Танкери змінюють курс: скандальна дизельна угода Трампа з РФ розвалюється

На тлі стрімкого падіння запасів дизельного пального в США, які вперше за понад 20 років опустилися нижче 100 мільйонів барелів, адміністрація тодішнього президента Дональда Трампа уклала угоду з Росією. Метою було стабілізувати ціни напередодні проміжних виборів до Конгресу, але вже тоді ця ініціатива викликала обурення серед демократів і частини республіканців.

Перші ознаки проблем з'явилися, коли два з трьох танкерів, що мали доставити російський дизель до атлантичного узбережжя США, раптово змінили свої курси. Танкер Leruo під прапором Сьєрра-Леоне, що перебуває під санкціями Великої Британії, ЄС та Канади, спрямував свій шлях до Бразилії. У той же час, судно Talisman, яке знаходиться під санкціями США, Великої Британії та ЄС, покинуло Атлантику і попрямувало до Середземного моря, де біля узбережжя Алжиру подало сигнал про очікування подальших вказівок.

Ці зміни маршрутів викликали серйозне занепокоєння, оскільки сигнал «очікування вказівок» зазвичай свідчить про відсутність підтвердженого покупця або порту призначення для вантажу. Така невизначеність підкреслює складнощі реінтеграції Росії у світову економіку, навіть за наявності політичної підтримки з боку американської адміністрації.

Третій танкер, грецький Agioi Fanendes, наразі продовжує рух до США, але також подає сигнал «очікування вказівок». Його власник, Eastern Mediterranean Maritime, раніше повідомив Financial Times, що порт розвантаження ще не підтверджений. Аналітик Kpler Метт Сміт висловив припущення, що через обережність американських покупців, пов'язану з регуляторними обмеженнями, законодавством і санкціями, цей танкер також може змінити курс, адже «ніхто не здивується, якщо цей танкер також змінить курс».

На додачу, ще одне судно, Beast, яке перебуває під санкціями та завантажило пальне в російському порту Приморськ 27 жовтня, також вирушило до США, вказуючи пункт призначення «Атлантика».

Тим часом, губернаторка Нью-Джерсі Мікі Шеррілл звернулася до операторів портів та терміналів штату з попередженням про можливі суворі санкції у разі приймання танкерів із російським дизелем. Цей крок ще більше ускладнює ситуацію і посилює тиск на учасників ринку, які змушені балансувати між економічними потребами та політичними ризиками.

Ситуація з постачанням дизельного пального в США погіршується через скорочення світових нафтопереробних потужностей, що є наслідком війн в Ірані та Україні. Ф’ючерсні ціни на дизель зросли більш ніж на 60% від початку війни з Іраном. Ціна дизеля на американських АЗС досягла $6,27 за галон, що майже відповідає рекорду, зафіксованому у вересні.

Політична напруга навколо угоди між Трампом і Путіним була значною. Законодавці вимагали скасування домовленостей, називаючи їх потенційно незаконними. Демократи в Конгресі США також розглядають можливість проведення розслідування цих домовленостей і вимагають від шести великих банків та портових адміністрацій Техасу та Нью-Йорка зберегти відповідні фінансові документи, контракти, інформацію про танкери та листування.

Аналітик Kpler Метт Сміт зазначив, що дві з трьох партій російського дизельного пального, що прямували до США, наразі перенаправлені до інших пунктів призначення. «Третя партія, яку перевозить танкер Agioi Fanendes, має прибути до Нью-Йорка цими вихідними. Однак, з огляду на очевидну нерішучість американських покупців через регуляторні, законодавчі та санкційні проблеми, ніхто не здивується, якщо цей танкер також змінить курс», – підкреслив він.

Генеральний директор компанії TORM Джейкоб Мельдгаард, яка спеціалізується на перевезенні нафтопродуктів, вважає, що невелика кількість уже завантажених партій пального й очевидна зміна маршрутів танкерів свідчать, що «реінтегрувати Росію у світову економіку не так уже й просто» навіть тоді, коли адміністрація намагається це зробити.

Історія дизельних танкерів є яскравим прикладом того, як геополітичні реалії та внутрішньополітичні суперечності можуть зруйнувати навіть найвигідніші економічні плани. Ця сага ще далека від завершення, і її наслідки можуть відчуватися на американських заправках та у світовій економіці ще довго, підкреслюючи вразливість енергетичної безпеки та складність міжнародних відносин.