Війна, санкції та структурні проблеми російської економіки

Витрати нафтових компаній перекладають на споживачів

Російська влада намагається компенсувати проблеми паливного ринку за рахунок населення, фактично перекладаючи частину витрат нафтових компаній на пересічних громадян. За повідомленнями ЗМІ, Міністерство енергетики РФ запропонувало уряду дозволити додаткове підвищення роздрібних цін на бензин і дизельне пальне на 2,1 рубля за літр. Відповідна пропозиція міститься у зверненні до прем'єр-міністра Михайла Мішустіна, підписаному віцепрем'єром Олександром Новаком.

За оцінками Міністерства енергетики, продаж імпортного пального за чинними цінами приносить нафтовим компаніям збитки в розмірі 13-18 рублів на літр навіть з урахуванням державних компенсацій. Відомство розглядає два варіанти розв'язання проблеми: додаткові бюджетні виплати обсягом до 2 млрд рублів щомісяця в обмін на підвищення цін на 1,6 рубля за літр або збільшення цін на 2,1 рубля без додаткових витрат бюджету. Міністерство фінансів і уряд РФ підтримують другий варіант, який може забезпечити нафтопереробні підприємства додатковою виручкою близько 12 млрд рублів на місяць.

У разі реалізації ініціативи сукупне подорожчання бензину на автозаправних станціях великих нафтових компаній за підсумками 2026 року може становити 11%, або 7,1 рубля за літр, а дизельного пального - 10,7%, або 8,2 рубля.

Проблеми російського паливного ринку загострилися на тлі війни проти України, ударів по нафтопереробній інфраструктурі, санкційних обмежень і зростання вартості імпорту нафтопродуктів. Попри значні власні запаси нафти, Росія змушена компенсувати дефіцит окремих видів пального закупівлями за кордоном. У жовтні-грудні 2026 року обсяги імпорту бензину, за наведеними оцінками, можуть сягати 620 тис. тонн щомісяця.

Запропоноване підвищення цін фактично перекладає частину витрат на подолання паливної кризи на споживачів. Подорожчання дизельного пального також збільшуватиме витрати на вантажні перевезення та сільськогосподарське виробництво, створюючи додатковий тиск на ціни товарів повсякденного попиту. Таким чином, наслідки війни дедалі відчутніше позначаються на добробуті російських громадян: держава намагається підтримати прибутковість стратегічно важливих компаній, водночас посилюючи інфляційний тиск на домогосподарства.

Російська металургія: затримки зарплат і поглиблення кризи

Російська металургійна галузь стикається з погіршенням фінансового становища підприємств, що супроводжується затримками зарплат, скороченням премій і зниженням окладів. Санкційні обмеження, слабкий внутрішній попит і висока вартість кредитування посилюють проблеми галузі, яка залишається залежною від кон'юнктури внутрішнього ринку та можливостей експорту.

За повідомленнями ЗМІ, працівники Челябінського металургійного комбінату, що входить до групи "Мечел", скаржаться на систематичні затримки зарплат, лікарняних і відпускних. Деякі співробітники досі не отримали виплат за вересень. Після численних скарг трудова інспекція розпочала перевірку підприємства. Аналогічні проблеми виникли на іншому активі групи - підприємстві "Мечел-Матеріали".

На заводі "СМК-Кулебаки" в Нижньогородській області керівництво визнало заборгованість перед працівниками на суму понад 82 млн рублів. Співробітники також повідомляють про скорочення окладів більш ніж наполовину. Затримки зарплат фіксуються і на металургійних підприємствах окупованої Росією частини Донбасу.

Проблеми з виплатами відображають ширший спад у галузі. За наведеними даними, у 2025 році внутрішнє споживання металопродукції скоротилося приблизно на 14%, а обсяги виробництва знизилися до найнижчого рівня за останні 15 років. У першому півріччі 2026 року "Мечел" зазнав збитків у розмірі 41,5 млрд рублів, тоді як чистий прибуток "Сєвєрсталі" за дев'ять місяців скоротився на 61%.

Поєднання слабкого попиту, дорогих кредитів та експортних обмежень збільшує ризики подальшої реструктуризації боргів і банкрутств. Для підприємств це означає необхідність скорочувати витрати, а для працівників - зростання ризику втрати доходів і погіршення умов праці. У ширшому контексті проблеми металургії свідчать про те, що воєнні витрати та структурні дисбаланси російської економіки дедалі сильніше позначаються на цивільних галузях.

Москва зіткнулася зі зростанням бюджетного дефіциту

Навіть Москва, яка має одну з найсильніших податкових баз серед російських регіонів, стикається зі збільшенням бюджетного дефіциту. Мер столиці Сергій Собянін вніс до Московської міської думи проєкт бюджету на 2027 рік і плановий період 2028-2029 років. Документ передбачає поглиблення розриву між доходами та видатками міста.

Згідно з проєктом, дефіцит московського бюджету за підсумками 2026 року прогнозується на рівні 448 млрд рублів, а у 2027 році може зрости до 651 млрд рублів. Водночас міська влада планує скоротити видатки у восьми з тринадцяти міських програм. Обмеження торкнуться освіти, розвитку міського середовища, транспорту, культури, туризму, спорту, містобудівної політики та інших напрямів.

Понад 90% доходів бюджету столиці формують податкові надходження. За проєктом, у 2027 році вони мають становити 5 380,5 млрд рублів - на 22,5 млрд менше, ніж у 2026 році. На цьому тлі зростання дефіциту означає посилення залежності міста від запозичень і збільшення майбутніх витрат на обслуговування боргу.

Бюджетна ситуація в Москві має значення не лише для столиці. Скорочення доходів і необхідність переглядати видатки свідчать про посилення фінансових обмежень навіть у найбагатших регіонах Росії. Якщо ця тенденція збережеться, міська влада матиме дедалі менше можливостей одночасно підтримувати інфраструктурні проєкти, соціальні програми та інші бюджетні зобов'язання без збільшення боргового навантаження.

Інфляція стримує пом'якшення монетарної політики

Прискорення інфляції змушує Центральний банк РФ зберігати жорсткі монетарні умови, обмежуючи перспективи повернення до дешевого кредитування. 23 жовтня голова Банку Росії Ельвіра Набіулліна оголосила про збереження ключової ставки на рівні 14% річних. Це друге поспіль рішення залишити ставку незмінною після вересневої паузи, яка перервала цикл її зниження, розпочатий у червні 2025 року.

Головними причинами такого рішення стали прискорення зростання цін і збереження високих інфляційних очікувань серед населення та бізнесу. За наведеними прогнозами, інфляція за підсумками 2026 року може становити 7,6% - майже вдвічі більше за цільовий показник регулятора у 4%.

Одним із ключових чинників інфляційного тиску є обмеження пропозиції, зокрема тимчасове виведення з експлуатації частини потужностей нафтопереробки та логістичної інфраструктури. За наведеними даними, у третьому кварталі 2026 року поточне зростання цін з урахуванням сезонності прискорилося до 8% проти 4,8% у другому кварталі, а базова інфляція сягнула 6,2%. Прогноз річної інфляції підвищено до 7,1-7,6% порівняно з попереднім діапазоном 6-7%.

Додатковим ускладнювальним чинником залишаються інфляційні очікування населення, які в серпні становили 13,7%. Такий рівень посилює ризик того, що споживачі й підприємства й надалі закладатимуть очікуване подорожчання у свої рішення щодо цін, закупівель і заробітної плати.

Водночас кредитна активність корпоративного сектору та домогосподарств залишається високою. У серпні портфель кредитів юридичних осіб зріс на 1,3%, а прогноз річного зростання вимог до організацій підвищено до 9-12%. У вересні обсяг виданих готівкових кредитів сягнув 471,9 млрд рублів - на 50% більше, ніж за відповідний період 2025 року. Поєднання високого попиту на кредитні ресурси з інфляційним тиском ускладнює завдання регулятора щодо стримування зростання цін без надмірного гальмування економічної активності.

Додаткові ризики створює бюджетна політика. За оцінками аналітиків, дефіцит федерального бюджету за підсумками року може становити 6,8-7,2 трлн рублів, або 3-3,1% ВВП. Регіональні бюджети, за винятком московського регіону, вже зведено з дефіцитом у 26 млрд рублів. Потреба фінансувати значні державні видатки водночас із боротьбою проти інфляції звужує простір для пом'якшення монетарної політики.

Оновлений прогноз Центрального банку передбачає середню ключову ставку на рівні 14,6% у 2026 році та 12,5-13,5% у 2027 році. Повернення інфляції до цільового показника 4% очікується лише у 2027 році. Водночас прогнозоване зростання ВВП залишається помірним: 0,5-1% у 2026 році та 1-2% у 2027 році.

Таким чином, російська економіка ризикує надовго залишитися в умовах дорогого кредитування та обмежених можливостей для інвестиційного зростання. Високі процентні ставки ускладнюватимуть фінансування підприємств, стримуватимуть модернізацію виробництва та збільшуватимуть навантаження на компанії з великими боргами. Відносно вигідніше становище матимуть суб'єкти, які зможуть отримувати бюджетне фінансування або адаптуватися до високої вартості капіталу.

У сукупності проблеми паливного ринку, спад у металургії, зростання регіонального бюджетного дефіциту та стійкий інфляційний тиск свідчать про посилення структурних обмежень російської економіки. Війна проти України не лише збільшує прямі державні витрати, а й поглиблює дисбаланси, витрати на подолання яких дедалі частіше перекладаються на населення та цивільний бізнес.