Війна чи жертвопринесення? Чому не варто думати, що Путін збирається з кимось домовлятися

Reuters повідомляє, що під час телефонної розмови з президентом Фінляндії та прем’єр-міністром Норвегії Путін заявив, що Росія не має наміру відмовлятися від захоплення всього Донбасу.

Важливе зауваження: це не заява лідерів Фінляндії та Норвегії; про це агентству повідомило джерело, наближене до Кремля (це для контексту).

Гаразд, але припустимо, що це справді те, про що Путін повідомив під час цієї телефонної розмови.

Ми знаємо, що Україна також не має наміру відмовлятися від свого поясу фортець; нагадаю читачам, які не з України: Слов’янсько-Краматорська агломерація — це величезний укріплений район, оборона якого будувалася роками.

Оборону цієї ділянки фронту, включно з прилеглими напрямками, забезпечують два угруповання військ — "Центр" та "Азов", які об’єднують під своїм командуванням корпуси, бригади, окремо придані частини тощо.

Ці угруповання очолюють бригадні генерали Андрій Білецький та Денис "Редіс" Прокопенко.

Ніхто при здоровому глузді на жодній війні (якщо тільки він не капітулював або його оборона не розвалилася) не віддає ворогу просто так свою територію, тим більше такі укріплені райони.

В принципі, навіть якщо уявити, що з Києва надійде наказ залишити цей район, навряд чи його взагалі виконають, що для ситуації, в якій перебуває Україна, є нормальним (або "нормальним" — на війні взагалі нічого нормального не буває).

Мені це частково нагадує Швейцарію часів Другої світової війни, де існувала концепція "Національного редуту".

Вона передбачала продовження опору, спираючись на укріплення в Альпах, навіть у разі захоплення Вермахтом частини країни та незважаючи на політичне керівництво держави.

Тобто, якщо інформація Reuters є правдивою, Путін фактично дав зрозуміти лідерам Фінляндії та Норвегії, що він не має наміру закінчувати війну.

Це остаточно ставить хрест на будь-яких спробах адміністрації США заморозити конфлікт, оскільки для такого заморожування, просто кажучи, немає узгоджених умов.

Війна триватиме й надалі, хоча, будьмо чесними, це вже важко назвати війною в справжньому розумінні цього слова, зважаючи на ту кількість солдатів, яких Росія задіює у своїх наступальних операціях.

Це радше одне величезне жертвопринесення.

У зв’язку з цим логічно постає й питання: яким фальшивим богам чи ідолам Путін приносить у жертву ці сотні тисяч своїх людей?

Джерело.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор.