Республіканець — про ракети Путіна

Примітка редакції. Республіканці готуються до поразки на мідтермах, тож нас цікавить їх помірковане крило (не MAGA). І що ж вони пишуть?

Підтримка України в боротьбі проти Росії залишається питанням, яке дивним чином спричиняє розбіжності навіть у Європі. Чому дивним?

Тому що на цьому етапі допомога українцям у досягненні перемоги коштувала б порівняно небагато, але Захід і далі демонструє нерішучість.

На початку війни критикувати значний фінансовий тягар, якого вона вимагала, було зрозуміло. Американські платники податків надали значно більше ніж 100 мільярдів доларів. Деякі критики також цілком обґрунтовано стверджували, що допомога Україні створює ризик небезпечної ескалації у відносинах із Росією.

Я не погоджувався із цими оцінками тоді й не погоджуюся досі. Фінансові зобов’язання становили лише крихітну частку того, що Штати й без того витрачають на оборону, а більшість цих коштів пішла на закупівлю обладнання американського виробництва. Проте яка найважливіша віддача від цих інвестицій? Стабільність.

Армія США і не приховує.

Зупинити Росію на кордоні України означало забезпечити Європі та НАТО десятиліття миру. І це залишається актуальним досі. Дозволити Росії завоювати Україну означало б привести Владіміра Путіна до кордонів іще чотирьох країн НАТО, гарантуючи постійну напруженість і фінансові витрати на багато років уперед.

Із погляду стратегії цей вибір ніколи не був складним.

Утім, дискусія варта того, щоб її провести. Розсудливі люди висували обґрунтовані критичні зауваження. Тепер ці аргументи втратили актуальність.

Фінансування, необхідне сьогодні для допомоги Україні, мінімальне. Українці створили найбільш ефективний і смертоносний у світі власний оборонно-промисловий комплекс, здатний упроваджувати інновації та виробляти озброєння з тією швидкістю, яку диктує поле бою.

Головне, чого Україна потребує від США, — це розвідувальна інформація та допомога в захисті від балістичних ракет. А як щодо страху ескалації? У це досі вірять лише дурні.

Без союзників ніяк.

Українці вже багато років завдають ударів углиб Росії. Підтримка України з боку НАТО, безперечно, не є секретом для росіян. Наслідки відсутні, крім грізних заяв слабкого й безрозсудного кремлівського лідера.

Отже, якщо подальша підтримка майже нічого не коштує Заходу й не спричиняє ескалації з ядерною державою, звідки береться ця нерішучість? Пояснення причин перетворилося б на виснажливу подорож крізь політичне боягузтво й геополітичне невігластво багатьох моїх колег у Конгресі.

Натомість треба зосередитися на тому, що необхідно зробити просто зараз. По-перше, США повинні продовжувати передавати життєво важливу розвідувальну інформацію, яка дає змогу Україні захищатися.

По-друге, необхідно продовжувати постачання озброєнь, оплачених через PURL. Це Prioritized Ukraine Requirements List — Перелік пріоритетних потреб України, продумана програма фінансування НАТО, яка дає можливість європейським союзникам закуповувати американське військове обладнання для України.

Налякати нерішучістю.

Саме озброєння американського виробництва. Американські платники податків узагалі не зазнають цих витрат, а вітчизняна промисловість процвітає.

Однак найважливіше — США та їхні союзники повинні зупинити російські балістичні ракети, які невпинно вбивають українських цивільних і руйнують енергетичні об’єкти та критичну інфраструктуру.

Стратегічна мета Путіна проста й передбачувана: зламати волю українського народу до настання зими. Балістичні ракети — це саме та загроза, яку здатні зупинити лише перехоплювачі Patriot. Безпілотники не можуть захистити від них.

Існують два способи розв’язати цю проблему.

Перший зараз недоступний для нас: забезпечити Україну великою кількістю ракет-перехоплювачів для систем Patriot неможливо, оскільки запаси вичерпані, а виробництво потребує надто багато часу, щоб надати Україні негайну допомогу, якої вона потребує.

Другий варіант — знищувати пускові установки балістичних ракет на території Росії. Українські дрони здатні це робити, але наводити їх на такі мобільні й добре захищені цілі надзвичайно складно. І тут на сцену виходить Starlink.

Цей продукт має критично важливе значення для зв’язку українських військових на полі бою та ведення війни безпілотниками. Очевидно, що роботу Starlink в Україні не можна обмежувати, як це, схоже, сталося минулого тижня, перш ніж доступ частково відновили.

Starlink також потрібно увімкнути над територією Росії. Це коштувало б мізерних грошей, але могло б урятувати життя незліченній кількості українських цивільних, а також захистити українські енергетичні об’єкти та критичну інфраструктуру.

Чому вони так паряться?

Минулого тижня Маск заявив, що Starlink можна використовувати лише для «оборонної діяльності». Для комерційної компанії це цілком розумна політика. Але хіба ураження російських пускових установок для балістичних ракет, які вбивають українців, не підпадає під це визначення?

Маск також згадав Starshield — військову версію Starlink, яку використовує Пентагон. Він припустив, що натомість можна застосовувати саме її. Але тут є своя проблема. Європейські військові посадовці повідомляють мені, що покриття Starshield, яке все ще розширюється, наразі надто обмежене для ефективної навігації безпілотників.

Дехто продовжує посилатися на страх ескалації як на причину не дозволяти Україні користуватися Starlink над Росією. Але цей ризик легко мінімізувати.

Президент України чітко заявив: він використовуватиме Starlink лише для ураження російських пускових установок балістичних ракет. І ні для чого іншого. Якщо Україна порушить цю обіцянку, доступ до Starlink можна буде негайно відключити. Усі важелі впливу перебувають у наших руках.

Ми також маємо важелі впливу на Путіна, але відмовляємося ними користуватися. Нещодавно було ухвалено й підписано закон Ліндсі О. Грема про санкції проти Росії та Ірану. Замість цього президент Трамп підписав виконавчий указ, який звільняє Росію від їх дії.

Йому варто переглянути це рішення хоча б для того, аби покарати Путіна за навмисне приниження на світовій арені. Путін зробив це, атакувавши енергетичний сектор України невдовзі після того, як Трамп спробував домогтися припинення ударів по енергетичній інфраструктурі.

Прагнення президента США виступити посередником у досягненні миру — благородна мета, яку я підтримую. Проте угоди залежать від обох сторін. І на це питання Путін уже дав чітку відповідь.

Президент США не повинен миритися з настільки відвертою неповагою. Запровадьте санкції, зруйнуйте російську економіку й закличте Ілона Маска допомогти українцям уражати російські балістичні ракети на території Росії.

Це один із найпростіших геополітичних розрахунків за все наше життя. Настав час діяти.

Примітка перекладача. Ден Креншоу, республіканець, є членом Палати представників США від чудового штату Техас. Хіба це когось дивує?