Ворожий удар по вокзалу у Дніпрі: історії п'ятьох працівників "Укрзалізниці", чиє життя обірвала атака

Російська атака безпілотником на залізничний вокзал у Дніпрі призвела до загибелі 15 осіб.Внаслідок удару по залізничному вокзалу Дніпра загинули п'ятеро працівників Укрзалізниці: Євгеній Кривко, Вікторія Носікова, Катерина Борисова, Яна Шпакова та Руслан Діля. Про загиблих працівників залізниці розповіли в благодійному проєкті "Залізна родина", повідомляє Gazeta.ua.Євгеній Кривко, працював "янголом" на вокзалі - зустрічав пасажирів, супроводжував тих, хто потребує уваги, та допомагав зорієнтуватися на вокзалі. У цій роботі за кожною дією стоїть турбота про людину, її безпеку та гідність. Залізничний стаж чоловіка становив лише чотири місяці, але за цей короткий час він став частиною великої залізничної родини. Євгеній Кривко до останнього допомагав пасажирам під час евакуації. Його згадують як турботливого чоловіка й тата. У нього залишилася дружина та двоє синів – 9-річний Ілля та 3-річний Данило.Провідниці Вікторія Носікова та Катерина Борисова загинули під час спроби дістатися до укриття.Вікторія Носікова працювала провідницею пасажирського потяга понад двадцять років та була родом із Донеччини. Її згадують як надзвичайно відповідальну, дисципліновану і сумлінну працівницю, яка завжди дбала про комфорт пасажирів. У цивільному житті Вікторія Носікова була люблячою дружиною, турботливою матір'ю та бабусею, чиє серце завжди билося заради найрідніших людей. Без люблячої дружини, матері та бабусі залишилися чоловік Олександр, син Олександр та онук Клім. Катерина Борисова, яка родом із Кіровоградщини, присвятила двадцять чотири роки роботі провідницею на поїздах місцевих маршрутів. У депо її знали як надзвичайно дисципліновану та сильну жінку, яка завдяки своїй сумлінній праці здобула велику повагу серед колег і керівництва. За двадцять п'ять років сумлінної праці Катерина Борисова заслужила високий авторитет серед колег та керівництва. Її фахові здобутки неодноразово відзначалися нагородами, зокрема пам'ятним годинником, грошовими преміями, а також почесною подякою. Понад усе жінка любила життя та свою родину, будучи турботливою матір'ю та бабусею для своїх синів і онуки.Адміністраторка дитячого простору вокзалу Яна Шпакова також долучилася до допомоги пасажирам під час небезпеки, віддано виконуючи свій професійний обов'язок до останньої хвилини життя. Яна присвятила 13 років роботі в Укрзалізниці, ставши важливою частиною колективу компанії. Її професійний шлях розпочався з посади касира, після чого вона займалася організацією роботи дитячого простору, приділяючи увагу маленьким мандрівникам. Там вона могла реалізувати своє покликання, дарувати дітям увагу, турботу й відчуття затишку навіть серед метушні великого вокзалу. У жінки залишилася 15-річна донька Мирослава, яку вона виховувала самостійно.Машиніст електровоза Руслан Діль присвятив залізниці майже 30 років. З початком повномасштабного вторгнення чоловік відіграв важливу роль у здійсненні евакуаційних рейсів, допомагаючи перевозити людей із небезпечних територій та евакуювати техніку. Перебуваючи у черговій відпустці, Руслан повертався додому. Він прямував залізницею зі Жмеринки до станції Дніпро-Головний, щоб пересісти на електропоїзд до Запоріжжя. Людина, яка від початку повномасштабної війни допомагала іншим дістатися безпечного місця, сама загинула під час поїздки залізницею, повертаючись додому. Без батька залишилися син Ростислав, якому 26 років, та донька Поліна, якій 21 рік.