення таки запрацювали. Але найважче, а саме інтернати, єдина система даних і стійка інфраструктура соціальних послуг, лишилося недоробленим.

Я писала про це тоді, і текст мав назву «Вічний кредит, або як Україна за гроші Світового банку систему соціального захисту реформує». Це була не метафора, а констатація: позика є, відсотки йдуть, а реформа щоразу переноситься. Через шість років ця формула знову звучить актуально.

Гроші відтоді надходили регулярно: ще 300 млн на наслідки COVID-19, потім проєкт INSPIRE на 1,2 млрд для 29 видів виплат. 2026-го Світовий банк схвалив SPIRIT на 880 млн дол. (860 млн позики і 20 млн гранту). Один із напрямів проєкту — та сама єдина базова соціальна допомога, а ухвалення закону міністр назвав умовою для залучення 200 млн. Тобто БСД — це не лише соціальна реформа, а й частина угоди про зовнішнє фінансування. І якщо гроші прийдуть раніше, ніж бюджет, кадри й дієва інфраструктура, БСД ризикує стати квитком, який не гарантує поїздки.

Історія відтермінувань

БСД мала з’явитися ще 2024 року. Потім законопроєкт переносили на 1 січня 2026-го і врешті зняли з розгляду. Новий №15094, зареєстрований 20 березня 2026 року, обіцяв старт із 2027-го. Фактична дата — 2028-й. За два роки старт зсунули тричі.

Пілот триває з 2025 року: понад 22 тисячі сімей, близько 68 тисяч людей, до 1 липня 2027 року. Між завершенням експерименту й початком дії закону пів року. Чи продовжать пілот, щоб родини не лишилися без підтримки в цьому розриві, невідомо. Якщо перехід не передбачать окремо, наша героїня опиниться між двома системами: стара вже закрилася, нова ще не відкрилася.

Умова перша: гроші

У чинному пілоті базова величина становить 4 500 грн, це приблизно на 35–40% більше за прожитковий мінімум для однієї особи 2026 року. 100% цієї суми отримують перший член сім’ї, кожна дитина й особа з інвалідністю I–II групи, 70% — інші члени сім’ї. Для родини з двома дорослими й двома дітьми розрахункова база становить 16 650 грн до врахування доходів.

Але ухвалений закон цих параметрів не закріплює. У порівняльній таблиці другого читання немає ні 4 500 грн, ні коефіцієнтів 100 і 70%, ні обговорюваного комітетом мінімуму близько 4 тис. грн. Базову величину щороку визначатиме закон про держбюджет, а допомогу рахуватимуть як різницю між нею і доходами сім’ї. Тож майбутні виплати не обов’язково повторюватимуть пілот.

Є й гарантія: БСД не може бути меншою за загальний обсяг державної підтримки, яку сім’я отримувала на день звернення. Нинішні отримувачі захищені від зменшення допомоги під час переходу. Для нових — рівень підтримки залежатиме від щорічних бюджетних рішень.

Бюджетного орієнтира для масштабування поки немає: 2026 року на БСД передбачено 9,2 млрд грн, у проєкті бюджету на 2027-й — така сама сума. Закон запрацює 2028-го, і про окреме збільшення фінансування під його реальний масштаб поки не чутно.

Умова друга: послуги, які мають бути поруч

Саму БСД, за повідомленням Мінфіну, планують фінансувати з державного бюджету, а соціальні послуги, які мають її супроводжувати, лишаться на громадах. Держава платить, громада надає послуги, а родина має отримати і те, і те водночас.

І тут виникає ризик. Громади вже мають проблеми з платежами: за даними Асоціації міст, з 9 вересня казначейство не проводить частини платежів, зокрема на соціальну інфраструктуру. У Львові, за інформацією ZN.UA, станом на 12 жовтня лишалися непроведеними майже 2 900 платежів на понад 1 млрд грн, хоча кошти в місті були. Дитина з інвалідністю може мати право на асистента чи соціальний супровід, але якщо громада не може вчасно оплатити видатків, послуга не з’явиться.

Окремий ризик — сама виплата. Після ухвалення закону під повідомленням міністра Дениса Улютіна отримувачі писали про затримки чергових виплат БСД. Офіційних даних про масштаб затримок немає, а скарги стосуються іншої ланки: Пенсійного фонду, Казначейства й банківської системи. Але вони показують головне: БСД може бути правильною за формулою і не працювати, якщо гроші не доходять до родини вчасно. Для малозабезпеченої сім’ї затримки виплати — це відкладені ліки, борг за комуналку або позика до наступної виплати.

Умова третя: люди

Новій системі потрібен соціальний менеджер: людина, яка оцінить потреби сім’ї, складе індивідуальний план і вестиме випадок. Норматив — один менеджер на 10 тисяч мешканців, до 10 випадків на місяць.

З 2026 року оклади соцпрацівників підвищили в 2,5 раза, соціальний менеджер має отримувати 20 607 грн. Це справжній плюс. Але ЮНІСЕФ фіксує кадровий голод у частині громад, а на деокупованих територіях — перевантаження й вигорання. Дослідницька служба Верховної Ради ще на етапі підготовки закону вказувала, що в багатьох громадах немає ані інституційної спроможності, ані самої посади соціального менеджера.

За систему соціальних послуг відповідає Національна соціальна сервісна служба. Вона забезпечує методичну підтримку надавачів і розвиток стандартів, а після 2028 року має допомогти перетворити БСД із виплати на супровід. Але вона не формує місцевих бюджетів і не забезпечує громад кадрами, тож не може гарантувати, що така посада буде в кожній з них.

Уявіть родину, де батько після поранення не може працювати, мати доглядає двох дітей, а старша дитина хронічно хвора. Їй потрібні не лише гроші, а й реабілітація, допомога з працевлаштуванням, послуга для дитини. Якщо менеджера немає або в нього сорок випадків замість десяти, родина отримає формулу замість підтримки.

Умова четверта: правила й довіра

Родини для БСД планують виявляти автоматично, через електронні реєстри й державні інформаційні ресурси. Ідея зрозуміла: менше паперів і черг. Але під час війни реєстри майна й доходів неповні. Помилкова відмова через застарілі дані — це не технічна похибка, а відсутня допомога для конкретної родини.

Уряд зможе постановами визначати, коли допомогу, призначену на шість місяців, автоматично продовжать ще на шість. Але підстави для припинення й призупинення краще закріпити в законі: від цього залежить, чи зможе людина оскаржити рішення.

Кожен дорослий член родини має погодитися на обробку даних і соціальний контракт. Для працездатних це зазвичай означає пошук роботи, навчання або співпрацю з центром зайнятості. Що буде, якщо людина цього не виконає, поки не зрозуміло.

Є й ризик «пастки бідності»: кожна зароблена гривня зменшує допомогу на гривню. Якщо родина отримує 10 тис. грн БСД, а один із її членів починає заробляти 4 тис. грн, виплата впаде до 6 тис. Нова зарплата вплине на допомогу не одразу, бо її перераховують за доходами попередніх трьох місяців, але згодом робота може виявитися невигідною. Без перехідного періоду система ризикує карати за спробу заробити.

Хто виграє, а хто ризикує

Найбільше від уніфікації можуть виграти малозабезпечені сім’ї з дітьми, яким доводилося окремо оформлювати кілька видів допомоги. Для них БСД може означати менше бюрократії та підтримку не лише грошима, а й послугами.

Але комусь перехід дасться важче. Родини, які отримують і БСД, і субсидію, ризикують побачити, що зростання однієї виплати зменшує іншу. Працездатні люди, які не можуть швидко знайти роботу, опиняться під тиском соціального контракту. А ті, чиї дані в реєстрах неповні, отримають відмову не тому, що не мають права на допомогу, а тому, що система їх «не бачить».

Що має статися, щоб БСД не лишилася на папері

По-перше, закон мають підписати й оприлюднити у фінальній редакції. По-друге, треба вирішити, що буде з пілотом після 1 липня 2027 року: якщо його не продовжать, тисячі родин опиняться між системою, що закрилася, і системою, яка ще не відкрилася.

Далі йдуть громади: вони мають не лише право надавати соціальні послуги, а й можливість їх оплачувати. І нарешті потрібні зрозумілі правила: за яких умов допомогу продовжать, як її можна оскаржити і чому працевлаштування не має одразу позбавляти родину підтримки.

Бюджет-2028 стане остаточним тестом: чи буде в ньому сума, яка збереже хоча б наближений до пілотного рівень допомоги. Але до нього ще далеко.

Закон не обов’язково залишиться на папері. Але папір — це, найімовірніше, те, що першими отримають громади й родини. Долю реформи вирішать не 247 голосів у залі, а те, чи зможе держава довести до кінця реформу, яку починає вже не вперше.