Шлях України до ЄС: Брюссель пропонує "обережну" дорожню карту без дат

Історія прагнення України до ЄС почалася 28 лютого 2022 року, всього через чотири дні після повномасштабного вторгнення Росії. Цей крок став не лише політичним актом, а й символом непохитного вибору українського народу. У червні 2022 року Україна разом із Молдовою отримали статус кандидатів, а офіційні переговори про вступ розпочалися у червні 2024 року, знаменуючи новий етап у цьому складному процесі.

Відтоді Київ здійснив детальний аналіз відповідності свого законодавства нормам ЄС, і переговори офіційно стартували у кількох ключових сферах політики. У жовтні Україна та Молдова розпочали обговорення внутрішнього ринку ЄС, конкурентоспроможності та економічного зростання, демонструючи рішучість інтегруватися в європейські інституції. Це стало відповіддю на прагнення Брюсселя міцно закріпити Україну в європейських структурах, щоб ускладнити майбутню агресію.

Проте, Європейська комісія нещодавно представила більш обережну "дорожню карту" для переговорів, яка, за даними Politico, визначає обмежені цілі на 2027 рік без будь-яких зобов'язань щодо дати вступу. Цей документ, який стане частиною пакета Комісії з питань розширення, закликає Київ "негайно та суттєво прискорити темпи реформ у сфері верховенства права", підкреслюючи, що це є необхідною умовою для попереднього завершення переговорів в окремих сферах політики у першій половині 2027 року.

У документі викладено сім напрямків політики, за якими Україна могла б тимчасово завершити переговори наступного року. На перше півріччя 2027 року заплановане завершення переговорів у сферах освіти і культури. На друге півріччя передбачено завершення обговорень щодо інтелектуальної власності, зайнятості та соціальної політики, промислової політики, наукових досліджень, зовнішніх відносин, а також зовнішньої політики та політики безпеки. Це свідчить про довгий шлях, який ще належить пройти Україні.

Ситуація ускладнюється помітною розбіжністю між Україною та Молдовою, чиї процеси вступу до ЄС тривалий час розвивалися паралельно. Наразі вважається, що Молдова має можливість досягти значно швидшого прогресу, потенційно завершивши переговори у понад 20 кластерах до 2027 року, тоді як для України встановлено ціль у семи напрямках. Це створює перспективу фактичного розділення євроінтеграційних процесів двох країн.

Європейська комісія визнає складність цих змін, що вимагають широких консультацій, часу та ресурсів, особливо в умовах війни, яка накладає надзвичайні вимоги на уряд та парламент України. Щоб допомогти Києву досягти прогресу, Брюссель створив спеціальну робочу групу для надання додаткової підтримки українській владі. До кінця 2026 року Комісія прагне розпочати переговори за двома заблокованими кластерами – "зелена" програма та сталий транспортний зв'язок, а також ресурси, сільське господарство та згуртованість, вважаючи, що Україна вже виконала необхідні умови для їх відкриття.

Вступ до Європейського Союзу є надзвичайно складним процесом, що вимагає приведення законодавства та інституцій країни-кандидата у відповідність до стандартів ЄС у 35 переговорних розділах. Ці розділи охоплюють широке коло питань – від сільського господарства та безпеки харчових продуктів до правил конкуренції, незалежності судової влади та зовнішньої політики. Навіть після завершення переговорів у окремих сферах, Україні доведеться пройти додаткові кроки, включаючи укладення та ратифікацію договору про вступ.

Невизначеність кінцевої дати переговорів про вступ України відображає ширшу проблему прийняття до складу ЄС країни, яка перебуває у стані війни. Правила ЄС прямо не забороняють це, але вступ України порушив би складні питання щодо безпеки, територіальної цілісності та зобов'язань країн-членів відповідно до положень про взаємну допомогу. Навіть укладення мирної угоди не вирішило б ці питання автоматично і не позбавило б Україну необхідності завершити реформи.

Попри обережний підхід Єврокомісії, "дорожня карта" позиціонується як "живий документ", який може оновлюватися, залишаючи відкритою можливість дострокового завершення переговорів, якщо реформи просуватимуться швидше, ніж очікується. Це створює надію на прискорення процесу інтеграції, якщо Україна зможе продемонструвати значний прогрес у ключових сферах.