Деркач Андрій Леонідович: нардеп з багаторічним стажем
Деркач Андрій Леонідович — хрещеник Леоніда Кучми і син ексголови СБУ, нардеп з 1998 року. Після оприлюднення записів переговорів Порошенко і Байдена потрапив під персональні санкції США за втручання в президентські вибори.
Біографія
Андрій Леонідович Деркач народився 19 серпня 1967 року в місті Дніпропетровськ (нині — Дніпро).
Освіта
Після закінчення школи Андрій став курсантом вищого військового командно-інженерного училища ракетних військ в Харкові. У 1989 році він отримав тут спеціальність інженера-механіка. Потім Деркач рік провів у лавах радянської армії. Був начальником розрахунку на технічній ракетній базі Первомайської дивізії ракетних військ стратегічного призначення.
У 1990 році Деркач продовжив навчання у Вищій школі КДБ (нині академія ФСБ). Через три роки він випустився з дипломом юриста.
Має звання доктора юридичних наук.
Сім'я
Батько політика — Леонід Васильович (1939 р.н.). За радянських часів працював у КДБ, а після розвалу Радянського Союзу деякий час був заступником начальника обласного управління СБУ в Дніпропетровську. Деркач-старший — близький друг другого президента України Леоніда Кучми. Останній є хрещеним батьком Андрія.
З 1995 по 1996 роки Леонід Деркач очолював Державний митний комітет, а наступні два роки провів в кріслі глави СБУ. Був депутатом Верховної Ради IV скликання (2002-2006) від блоку «За Єдину Україну». У 2000 році йому присвоєно звання генерала армії.
Андрій Деркач в розлученні з Оксаною Тереховою. Ексдружина парламентарія викладає на кафедрі культурології Київського національного університету культури і мистецтв. Кандидат педагогічних наук.
У Деркача п'ятеро дітей. Тетяна, Ксенія (обидві народилися в 1992 році) Катерина (1997 р.н.), а також Григорій і Михайло.
Донька Тетяна (носить прізвище Терехова) — телеведуча. Працювала на Радіо «Ера», NewsOne, UA: Перший. Вона була ведучою відкриття пісенного конкурсу «Євробачення-2017, коментатором церемоній відкриття і закриття Зимових Олімпійських ігор 2018 року.
Терехова одружена з Іваном Литвином, сином ексспікера парламенту Володимира Литвина. У подружжя є двоє дітей. У 2014 році вона безуспішно балотувався до Київради від Європейської партії України.
Кар'єра
Після навчання у Вищій школі КДБ (ФСБ) Андрій повернувся в Україну і деякий час працював в Дніпропетровському СБУ. У тому ж 1993 році Деркач пішов зі спецслужб і став заступником директора асоціації «Придніпров'я». Уже в 1994 році він займає посаду заступника голови Контрольної служби президента України.
Через два роки Деркач стає консультантом українського президента Леоніда Кучми. Андрій займався зовнішньоекономічними питаннями. З 1997 по 1998 рік він був помічником Валерія Пустовойтенка на посаді прем'єр-міністра.
З 1998 року і до цього дня Деркач сім разів обирався до Верховної Ради. У перший раз він переміг на мажоритарному окрузі №159 (Глухівський, Путивльський, Кролевецький, Ямпільський, Середино-Будський райони Сумської області). На виборах за нього проголосувало 57,41% виборців. У III скликанні парламенту Андрій був членом бюджетного комітету і перебував у фракції Трудової України.
Через чотири роки він став народним обранцем вже в якості кандидата від блоку «За єдину Україну!» (№11). У Верховній Раді він був заступником голови комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.
З травня до червня 2002 року Андрій входив до фракції «За єдину Україну!». Потім був уповноваженим Партії промисловців і підприємців України і «Трудова Україна», а з грудня 2005 по травень 2006 року — членом фракції Соцпартії.
У V скликанні Верховної Ради Деркач був кандидатом від Соцпартії (№9). Як і в попередній каденції парламентарій займав посаду заступника голови комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.
У 2007 році на позачергових виборах до парламенту Андрій йшов під 96-м номером у списку Партії регіонів. На момент виборів він був президентом держпідприємства НАЕК «Енергоатом». Деркач входив до складу комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки і фракції «регіоналів».
У 2012 році Деркач — кандидат в депутати від Партії регіонів по 159-му мажоритарному округу. На виборах він переміг, набравши 63,37% підтримки (за найближчого опонента проголосувало лише 14,6%). У новому скликанні Андрій був членом комітету з питань бюджету. До лютого 2014 року входив до фракції Партії регіонів.
У листопаді того ж року на позачергових виборах до Верховної Ради Деркач знову, на цей раз як самовисуванець, переміг на 159-му окрузі. За нього віддали свої голоси 61,84% виборців. Найближчий опонент Віктор Лисенко з ВО «Батьківщина» отримав лише 8%.
У VIII скликанні Андрій знову став членом бюджетного комітету. З листопада 2014 по 2016 роки він входив до складу депутатської групи «Воля народу». Потім до розпуску парламенту в травні 2019 року залишався позафракційним депутатом.
Влітку 2019 року Андрій в четвертий раз був обраний до парламенту по 159-му округу. Однак у порівнянні з попередніми виборами на цей раз його підтримало лише 40% виборців. Балотувався самовисуванцем. У нинішньому скликанні Верховної Ради Деркач не входить до складу жодної фракції і жодного парламентського комітету.
Нардеп став автором/співавтором кількох книг: «Глухів — гетьманська столиця», «Україна-Росія: випробування дружбою», «Достатній ізоляціонізм», «Нинішнє нескінченно триває: Україна: чотири роки шляху».
До сфери інтересів політика відноситься енергетика і медіа-бізнес. Найвідомішими його медійними активами є ТРК «Ера» та однойменне радіо, а також інформаційно-видавнича група «Телеграф».
Після того як він об'єднав всі атомні активи України в потужний державний концерн «Укратомпром», то отримав прізвисько «атомний король».
У 1997 році Андрій очолив благодійний фонд екології та соціального захисту «Наше майбутнє». Президент Міжнародного фестивалю православного кіно «Покров». Почесний президент медіа-холдингу «Ера-медіа». Деркач — член політради партії «Наш край» і член Наглядової ради благодійної організації «Серце на долоні».
Скандали
З травня по липень 2020 року парламентарій оприлюднив аудіозаписи (прозвані журналістами «плівки Деркача») переговорів Джо Байдена і Порошенко, а також Порошенко і Путіна. Записи нібито датувалися 2015 і 2016 роками.
Однак експертного підтвердження дійсності «плівки Деркача» так і не отримали. Автентичність розмов не підтвердили навіть в Росії. За «плівками Деркача» в червні 2020 року відкрили кримінальні виробництва в НАБУ і ДБР.
У партії п'ятого президента України записи назвали фейковими, а в США порахували дії Деркача є втручанням в американські президентські вибори.
Вже восени того ж року американський Мінфін ввів персональні санкції проти українського нардепа, назвавши його «російським агентом», а адміністрація соцмережі Facebook видалила аккаунт Деркача.
Політику пригадали, що він в двох скликаннях Верховної Ради був членом фракції Партії регіонів, а в січні 2014 року голосував за так звані «диктаторські закони». Ще раніше, в 2012 році, Андрій підтримав законопроєкт, який по суті робив російську мову другою державною.
Крім того, ще в 2016 році політик став співавтором поправки до бюджету про відстрочку впровадження електронного декларування чиновниками. Ця поправка поставила під загрозу скасування візового режиму з країнами Шенгенської зони.
«Радіо Свобода» називає Андрія Деркача проросійським політиком. Як відзначають журналісти видання, нардеп був частим гостем на телеканалах з «пулу Медведчука» (112-й, NewsOne і ZIK, які нині знаходяться під санкціями РНБО). У його виступах можна почути висловлювання про «зовнішнє управління», що дуже схоже з російською пропагандою.
Компромат
За даними громадського руху «Чесно», Деркач — гречкосій і прогульник. Як помітили журналісти, на сайті політика зазначено, що він надає допомогу установам культури, освіти, медицини.
Працівники громадської організації «Центр протидії корупції» (ЦПК), проаналізувавши його декларації за кілька років, припустили, що власних доходів у нього недостатньо для такої активної благодійної діяльності. Дніпровське видання «49000» на початку 2020 року повідомляло, що Деркач взяв участь лише в 8% голосувань у Верховній Раді.
Також парламентарій ставав фігурантом антикорупційних розслідувань. ЦПК звернулися в НАБУ з проханням перевірити Деркача. Причиною стала декларація політика, в якій він вказав недостовірну інформацію. Громадські працівники знайшли докази того, що політик переписав частину бізнесу на дружину, а деякі фірми взагалі не вказав.
Журналісти проєкту Bihus.Info повідомляло , що ще в 2010 році у власності людей з оточення народного обранця виявилося 42 гектари заповідної землі між озерами Конча і Заспа під Києвом. Ціна такої землі може досягати десятків мільйонів доларів.
Декларація
У березні 2021 року Андрій Деркач опублікував електронну декларацію про свої доходи за минулий рік.
Власної нерухомості нардеп не має. Місцем проживання він вказав київську квартиру (245,4 кв.м.) своєї колишньої дружини. Там же за договором поділу спільної сумісної власності подружжя Деркач користується кімнатою (48,5 кв.м.). У Києві політик орендує приміщення (194,8 кв.м.) під депутатську приймальню.
З цінного рухомого майна Андрій вказав тільки ікону Божої Матері Скоропослушниця. На правах користування Деркач їздить на автомобілі Volkswagen Multivan 2019 року випуску.
За 2020 рік зарплата нардепа становить 327 тисяч гривень. Але основним доходом політика стало роялті, отримане від «Ера-медіа» — 676 тисяч. Як банківських відсотків він здобув 1749 гривень.
На рахунках Деркач зберігає 477 доларів і 1,3 мільйона гривень. Готівковими коштами він вказав 523 тисячі гривень і 1006 доларів.