Марін Ле Пен

Ле Пен Марін: французька політикиня та лідерка ультраправої партії "Національне об'єднання" 

Ле Пен Марін — одна з найвідоміших і одіозних французьких політиків, відома дружбою з Путіним і виступами за посилення заходів щодо зменшення міграції

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат

Біографія

Марін (Маріон Анн Перрін) Ле Пен народилася 5 серпня 1968 року в комуні Неї-сюр-Сен, у 8 км на північний захід від Парижа, Франція. У 1976 році вона дивом вижила під час теракту, коли в будинок Ле Пенів була підкинута бомба.

Освіта

У дитинстві Марін відвідувала ліцей Олександра Дюма (тоді Флорана Шмітта) в місті Сен-Клу. Потім вона була студенткою університету Париж-II (Пантеон-Ассас) - кращого в країні юридичного вишу. У 1990 році Ле Пен здобула ступінь магістра права, а трохи пізніше диплом про підвищення кваліфікації (DEA) з кримінального права.

У 1992 році вона закінчила школу професійної підготовки адвокатів паризького Апеляційного суду та отримала свідоцтво для заняття професією юриста.

Сім’я

Матір'ю Марін стала модель П'єретт Лалан (1935 р.н.). Марін почала займатися політикою за прикладом свого батька — Жан-Марі Ле Пена (1926 р.н.). Він відомий своїми негативними поглядами щодо Євросоюзу та необхідністю зменшення імміграції з колишніх французьких колоній. Жан-Марі "відзначився" антисемітськими висловлюваннями. Так, він отримав мільйонний штраф через фразу, що газові камери були лише епізодом Другої світової війни.

У 1956 році він став наймолодшим депутатом парламенту. Був членом Іноземного легіону, брав участь у Суецькому конфлікті в 1956 році та Алжирській війні в 1957 році. За останній конфлікт його звинувачували в участі у тортурах над алжирськими борцями за незалежність.

У 1972 році Жан-Марі заснував і очолив ультраправу партію "Національний фронт" і залишався її лідером майже сорок років. Кілька разів він брав участь у президентських виборах. Найближче до посади голови держави Жан-Марі був у 2002 році, коли у другому турі розгромно поступився чинному президенту Жаку Шираку (17,79 проти 82,21 %).

На початку 2011 року Жан-Марі відійшов від активної участі в політиці, передавши кермо влади "Національним фронтом" доньці. У 2015 році Марін зі скандалом виключила батька з партії через його висловлювання щодо Голокосту. З весни 2024 року старий політик перебуває під опікою у своїх дочок. Крім Марін, у нього ще дві доньки — Марі-Каролін і Янн.

Племінниця Марін (і онука Жана-Марі) — Маріон Марешаль з 2012 по 2017 рік також була депутаткою парламенту від Національного фронту. Потім порвала з "сімейною партією" та у 2024 році була обрана до Європарламенту від іншої ультраправої сили - "Реконкіста". 

Марін Ле Пен двічі була заміжня і двічі розлучалася. У 1997 році її чоловіком став підприємець і співпартієць Франк Шоффруа. Через рік у них народилася дочка Жанна, а в 1999 році Марін народила близнюків Луї та Матильду. У 2000 році Марін і Франк розлучилися. 

З грудня 2002 по червень 2006 року Ле Пен була в шлюбі з екссекретарем "Національного фронту" Еріком Лоріо. З 2009 по 2019 рік Марін була у відносинах з віцепрезидентом "Національного фронту" Луї Аліо.

Кар'єра

В автобіографії Марін писала, що хотіла почати трудове життя після закінчення навчання, в той час, як батько наполягав на отриманні нею наукового ступеня. Проте в 1992 році вона вирішила зайнятися адвокатською практикою. Працювала у фірмі друга її батька, а потім відкрила власний офіс.

За даними французьких журналістів, у Ле Пен не задалася кар'єра адвокатки. Тому в 1998 році вона переходить до юридичного відділу партії "Національний фронт", членом якої була з 18 років. У 2003 році Ле Пен стає другою людиною в партії після батька. З 2005 по 2010 рік Марін обіймала посаду генерального секретаря, а потім віцепрезидента "Національного фронту".

У 1990-х роках паралельно з роботою адвоката Марін починає займатися політикою, балотується від партії батька на регіональних виборах. У тому ж 1998 році Ле Пен обирається до регіональної ради Па-де-Кале.

З 2004 по 2017 рік Марін була депутаткою Європейського парламенту. Балотувалася від партії "Національний фронт" по округах Іль-де-Франс і Північно-західна Франція. Очолювала праву фракцію "Європа націй і свобод", до якої увійшли націоналісти з семи європейських країн.

У 2011 році вона змінила батька в кріслі очільника партії. На внутрішньопартійних виборах її кандидатуру підтримало 66% членів. Кілька разів Ле Пен перемагала на місцевих виборах і обиралася до регіональних рад. З 2017 року вона депутатка нижньої палати французького парламенту — Національних зборів.

Як і батько, Марін балотувалася на президентських виборах. У 2012 році вона посіла третє місце, а у 2017 і 2022 роках — друге, поступившись обидва рази центристу Емманюелю Макрону.

У 2018 році Ле Пен провела "ребрендинг" партії, перейменувавши її в "Національне об'єднання". Після цього ця політсила стала більш поміркованою і завоювала нових прихильників. У 2021 році на посаді голови партії Марін змінив молодий політик Жордан Барделла, але фактично вона залишила за собою керівництво "Національним об'єднанням".

У 2014 році партія Ле Пен перемогла на виборах до Європарламенту, набравши понад 25% голосів, що стало найкращим результатом для "Національного фронту". Через 10 років ультраправі зміцнили свої позиції, отримавши 33,4%. Після цієї перемоги партії Ле Пен президент Франції Макрон розпустив внутрішній парламент і призначив позачергові вибори до Національних зборів. 

У першому турі партія Ле Пен перемогла, але в другому турі опинилася тільки на третьому місці. Проте "Національне об'єднання" змогло отримати півтори сотні мандатів з 577.

Дані французького опитування на початку 2024 року показали, що більшість респондентів назвали Ле Пен найпопулярнішим політиком в країні.

Марін, як і її батько, дотримується думки про необхідність посилення міграційної політики, зменшення соцвиплат для мігрантів. Вона вважає, що французи повинні мати у Франції привілеї перед іноземцями щодо житла, соціальних виплат і робочих місць (за умови рівної кваліфікації). 

Політик порівнювала мусульманські вуличні молитви з нацистською окупацією часів Другої світової. Також Ле Пен закликала мусульманських жінок відмовитися від носіння хіджабу і буркіні.

Марін противниця одностатевих шлюбів і дозволу гомосексуальним партнерам всиновлювати дітей.

У зовнішній політиці Ле Пен виступає за багатополярний світ, підтримує економічний націоналізм Франції, противниця глобалізація і мультикультуралізму.

Довгий час ратувала за добросусідські відносини з РФ, визнала незаконну анексію Криму і підтримала інтервенцію Росії в Сирію. Але після вторгнення РФ до України, Марін змінила риторику і навіть висловила підтримку Києву. Хоча і закликала не дозволяти Україні завдавати ударів по Росії французькою зброєю.

Компромат

Ле Пен кілька разів звинувачувалася в расизмі. За висловлювання щодо мігрантів на неї подавали до суду антирасистські організації. Однак Марін ігнорувала позови, прикриваючись депутатською недоторканністю Європарламенту.

Влітку 2011 року вона зробила тодішнього коханого Луї Аліота своїм платним помічником у Європарламенті. За неповний робочий день він отримував зарплату в п'ять тисяч євро. Це було порушенням правила, яке забороняє працевлаштування подружжя депутатів або їх постійних позашлюбних партнерів.

У 2016 році столична прокуратура розслідувала справу про нецільове використання партією Ле Пен коштів для оплати послуг помічників європарламентарів та інших співробітників "Національного фронту". Влітку 2018 року суд зобов'язав політика виплатити триста тисяч євро.

У 2022 році діяльністю Ле Пен зацікавилося Європейського бюро по боротьбі з шахрайством. Бюро запідозрило, то Марін привласнила близько 137 тисяч євро, які їй виділялися як депутатці Європарламенту.

У 2015 році Ле Пен була позбавлена депутатської недоторканності Європарламенту через те, що вона розмістила у своєму акаунті в соцмережах фото жорстокого насильства з боку терористів з ІДІЛу. У Франції за це передбачено штраф або навіть тюремний термін до 3 років

Марін неодноразово підозрювали в близьких зв'язках з Росією і фінансуванні її політичної діяльності російськими фінансовими установами. Також Ле Пен отримувала 10-мільйонний кредит в одному з банків Угорщини. 

Вона назвала Путіна "прикладом твердості і дотримання міжнародного права" та "захисником спадщини європейської цивілізації". Ле Пен закликала скасувати антиросійські санкції й перестати демонізувати Росію. Нібито це тільки сприяє ескалації конфлікту в Україні. На початку повномасштабного вторгнення Марін заявила, що "Захід спровокував Путіна розв'язати війну". 

Пізніше Ле Пен трохи змінила риторику, назвавши "катастрофою" гіпотетичну перемогу Росії у війні. Але, на її думку, постачання зброї Україні призведе до "нової Столітньої війни".