Таємні дзвінки та суперечки: хто представлятиме Європу на мирних переговорах?

Стрімке наближення тристоронніх перемовин за участю України, США та Росії в Абу-Дабі посилило занепокоєння європейських урядів. Вони побоюються, що ключові питання, зокрема гарантії безпеки для Росії та можливі обмеження для НАТО, можуть бути вирішені без їхнього відома, формуючи майбутнє континенту.

У спробі прорвати інформаційну блокаду та донести позицію Європи до Кремля, прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре та президент Фінляндії Александр Стубб ініціювали телефонну розмову з російським лідером Володимиром Путіним. Проте цей крок, здійснений без попередньої згоди з іншими членами ЄС, викликав значне невдоволення серед європейських союзників.

Норвезький прем'єр FT пояснив свій вчинок бажанням донести до Кремля важливі європейські сигнали, які, на його думку, можуть не дійти до Путіна під час контактів зі США. Водночас Стьоре визнав, що не звертався за підтримкою до країн ЄС, знаючи про існуючі між ними розбіжності.

Ця одностороння ініціатива викликала критику з боку таких країн, як Литва, Данія та Італія. Міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс підкреслив, що будь-які переговори з Росією повинні ґрунтуватися на єдиній позиції, чітких вимогах та реальних важелях впливу. Навіть у Німеччині, попри стриманішу реакцію, законодавці з Християнсько-демократичного союзу зауважили, що такі самостійні телефонні ініціативи не відповідають належним методам дипломатичної взаємодії Європи.

На цьому тлі, за інформацією пише Financial Times, США та Україна розглядають формат E3 — Велику Британію, Францію та Німеччину — як найбільш вірогідний механізм європейського представництва. Спецпредставники президента США Стів Віткофф і Джаред Кушнер, зять Дональда Трампа, обговорювали цю ідею з українськими посадовцями у Києві у вересні. Однак і всередині Європи цей варіант викликає суперечки, оскільки менші держави побоюються бути відстороненими від процесу прийняття рішень.

Водночас, Кремль, через свого речника Дмитра Пєскова, вже заявив, що «тристоронні переговори не передбачають участі ЄС», відкидаючи ідею європейського представництва. Однак сам Путін, 29 жовтня, висловив готовність Москви підтримувати кроки, спрямовані на відновлення відносин з європейськими країнами, що лише посилює невизначеність щодо майбутнього формату переговорів.

Раніше The Telegraph повідомляло, що європейські лідери розглядали п’ятьох політиків як потенційних представників Європи на переговорах з президентом Росії Володимиром Путіним. Серед них були прем’єр-міністр Італії Джорджа Мелоні, президент Фінляндії Александр Стубб, президент Чехії Петр Павел, прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен і прем’єр-міністр Норвегії Йонас Гар Стьоре. Ці пошуки підкреслюють тривалі зусилля Європи знайти єдиний голос у складних міжнародних переговорах.

Окрім суперечок щодо представництва, посилилися побоювання, що Вашингтон та Москва можуть досягти домовленостей за спинами європейських урядів. Директор Берлінського центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії Александр Габуєв припускає, що Росія навряд чи буде зацікавлена в серйозних переговорах до кінця цієї зими, розраховуючи на послаблення позицій України через повітряні удари.

«Перш ніж ми зможемо говорити про вибір представника, нам потрібно місце за столом переговорів. Путін не хоче нашої участі, він хоче вести переговори з Трампом, щоб таким чином поставити [президента України Володимира] Зеленського перед фактом», — зазначив високопоставлений європейський дипломат.

«Будь-які контакти з Росією мають опиратися на єдину позицію, реальні важелі впливу та перелік європейських вимог. Взаємодія з Путіним поодинці та без чіткого плану ніколи не давала результатів для Європи. Жодного разу», — заявив міністр закордонних справ Литви Кястутіс Будріс.

Історія пошуку європейського голосу на переговорному столі є відображенням складних геополітичних реалій та прагнення континенту зберегти свій вплив. Майбутні місяці стануть вирішальними для визначення того, чи вдасться Європі об’єднатися та відстояти свої інтереси у критично важливих дипломатичних процесах, чи ж її доля буде вирішуватися без її безпосередньої участі.