FT: Путін розколов Захід на три табори - і в кожного свої сліпі плями

Захід розколовся на три табори в питанні, як поводитися з Путіним. Одні роблять ставку на бізнес із Москвою, другі хочуть повернути Європу до прямого діалогу з Кремлем, треті вважають будь-які розмови з ним марними.

Як передає "Хвиля", про це пише в колонці для Financial Times головний оглядач видання з міжнародних питань Гідеон Рахман.

Автор нагадує, що Путін давно вміє водити західних лідерів за ніс. Джордж Буш-молодший колись заявляв, що подивився йому в очі й побачив "дуже прямолінійну людину, гідну довіри". Ангела Меркель і Франсуа Олланд після анексії Криму у 2014 році довго вели з ним безплідну дипломатію.

Спецпосланець Трампа Стів Віткофф, на думку Рахмана, підняв наївність на новий рівень, коли нещодавно назвав Путіна "гуманістом". Наступного ранку російський ракетний удар по залізничному вокзалу Дніпра забрав життя 15 цивільних.

Попри це, контакти з Росією тривають. Найближчим часом росіяни, українці та американці мають зустрітися на мирних переговорах в Абу-Дабі.

Перший табір очолюють Віткофф і зять Трампа Джаред Кушнер. Вони зосереджені на тому, щоб Україна поступилася новими територіями, а США уклали вигідні угоди з Росією. Їхню ідею, що Київ має віддати ще підконтрольні йому землі заради миру, в Україні та значній частині Європи сприйняли як зраду. Останнім часом вони просувають ще й повоєнний бізнес між США та Росією.

"У більшій частині Європи наголос Віткоффа і Кушнера на тому, щоб поставити бізнес у центр мирної угоди з Росією, вважають у кращому разі наївним, а в гіршому - корупційним", - пише Рахман.

Другий підхід відстоюють президент Фінляндії Александр Стубб і прем'єр Норвегії Йонас Гар Стьоре. Обидва твердо підтримують Україну, але вважають, що європейці мають говорити з Росією напряму. Минулого тижня вони провели з Путіним 90-хвилинну телефонну розмову.

Стубб і Стьоре тісно контактують із Віткоффом і Кушнером, але не хочуть, щоб діалог із Путіним контролював лише Вашингтон. За словами Рахмана, вони прагнуть "повернути Європу в гру".

Перед дзвінком лідери Фінляндії та Норвегії детально консультувалися із Зеленським. Вони передали Путіну, що український президент зацікавлений говорити з ним напряму - про території та гарантії безпеки і для України, і для Росії. Путін, судячи з усього, відповів, що готовий до зустрічі із Зеленським, але лише тоді, коли фінальна угода буде вже близькою.

Сторони також обговорили "заходи довіри". Серед них можуть бути часткові перемир'я для захисту енергогенерації та постачання продовольства, а також обміни полоненими.

Згодом Стубб і Стьоре планують поступитися місцем Німеччині, Франції та Британії, а також ЄС і, можливо, Італії.

Третій табір вважає розмови з Путіним марними і навіть шкідливими. Такий погляд популярний у країнах Балтії та Польщі.

Фінсько-норвезька ініціатива вже наразилася на хвилю критики. Прем'єрка Данії Метте Фредеріксен заявила, що ставиться до неї "дуже скептично", і дала зрозуміти, що вона розколе європейську єдність і послабить тиск на Росію.

Стуббу і Стьоре, можливо, не допомогло й те, що на їхній захист став сам Путін. Він похвалив "людей у Європі, які не хочуть завдати Росії стратегічної поразки, як дехто, а хочуть налагодити якийсь конструктивний діалог".

Саме питання "стратегічної поразки" Росії лежить в основі суперечки. Для Фредеріксен та її однодумців єдиний прийнятний фінал війни - поразка Росії і крах режиму Путіна. Табір Стубба і Стьоре вважає таку поразку небезпечною химерою: вона навряд чи станеться, а навіть якщо станеться, наслідки можуть виявитися не надто безпечними. Тому вони вже думають, якими будуть відносини Європи з Росією після війни.

Рахман вважає, що сліпі плями є в кожного з таборів.

"Віра адміністрації Трампа в те, що Росію можна заманити до мирної угоди обіцянками економічних вигод, свідомо неправильно трактує мотиви Путіна. Він напав на Україну не з економічних причин і не завершить війну заради нафтової угоди", - пише автор.

"Але ті, хто наполягає на стратегічній поразці Росії, наразі не мають переконливої картини, як це станеться. Вони також схильні применшувати величезну ціну, яку Україна заплатить за ще кілька років війни", - продовжує оглядач.

"Європейці, які прагнуть залучити Путіна до діалогу вже зараз, можливо, обманюють себе щодо його справжньої готовності домовитися про мир. Усе вказує на те, що російський лідер хоче поставити Україну на коліна цієї зими, намагаючись знищити її енергетичну інфраструктуру та значну частину промисловості", - застерігає Рахман.

"Путін і сам у полоні власних ілюзій. Російський лідер постійно переоцінював успіхи Росії на полі бою і недооцінював стійкість України", - додає він.

"Мир в Україні був би чудовою річчю. Але, схоже, до нього ще далеко", - підсумовує оглядач.