Луїз Інасіо Лула да Сілва

Да Сільва Лула: 35-й (2003-2011) та 39-й (з 2023 року) президент Бразилії

Да Сілва Лула — провів 580 днів у в'язниці за звинуваченням у корупції та відмиванні грошей

Біографія
Освіта
Сім’я
Кар’єра
Компромат

Біографія

Луїс Інасіо Лула да Сільва народився 27 жовтня 1945 року в муніципалітеті Каетес, штат Пернамбуку, Бразилія. З 1952 року він проживав у Сан-Паулу.

Освіта

Формальної освіти да Сілва не отримав. Читати він навчився тільки в десять років. Вже через кілька років Лула кинув школу, щоб почати працювати. У 18 років він пройшов курси токаря-механіка.

Сім’я

Да Сілва був сьомим з восьми дітей. Його батько покинув родину та почав жити з двоюрідною сестрою матері Лули.

Політик одружений третім шлюбом. З першою дружиною, Марією де Лурдес Рібейро, він прожив всього два роки. Вона померла в 1971 році, бувши вагітною, від гепатиту. Дитину також не вдалося врятувати.

Через три роки у Лули народилася дочка Луріан від його тодішньої подруги, Міріам Кордейру. Брати участь в житті дочки да Сілва почав тільки тоді, коли вона вже була дорослою.

Всього через два місяці після народження Луріан Лула одружився з Летісією Рокко Каса. Цей шлюб тривав 43 роки. У подружжя народилося троє синів. У лютому 2017 року Летісія померла від інсульту.

У 2022 році політик одружився втретє. Його обраницею стала Розанжела да Сілва.

Кар'єра

Щоб допомогти матері, да Сілва вже у вісім років почав працювати вуличним торговцем. У 12 років він чистив взуття, а в 14 — трудився на фабричному складі. В юності Лула був учнем пресувальника в металургійній компанії, яка виробляла гвинти. З 1966 по 1980 рік він працював у металообробній фірмі.

У 19 років да Сілва в результаті нещасного випадку на виробництві автозапчастин втратив мізинець лівої руки. Йому довелося звернутися до кількох лікарень, перш ніж він отримав медичну допомогу. Після цього випадку Лула вирішив зайнятися профспілковою діяльністю.

На металургійному підприємстві, де він працював, да Сілва швидко просувався кар'єрними сходами. У середині 1970-х років Лула вже очолював профспілку сталеливарників міст Сан-Бернардо-ду-Кампу і Діадема. Ці міста стали центром автомобільного виробництва в Бразилії, де працювали такі компанії, як Ford, Volkswagen, Toyota та Mercedes-Benz.

Наприкінці 1970-х років, під час військової диктатури в Бразилії, да Сільва організовував великі страйки, що призвело до його арешту в 1980 році. Він провів місяць у в'язниці. Після падіння військового режиму Лула, як колишній дисидент, отримав довічну пенсію.

У лютому 1980 року да Сілва разом з іншими представниками профспілок і наукових кіл заснував ліву Партію трудящих. У 1983 році він допоміг створити центральне об'єднання профспілок Бразилії (Central Única dos Trabalhadores, CUT).

У 1982 році Лула брав участь у місцевих виборах у штаті Сан-Паулу, але не зміг отримати депутатський мандат, набравши лише 11% голосів. Проте вже через чотири роки він був обраний до Національного конгресу — законодавчого органу федерального уряду Бразилії.

Починаючи з 1989 року, Лула шість разів висував свою кандидатуру на пост президента. Перші три кампанії — у 1989, 1994 та 1998 роках — закінчилися невдачею. Але у 2002 році він був обраний президентом.

Його прихід до влади супроводжувався високими очікуваннями радикальних змін. Однак політика Лули виявилася менш революційною, ніж його передвиборча риторика. Він зберіг ключові макроекономічні принципи свого попередника, включаючи плаваючий курс національної валюти та первинний профіцит бюджету. Єдиною помітною зміною стало припинення програми приватизації.

На виборах 2006 року да Сілва був переобраний на другий термін. Період його правління з 2006 по 2011 рік став часом значних економічних і соціальних перетворень. Лула зосередився на боротьбі з бідністю та нерівністю, запровадивши програми підтримки сімей з низьким рівнем доходу. Ці заходи дозволили мільйонам громадян поліпшити своє становище.

За роки президентства Лули рівень бідності в Бразилії знизився на 67,3 %, а соціальна нерівність досягла мінімального рівня за останні п'ять десятиліть. У 2010 році журнал Time назвав Лулу найвпливовішою людиною світу.

Проте уряд Лули не зміг розв'язувати проблему злочинності, яка залишалася однією з головних загроз для бразильського суспільства. Критики також звинувачували його у зростанні державних витрат, що, на їхню думку, негативно позначилося на фінансовій стабільності Бразилії після 2011 року.

Лула покинув пост президента у 2011 році з рейтингом підтримки в 87%. Його наступницею стала Ділма Русеф, яку він активно підтримував.

Восени 2011 року у да Сілви діагностували рак гортані, але він зміг перемогти хворобу і повернувся до активного політичного життя.

У травні 2021 року Лула оголосив про намір знову балотуватися на пост президента. Восени 2022 року він здобув перемогу над чинним президентом Жаїром Болсонаро. Лула вступив на посаду 1 січня 2023 року.

У жовтні 2023 року Лулі провели операцію по заміні тазостегнового суглоба і зробили блефаропластику — косметичну операцію з видалення надлишку шкіри повік.

Спочатку да Сілва заявляв, що третій термін буде для нього останнім. Однак пізніше він допустив можливість участі в президентських виборах 2026 року, коли йому виповниться 85 років.

Компромат

Два перших президентських терміни да Сілви виявилися затьмарені численними політичними і корупційними скандалами. Серед них — виплати депутатам за лояльність, завищені ціни на державні закупівлі, нелегальне фінансування виборчих кампаній і навіть створення фальшивих компроматів.

У 2014 році в Бразилії почалося розслідування, яке розкрило масштабну корупційну схему. Підрядники отримували великі контракти від нафтової компанії Petrobras. За це вони виплачували відкати топменеджерам компанії та фінансували керівну Партію трудящих, лідером якої був Лула да Сілва. Поліція назвала експрезидента одним з головних вигодонабувачів схеми.

У 2016 році Лулу звинуватили у відмиванні грошей та неправдивих свідченнях. Слідство стверджувало, що він отримав розкішні апартаменти в якості хабара, але приховав факт їх володіння.

Незабаром президент Ділма Русеф спробувала призначити Лулу головою своєї адміністрації, що забезпечило б йому імунітет від переслідування. Однак рішення викликало масові протести і було призупинено судом.

У 2017 році Лулу засудили до 9,5 років в'язниці за корупцію. Пізніше термін був збільшений до 12 років. Попри це, політик залишався на волі до завершення апеляції. У 2018 році він програв апеляцію і був поміщений під варту.

Одночасно з цим Лулу намагався балотуватися на виборах президента 2018 року. Але Вищий виборчий суд відхилив його кандидатуру.

Після 580 днів ув'язнення да Сілва був звільнений у 2019 році за рішенням Верховного Суду, який визнав незаконним набуття чинності вироком до завершення всіх апеляцій.

У 2021 році всі звинувачення були остаточно зняті через процесуальні порушення. Суд постановив, що справа проти Лули була ініційована з політичним тиском, а докази не були переконливими.

У травні 2022 року Лула звинуватив у розв'язуванні повномасштабної війни як російського диктатора Путіна, так і президента України Зеленського. На думку Лули, конфлікт можна було запобігти, якби США і Євросоюз чітко заявили, що Україна не стане членом НАТО. Він також звинуватив Північноатлантичний альянс у створенні напруги, зазначивши, що НАТО привласнює собі право розміщувати військові бази поблизу іншої країни.

У квітні 2023 року, після візиту до Китаю, да Сілва закликав США припинити заохочувати війну і почати говорити про мир. Ці заяви викликали різку реакцію з боку американської влади.

Представник Ради національної безпеки США Джон Кірбі звинуватив Лулу в повторенні російської та китайської пропаганди й назвав його висловлювання такими, що вводять в оману.

Разом з лідером Китаю да Сілва виступив з пропозицією заморозки війни на тих рубежах, де проходить лінія бойового зіткнення сторін.

Бразильський президент відмовився підтримати пропозицію Німеччини про постачання зброї в Україну. Він запропонував Україні відмовитися від претензій на Крим в обмін на мир.

У жовтні 2023 року політик засудив атаку бойовиків ХАМАС на Ізраїль, проте пізніше порівняв антитерористичну операцію Ізраїлю в Секторі Гази з Голокостом. Це призвело до того, що Тель-Авів відкликав свого посла з Бразилії, а сам да Сілва був оголошений персоною нон грата в Ізраїлі.

У лютому 2024 року Лулу відмовився покласти провину за смерть російського опонента Олексія Навального на режим Путіна.

Да Сілва пішов на зближення з венесуельським диктатором Мадуро і навіть пропонує інтеграцію Каракаса у БРІКС. Ця пропозиція викликала суперечки всередині Альянсу, оскільки Венесуела перебуває під американським ембарго.