Андрій Юсов

Юсов Андрій Володимирович: офіційний представник Головного управління розвідки

Юсов Андрій Володимирович — один із творців партії "Пора", брав участь в одеських сутичках між євромайданівцями та проросійськими активістами, з 2022 року спікер ГУР

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Андрій Володимирович Юсов народився 8 січня 1983 року в місті Одеса, Україна.

Освіта

Андрій — юрист за освітою. Починав навчання в Одеському національному університеті імені Іллі Мечникова, а потім перевівся до Київського національного університету культури та мистецтв. Диплом отримав у 2005 році.

У 2003 році Юсов проходив стажування в Апараті Верховної Ради в рамках проєкту громадської організації "Молодіжна Альтернатива".

Сім’я

Андрій одружений. Дружину звуть Іванна. Вона психолог. Працює в дитячому консультативно-діагностичному центрі.

Кар'єра

Юсов ще в студентстві став активним учасником суспільно-політичного життя не тільки рідній Одесі, але і всієї України. Він брав участь у мітингах проти Президента Кучми, вшануванні пам'яті загиблого журналіста Георгія Гонгадзе.

У 2002 році в рідному місті, яке славилося тоді проросійськими настроями, Андрій ініціював створення молодіжного "Українського братства". Цілями організації були об'єднання всіх прогресивних українських груп в єдину структуру для захисту своїх національних і громадянських прав.

Восени 2004 року вже в Києві Юсов був одним з польових командирів в ході Помаранчевої революції. Андрій координував студентський протестний рух, став одним з керівників громадської організації "Пора". Коли пізніше "Пора" стала політичною партією, Юсов обійняв посаду заступника голови.

В середині "нульових" він був одним із засновників і очільником ряду громадських організацій, покликаних розвивати демократію в Україні (Інститут національних інтересів, Міжнародний інститут демократій, ліберальний український клуб).

Починаючи з 2002 року Юсов працював помічником народних депутатів. У IV скликанні Верховній Раді співпрацював з Едуардом Гурвіцем, який тоді представляв "Нашу Україну" Віктора Ющенка. У наступному скликанні Андрій допомагав "бютівцю" Володимиру Курінному та "нашоукраїнцю" Юрію Оробцю. У VI скликанні парламенту — Тарасу Стецьківу з"Нашої України".

У VII скликанні Юсов знову був помічником Едуарда Гурвіца. Цього разу Андрій працював не на громадських засадах, а на платній основі. У VIII скликанні безплатно допомагав Леоніду Козаченку з Блоку Петра Порошенка.

Юсов і сам неодноразово пробував стати депутатом. Однак всі спроби виявилися безрезультатними. Так, у 2002, 2006 і 2010 роках він балотувався в Одеську міську раду. Спочатку як самовисуванець, а потім від партій "Пора" і "Фронт Змін". З 2006 по 2019 рік Юсов чотири рази брав участь у парламентських виборах.

Влітку 2009 року Андрій очолив в Одеській міськраді департамент у справах молоді та сімейної політики. З 2012 по 2015 рік він був членом партії Віталія Кличка УДАР. Керував її одеським осередком. Але після того, як ця політична сила приєдналися до Блоку Петра Порошенка Юсов, покинув її ряди.

Під час Революції Гідності Юсов став одним з головних осіб протестного руху в рідному місті. Він очолив в Одесі Народну Раду Майдану. На боці прихильників української євроінтеграції Юсов брав участь в одеських зіткненнях 2 травня 2014 року.

У вересні того ж року на нього було скоєно замах. 58-річний чоловік хотів убити Юсова через те, що вважав його організатором травневих заворушень. Зловмисник переплутав Андрія і його сусіда, випустивши в останнього три кулі в живіт. В результаті злочинець був затриманий, а потім отримав 15 років в'язниці за спробу вбивства.

Рівно через рік у містечку Затока на Юсова напали й побили шестеро людей. Причина
— проукраїнська громадянська позиція активіста.

Взимку 2015 року Андрія запросили на посаду радника начальника одеського управління Служби безпеки України. Юсов відповідав за зв'язки з громадськістю. Наступного року він працював на аналогічній посаді у голови Вінницької міської ради Сергія Моргунова. У 2017 році Андрій допомагав заступнику голови парламентського апарату з питань інформполітики.

Юсов був учасником національного проєкту "Нові лідери". Він презентував програму "Відкриті партії", яка передбачала звітність організацій, де б жодне рішення не могло б пройти непоміченим членами спільноти або бути прийнятим з порушенням процедур. 

Андрій пропонував зробити відкритий реєстр членів і рішень організацій, який не дозволив би керівникам здійснювати маніпуляції та стимулював розвиток демократичних практик всередині спільноти.

У 2022 році Андрій став спікером Головного управління розвідки.

Компромат

На початку суспільно-політичної кар'єри Юсов ледь не потрапив за ґрати. Активно виступаючи проти Президента Леоніда Кучми та одеського градоначальника Руслана Боделана навесні 2002 року, Андрій був звинувачений у груповому порушенні масового порядку.

За молодого активіста тоді заступилися багато видатних на той момент політиків, такі як Роман Безсмертний, Володимир Кириленко та інші. Юсову довелося забрати документи з Одеського університету і перебратися до столиці. У підсумку через кілька місяців кримінальну справу було закрито. Правоохоронці так і не змогли знайти складу злочину.

Декларація

З метою захисту даних та протистояння кібератакам з боку Російської Федерації доступ до електронних декларацій у 2022 році тимчасово закритий.