ЄСПЛ визнав порушення у справі Гандзюк: держава виплатить 84 тис. євро

Події розгорнулися 31 липня 2018 року в Херсоні, коли біля власного будинку Катерину Гандзюк облили сірчаною кислотою. Опіки охопили 40% її тіла, що призвело до кількох операцій, але, на жаль, 4 листопада 2018 року активістка померла. Цей напад став шоком для суспільства і викликав широкий резонанс, привернувши увагу до безкарності за злочини проти громадських діячів.

Катерина Гандзюк була відомою громадською активісткою та представницею громадського контролю. Вона активно викривала ймовірні корупційні порушення, критикувала регіональну владу та правоохоронців, розслідувала напади на журналістів та активістів, а також повідомляла про можливу протиправну діяльність впливових місцевих діячів. Її невтомна боротьба за справедливість стала причиною, чому її хотіли змусити замовкнути.

ЄСПЛ одноголосно визнав порушення статті 2 (право на життя) та статті 10 (свобода вираження поглядів) Європейської конвенції з прав людини у справі «Гандзюк та інші проти України». Суд постановив, що напад був заздалегідь спланованою та оплаченою операцією, метою якої було змусити замовкнути особу, яка виконувала функції громадського контролера. Це рішення підкреслює тісний зв'язок між нападом та здійсненням або зловживанням державними повноваженнями, що тягне за собою відповідальність держави.

Розслідування справи Гандзюк виявило низку недоліків. Хоча безпосередніх виконавців нападу було встановлено та засуджено до позбавлення волі на строки від 3 до 6,5 року (координатор нападу Сергій Торбін отримав 6 років та 6 місяців позбавлення волі, нападник Микита Грабчук — 6 років ув'язнення, Володимир Васянович та В'ячеслав Вишневський — 4 роки ув'язнення, Віктор Горбунов — 3 роки), ЄСПЛ зазначив, що розслідування не відпрацювало з належною ретельністю версію про можливу причетність інших замовників. У листопаді 2021 року Віктор Горбунов вийшов на волю.

26 червня 2023 року Дніпровський районний суд Києва визнав колишнього голову Херсонської облради Владислава Мангера та його радника Олексія Левіна винними в організації нападу та призначив по 10 років ув′язнення. Однак вирок не набув остаточної сили через подані апеляції. Ігоря Павловського, колишнього помічника народного депутата Миколи Паламарчука, визнали винним у приховуванні злочину та він отримав умовний вирок.

Наразі апеляційний розгляд справи Мангера та Левіна триває. Він розпочався в листопаді 2023 року, але фактично стартував у лютому 2024-го через заяву одного із суддів про самовідвід. У червні 2026 року стало відомо про відставку головуючої судді у справі, що призведе до початку розгляду знову. Адвокатка родини Гандзюк Ольга Веретільник заявляє, що строки давності спливають у 2028 році, і подальше затягування розгляду створює ризик, що справа не завершиться чинним судовим рішенням до цього часу.

Рішення ЄСПЛ у справі «Гандзюк та інші проти України» від 5 листопада, про що пише Zmina, стало важливим прецедентом, оскільки суд вперше розглядав питання про пряму відповідальність держави за насильство, вчинене приватними особами на замовлення високопосадовця. Суд дійшов висновку, що дії організатора були тісно пов'язані з його офіційним статусом і не можуть вважатися суто приватною поведінкою.

ЄСПЛ наголосив, що напад на Катерину Гандзюк об'єктивно міг посіяти страх серед інших журналістів, активістів та представників громадянського суспільства. Він мав особливо серйозний «стримувальний ефект» щодо публічних дискусій стосовно корупції та зловживання владою, завдавши удару по самій суті права на свободу вираження поглядів.

«Цей напад становив крайню форму втручання у свободу вираження поглядів пані Гандзюк», — йдеться у рішенні ЄСПЛ.

Адвокатка родини Гандзюк Ольга Веретільник наголосила на важливості того, що суд прямо пов'язав напад із громадською діяльністю Катерини та її критикою влади, однак додала, що рішення суду не закриває питання щодо встановлення всіх можливих замовників нападу.

Трагічна історія Катерини Гандзюк та рішення ЄСПЛ яскраво демонструють, що боротьба за справедливість може бути довгою та складною, але вона є невід'ємною частиною становлення правової держави. Це рішення має стати чітким сигналом для України про необхідність ефективного розслідування злочинів проти громадських діячів та забезпечення свободи вираження поглядів, щоб подібні трагедії більше не повторювалися.