Сенниченко Дмитро Володимирович: колишній голова Фонду державного майна
Сенниченко Дмитро Володимирович — підозрюється антикорупційними органами в організації злочинної організації, яка заволоділа півтора мільярдами бюджетних коштів
Біографія
Дмитро Володимирович Сенниченко народився 8 грудня 1973 року в місті Київ, Україна.
Освіта
Сенниченко — випускник Інституту міжнародних відносин Київського університету ім. Шевченка (1997). Бізнес-освіту він отримав в Міжнародному інституті менеджменту.
Сім’я
Дмитро одружений на Лесі Чміль. В середині "десятих" вона керувала департаментом в Міністерстві економрозвитку і торгівлі. Потім Леся обіймала посаду заступника керівника проєкту Фонду "Євразія".
У подружжя двоє дітей: син Матвій і дочка Уляна.
Кар'єра
Протягом двадцяти років Дмитро працював у топменеджменті системного міжнародного бізнесу, держуправлінні, а також у неурядових організаціях.
Після закінчення Інституту міжнародних відносин Сенниченко став співробітником Нацбанку. Як економіст керував проєктами Групи Світового банку у фінансовому секторі. Входив до складу Міжвідомчої робочої групи зі вступу України до Світової організації торгівлі.
Через три роки Дмитро перейшов на роботу в Службу глави Кабінету Міністрів, де був на посаді міжнародного секретаря займався. Обіймав посаду заступника Голови української делегації в Чорноморському банку торгівлі та розвитку.
Наступні два роки очолював Офіс програм Німецького товариства міжнародного співробітництва та реалізовував проєкти з впровадження секторальних реформ, працюючи в тісній співпраці із західними фінансовими організаціями.
У 2006 році Сенниченко став регіональним директором Української філії британської девелоперської компанії Parkridge Holdings. На цій посаді Дмитро працював до 2010 року.
У 2013 році він очолив українське відділення німецької фірми Jones Lang LaSalle, яка надає послуги у сфері нерухомості. Через три роки Сенниченко перейшов на роботу в дирекцію Укрпошти. До 2018 року Дмитро на посаді директора з управління нерухомим майном та інфраструктурою займався реформою державного підприємства.
Сенниченко був незалежним членом наглядових рад підприємств із закордонними інвестиціями в Україні, наглядової ради Prozorro. Дмитро працював в якості віцепрезидента в Комітеті інфраструктури та нерухомості Американської торгової палати (ACC), входив до складу Правління Українського клубу нерухомості та Ради підприємців при уряді.
З вересня 2019 року по лютий 2022 року очолював Фонд держмайна України. Після ряду скандалів покинув цю посаду. Цікаво, що парламенту довелося двічі голосувати за його відставку.Спочатку, в січні, для вирішення не вистачило трьох голосів. Через місяць за його звільнення проголосувало 316 народних депутатів.
За даними антикорупційних органів Сенниченко у 2023 році перебував закордоном.
Компромат
У 2005 році глава Ради міністрів Криму Анатолій Матвієнко почав масштабний інвестиційний проєкт "Розвиток західного узбережжя Криму". Чиновник пропонував брати участь у проєкті закордонних інвесторів.
Але єдиним, хто вирішив "вкластися" в проєкт виявилася українська ТОВ "Гольф-Сіті". Її на переговорах представляв Сенниченко. Він попросив у керівництва півострова виділити для забудови 70 км узбережжя завширшки 1-1, 5 км.
Але незабаром з'ясувалося, що у ТОВ "Гольф-Сіті" немає коштів на таку масову забудову. Просто їх метою було зайняти ласі землі в Криму. Переговори були припинені. Проте у 2008 році дружина Дмитра придбала земельну ділянку в 987 квадратів недалеко від Алушти. Як зазначали ЗМІ, "трохи" Сенниченко кримської землі все ж собі прихопив.
У жовтні 2020 року журналісти видання "Апостроф" виявили, що Дмитро і його дружина приховали від декларування нерухомість і спробували ухилитися від сплати податків.
ЗМІ писали, що на посаді Голови Фонду держмайна Сенниченко навмисне приводив до банкрутства держкомпанії, а потім виставляв їх на продаж. Так співробітники підприємств втрачали роботу, а держава не отримувала бюджетні гроші.
Восени 2020 року парламентарій Андрій Холодов передавав, що відносно Сенниченка порушено цілих шість кримінальних проваджень: від незаконного призначення заступників Фонду держмайна і до доведення харківського заводу Електроважмаш до штучного банкрутства. За словами Холодова, справи розслідують в офісі Генерального прокурора, НАБУ і Держбюро розслідування.
У лютому 2021 року завдяки керівництву Сенниченка ФДМ потрапив і в міжнародний скандал. Алкогольний холдинг Zernoff з Молдови купив спиртовий завод у Тернопільській області, який перебував у віданні Фонду держмайна.
Але через кілька місяців Zernoff відмовився виплачувати решту суми. Причина — завод не відповідав тим характеристикам, які ФДМ вказала в тендерній документації. Через обман Zernoff навіть звернувся до суду.
Восени того ж року відбувся аукціон з продажу державного заводу "Більшовик". Переможцем стало ТОВ "Дженерал Коммерс", яке пов'язують з мільярдером Василем Хмельницьким. При цьому фірма перемогла, запропонувавши всього на два відсотки більше від стартової ціни. Держбюро розслідувань заарештувало приватизоване підприємство, а проти співробітників ФДМ відкрили кримінальну справу через можливе зловживання.
У березні 2023 року Дмитру було оголошено про підозру. За даними слідства, він організував та керував злочинним угрупуванням, яке заволоділо понад 500 мільйонами гривень.
За версією НАБУ, у 2020-2021 роки Сенниченко через ручних директорів Одеського припортового заводу та Об'єднаної гірничо-хімічної компанії продавав "потрібним" компаніям продукцію за заниженими цінами. Різницю в ціні клали собі в кишеню.
Декларація
Через повномасштабне вторгнення Російської Федерації електронна база декларацій закрита. Але згідно з довоєнними податковими звітностями, у Сенниченка було цілих шість квартир. По три у Києві та Обухові на Київщині. У його дружини в столиці було задекларовано офіс (150,4 кв.м) і гараж (16 кв. м), а також згадану вище ділянку (987 кв. м) у кримському селищі Семидвір'я.
У 2019 році Дмитро їздив на автомобілі Audi Q7 2007 року випуску, а Леся — на Toyota Camry 2018 року випуску. Також у Сенниченка був мотоцикл BMW K1200RS 2004 року випуску.