Нова влада Сербії, старий курс: чого чекати Україні

Лідери ЄС тепло привітали перемогу «Студентського списку» на парламентських виборах у Сербії. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн відзначила, що ЄС готовий підтримувати сербські реформи у сфері верховенства права, свободи медіа, боротьби з корупцією та зміцнення демократичних інститутів, а також спільно працювати над просуванням майбутнього Сербії в ЄС. Про відкритість дверей ЄС для держави та готовність «рухатися разом» наголосила і Єврокомісарка Марта Кос.

Дійсно, під час передвиборчої кампанії лідери «Студентського списку» наголошували на необхідності внутрішньополітичних реформ, спрямованих на злам старої корупційної системи і на забезпечення демократичних прав і свобод. І в ЄС це щиро віталося.

Однак, чи тільки демократичні стандарти стояли на заваді членству держави в Євросоюзі, переговори про вступ до якого розпочалися ще у 2014 році? Також заважала євроінтеграції як неготовність лідерів змиритися з незалежністю Косово, так і їхнє небажання розірвати партнерські відносини з Москвою. На жаль, схоже, що обидва ці чинники зберігають свою актуальність і для нової влади.

Зовнішньополітична програма «Студентського списку» поки що не дуже деталізована. Оглядачі вважають, що це було зроблено навмисно для того, щоб не відлякати виборців із різними орієнтаціями, об’єднаних спільною опозицією до багаторічного правління Александара Вучича.

Проте, озвучення учасниками списку жорсткої позиції по Косово, разом з пропозиціями щодо перегляду угод, досягнутих під егідою ЄС, як і обіцянки ініціювати референдум щодо членства Сербії в Євросоюзі та акцентування на продовженні традиційного партнерства з Росією, заставляють замислитися.

Не очікується кардинальних змін і у ставленні нової правлячої сили до України. Декларується підтримка територіальної цілісності нашої держави у її міжнародно визнаних кордонах. Водночас, наголошується на намірах зберегти відмову від обмежувальних заходів щодо Росії.

Така позиція пояснюється неефективністю санкцій, негативним ставленням до них як інструменту розв’язання міжнародних конфліктів, про що свідчить історичний досвід самої Сербії, зокрема наслідки санкційної політики для її населення.

На такому тлі декларування учасниками «Студентського списку» важливості розвитку відносин з ЄС, Росією, Китаєм та державами Балкан свідчить швидше про збереження багатовимірності зовнішньої політики Вучича, яка базувалася на стратегії «балансування між Сходом і Заходом» та принципах військового нейтралітету, чим про її переорієнтацію на Євросоюз.