Дмитро Тимчук: військовий експерт і лідер думок, підозрюваний в поширенні дезінформації
Дмитро Тимчук - військовий експерт, зоряний час якого настав у 2014 році. Тоді він став першим, хто інформував про події в Криму і на Донбасі, а також почав протистояти російській пропаганді. Однак його і самого ловили на брехні.
1. Біографія
2. Освіта
3. Сім'я
4. Кар'єра
5. Компромат
6. Декларація
7. Відео
Біографія
Дмитро Борисович Тимчук народився 27 червня 1972 року в місті Чита (Російська Федерація). Батько Дмитра служив в танкових військах Радянської армії. Після Чити він був переведений в Східну Німеччину. У віці одинадцяти років Дмитро переїхав до Житомирської області.
Освіта
Дмитро Тимчук не збирався йти по стопах батька і пов'язувати своє життя з армією. У Бердичеві, по закінченню школи, він вступив до місцевого машинобудівного коледжу. Там він став редактором стінгазети. Для неї Дмитро провів перше журналістське розслідування. Це і визначило його майбутню професію.
Вищу освіту Тимчук відправився отримувати до Львова. У 1995 році він отримав диплом "військового журналіста" у вищому військово-політичному училищі. Крім того, він отримав звання лейтенанта. Наступні два роки провів в Збройних силах України. Служив в ППО, де став заступником командира автомобільної роти.
Сім'я
Дмитро Тимчук одружений. Дружину звуть Ганна. Дітей у народного депутата немає.
Кар'єра
Після ППО, протягом трьох років він працював в прес-службі Національної гвардії. Після її розформування у 2000 році, наступні дванадцять років Тимчук провів в Міністерстві оборони.
Паралельно з роботою в Міноборони Дмитро Тимчук керував неурядовою організацією Центр військово-політичних досліджень, а також очолював редакцію інтернет-видання Флот-2017.
Уже в 2008 році після російсько-грузинської війни, журналіст передбачав небезпеку російського Чорноморського флоту в Криму. Як військовий журналіст, неодноразово бував в "гарячих точках": Іраку, Лівані, Косово.
З березня 2014 року Тимчук став керівником групи "Інформаційний спротив", яка поширювала інформацію про вторгнення військ Російської Федерації в Україні, а також про окупацію Кримського півострова.
На той момент в країні утворився інформаційний вакуум. Українські державні структури нічого не розповідали про події в Криму та на Донбасі. З боку Росії ж розгорнулася пропаганда. Тому основним завданням волонтерської групи стала протидія неправдивій інформації від північного сусіда.
Того року Тимчук став одним з головних українських діячів в Інтернеті. Пости в фейсбуці військового журналіста ставали головними джерелами новин з фронту.
У листопаді військовий журналіст балотувався в депутати під тринадцятим номером в списках Народного фронту. Входить до складу комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони. Крім того, Тимчук є членом груп з міжпарламентських зв'язків з Монголією, Іраком, Японією, Чехією, Угорщиною, Китаєм і Литвою.
У 2017 році вийшов у запас в чині підполковника Збройних сил України.
Компромат
Дмитро Тимчук та "Інформаційний спротив" стали головними вісниками про ситуацію на Донбасі і в Криму. Його справедливо називали "лідером думок".
Але бувши інформаційним монополістом, його звинувачували в подачі неправдивих новин.
Він традиційно завершував свої доповіді словами: "Втрат немає". Пізніше виявлялось, що українські військові зазнавали втрат. Причому значні.
23 травня 2014 року підрозділ "Донбас" потрапив в засідку у районі села Карлівка. На допомогу українським добровольцям прийшов "Правий сектор".
Дмитро Ярош повідомив, що в бою його батальйон зазнав великих втрат. Він звинуватив керівництво антитерористичної операції в некомпетентності. Добровольцям бракувало зброї. Він припустив, що керівництво АТО боїться власних добровольців зі зброєю більше, ніж самих сепаратистів.
На наступний день Дмитро Тимчук повідомив, що провів власне розслідування обставин бою у Карлівці. Він стверджував, що батальйон "Правий сектор" не брав участі в бою.
Такий результат розслідування Тимчука викликав в Інтернеті хвилю обурення. Дмитро Ярош висловив думку, що координатор "Інформаційного спротиву" можливо введений в оману. З іншого боку, ПС на той час став політичною партією. Тому її голова припустив, що керівництво антитерористичної операції просто не бажає, щоб "Правий сектор" брав участь у визволенні Донбасу, боячись зростання впливу.
Тимчук згодом так і не визнав, що "Правий сектор" брав участь в бою. Він повідомив, що дані про перебування цього батальйону в районі Карлівки не підтвердилися. Інформація про свою політичну заангажованість координатор "Інформаційного опору" спростував.
Влітку 2016 року в відставку з поста заступника міністра інформаційної політики пішла Тетяна Попова. Причиною виходу стала її незгода з політикою уряду стосовно журналістів, а саме до атак на їх діяльність і обмеження свободи слова.
У тиску на засоби масової інформації серед інших згадала і Дмитра Тимчука.
Декларація
Відповідно до електронної декларації, яку народний депутат подав в 2018 році, у нього немає власної нерухомості. Дружина Дмитра Тимчука володіє столичною квартирою, площею п'ятдесят квадратних метрів. Квартира була придбана за триста п'ятдесят дві тисячі гривень в 2013 році.
Також дружині належить єдиний в сім'ї автомобіль. Mitsubishi Outlander 2011 випуску Анна купила майже за півмільйона гривень в 2016 році.
Зарплата у Верховній Раді за рік у Дмитра Тимчука склала двісті сорок чотири тисячі гривень. Його дружина заробила десять тисяч гривень у громадській організації "Центр військово-правових досліджень".
Банківського рахунку у Дмитра Тимчука та його дружини немає. Немає у парламентарія і готівкових коштів. У Анни Тимчук задекларовано чотири тисячі доларів.