Енн Карсон

Карсон Енн: канадська поетеса, есеїстка та лауреатка Нобелівської премії з літератури 2026 року

Карсон Енн — займається перекладами з давньогрецької, у своїх роботах поєднує вірші, наукову прозу та драматургію

Біографія

Енн Патрисія Карсон народилася 21 червня 1950 року в Торонто, провінція Онтаріо, Канада. Батько Енн працював у банку, тому родина часто переїжджала. Карсон виросла в невеликих містах Канади.

У 1965 році родина жила в Стоні-Крік в Онтаріо. Дівчинка знайшла в торговому центрі міста Гамільтон двомовне видання віршів Сапфо, яке пробудило в ній інтерес до давньогрецької мови.

Освіта

У католицькій середній школі імені єпископа Райана Карсон познайомилася з античним світом на уроках латини. Вчитель латини став її приватним наставником і навчав грецької.

Після школи Енн вступила до коледжу Святого Михайла при Торонтському університеті. Навчання давалося їй нелегко. Карсон двічі кидала університет: наприкінці першого й наприкінці другого курсу. Її не влаштовували обмеження програми. Ненадовго вона пішла в графічне мистецтво й працювала в цій сфері. Потім Карсон повернулася до Торонтського університету і 1976 року здобула ступінь магістра класичної філології.

Докторський ступінь із класики Енн здобула 1981 року. Робота була присвячена античній поезії, насамперед Сапфо. Пізніше Карсон переробила її на першу книгу «Гірко-солодкий Ерос».

Крім того, вона провела рік в Університеті Сент-Ендрюса в Шотландії. Там Карсон вивчала грецьку метрику та критику тексту. 1976 року вона отримала в Сент-Ендрюсі диплом із класики.

Сім'я

Батько Енн, Роберт, служив у банку. В останні роки він страждав на хворобу Альцгеймера. Карсон написала про це в поемі «Скляне есе» (1994) і в тексті «Антропологія води».

У Карсон був старший брат Майкл. 1978 року його заарештували за торгівлю наркотиками. Він вийшов під заставу й поїхав із Канади. Карсон більше його не бачила. У 2000 році Майкл зателефонував їй. Вони домовилися зустрітися в Копенгагені, де жив, але він помер до їхньої зустрічі.

Перший шлюб Карсон тривав вісім років і закінчився 1980 року. У шлюбі вона носила прізвище Джакомеллі. Другий чоловік Карсон — Роберт Каррі. Він художник і раніше працював у комерційному друці. Каррі познайомився з Карсон в Анн-Арборі, коли вона викладала в Мічиганському університеті. Він оформлює її книги, відповідає за шрифт і будову видання.

Кар'єра

Викладати класику Карсон почала 1979 року в Університеті Калгарі, ще до захисту докторської. 1980 року вона перейшла до Прінстонського університету, де працювала спочатку викладачкою, а потім асистенткою-професоркою. У 1986–1987 роках Енн жила в Нью-Йорку як запрошена науковиця Рокфеллерівського фонду при Центрі 92-ї вулиці. У цей час вона перекладала «Електру» Софокла.

1987 року Карсон викладала в Університеті Еморі в Атланті протягом року. Потім вона переїхала до Монреаля й очолила аспірантуру з класики в Університеті Макгілла.

Наприкінці 1990-х університет скасував усі курси з давньогрецької для аспірантів і закрив кафедру класики. Енн залишилася в Макгіллі, але половину кожного року читала лекції в інших вишах. Вона працювала в Мічиганському університеті, в Каліфорнійському університеті в Берклі та в Каліфорнійському коледжі мистецтв і ремесел в Окленді. У 2000 році Макгілл призначив її професоркою класики.

З 2003 по 2009 рік Карсон викладала в Мічиганському університеті класику, порівняльне літературознавство й англійську словесність. 2009 року Енн стала запрошеною професоркою та поеткою-резиденткою в Нью-Йоркському університеті. З 2010 по 2016 рік Карсон обіймала в Корнеллському університеті посаду запрошеної професорки імені Ендрю Д. Вайта. 2013 року Енн працювала запрошеною поеткою в Стенфорді, а 2014 року — в Бард-коледжі.

Літературну славу їй принесла книга «Гірко-солодкий Ерос», що вийшла 1986 року. Книга вразила як фахівців з античності, так і читачів поза академічним середовищем. До 1999 року вона потрапила до списку ста найкращих книг нон-фікшн XX століття за версією читачів Modern Library.

1998 року Карсон опублікувала роман у віршах «Автобіографія Червоного», побудований на фрагментах давньогрецького поета Стесіхора. Енн перетворила червоного крилатого монстра Геріона на чутливого підлітка, а Геракла — на його коханого, який завдає йому болю.

1999 року вийшло її есе «Економіка невтраченого», в якому вона зіставила давньогрецького поета Сімоніда Кеоського та Пауля Целана. Збірка «Чоловіки в неробочі години» (2000) поєднала вірші, епітафії, інтерв'ю та переклади. У ній Енн поставила поруч історика Фукідіда та Вірджинію Вулф. Книга принесла їй 2001 року поетичну премію Гріффіна. У 2001 році вийшов роман у віршах «Краса чоловіка: вигадане есе у 29 танго», за який Карсон отримала премію Т. С. Еліота.

Паралельно з авторськими книгами Карсон перекладала античних авторів. У 2001 році вийшла її «Електра», у 2002 році — «Якщо не зима: фрагменти Сапфо». 2006 року з'явилася збірка «Уроки скорботи» з чотирма п'єсами Еврипіда.

2009 року вийшла «Орестея»: «Агамемнон» Есхіла, «Електра» Софокла та «Орест» Еврипіда. За неї Карсон отримала 2010 року премію ПЕН-клубу за поетичний переклад. 2007 року за книгою Енн «Розтворення» (2005) хореограф Вільям Форсайт поставив балет.

2010 року вийшла книга-епітафія пам'яті брата «Нокс». Вона влаштована як коробка з гармошкою зі склеєних сторінок. На них фотографії, листи, уривки документів і спогади Карсон. Окремо в книзі подано послівний переклад і розбір вірша Катулла № 101, який він написав на смерть брата.

2012 року Енн випустила «Антигонік», версію «Антигони» Софокла з малюнками Б'янки Стоун. 2013 року вийшов «Червоний документ», за який Карсон знову отримала премію Гріффіна й стала першою поеткою з двома такими нагородами. 2016 року Енн випустила «Плавуче»: двадцять два буклети в прозорому футлярі, які можна читати в будь-якому порядку.

2015 року виставу за її перекладом «Антигони» поставив режисер Іво ван Гове, головну роль зіграла Жюльєт Бінош. 2019 року Карсон опублікувала «Норму Джин Бейкер із Трої» — версію «Єлени» Еврипіда, де Єлену грає Мерилін Монро. За книгу Енн отримала 2020 року премію генерал-губернатора Канади.

2021 року вийшли комікс «Троянки» та збірка «Ігровий зошит Г. з Г.», а 2024 року вона видала збірку коротких текстів «Неправильна Норма». Книга увійшла до довгого списку Національної книжкової премії США з поезії.

2005 року Енн присвоїли звання члена Ордена Канади, 2020 року вона отримала премію принцеси Астурійської, 2021 року — премію ПЕН/Набокова. 2022 року Карсон обрали міжнародною авторкою Королівського літературного товариства. Пізніше вона отримала премію Вігдіс, премію «Хадада» журналу Paris Review і премію Збігнева Герберта.

8 жовтня 2026 року Шведська академія оголосила Карсон лауреаткою Нобелівської премії з літератури. У рішенні сказано: «за сміливу та винахідливу творчість, яка в ігровому діалозі з класичною традицією створила нові форми для сучасної літератури».

Скандал

Гучних скандалів навколо Карсон немає. Вона рідко дає інтерв'ю, уникає публічності й не любить, коли її тексти читають як розповідь про її життя.