/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2F4df7781f-939a-43b8-9ca0-f7874f32d8fc.jpeg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2F4df7781f-939a-43b8-9ca0-f7874f32d8fc.jpeg)
Волинець Михайло Якович: колишній шахтар і нардеп від ВО «Батьківщина»
Волинець Михайло Якович — шахтар, голова профспілок гірників, соратник Юлії Тимошенко та депутат чотирьох скликань Верховної Ради.
Біографія
Михайло Якович Волинець народився 30 жовтня 1956 року в селі Новоживотів Оратівського району Вінницької області.
Освіта
Після школи Михайло вступив у гірничий ПТУ міста Димитров (нині Мирноград) Донецької області. Потім два роки служив у радянській армії.
Вищу освіту Волинець отримав в Комунарському гірничо-металургійному інституті (нині Донбаський державний технічний університет). Має диплом за спеціальністю «Гірничий інженер-електромеханік».
Сім’я
Михайло був одружений двічі. Від першої дружини у нього народилося двоє дітей: Андрій (1979 р.н.) та донька Софія (1984 р.н.).
Кар'єра
Після демобілізації в 1977 році Михайло влаштувався електрослюсарем-підземщиком на шахту імені Стаханова. За кілька років Волинець дослужився до посади начальника ділянки. У 1985 році він перейшов на профспілкову роботу.
До розвалу Радянського Союзу Волинець очолював профспілку шахти. Наприкінці 1980-х років Михайло став організатором і керівником першого шахтарського страйку. З 1991 по 1992 рік Волинець був головою Міжрегіонального об'єднання Незалежної профспілки гірників.
У 1995 році він очолив Незалежну профспілку гірників України, а через два роки — Конфедерацію вільних профспілок України. Був одним з активних учасників страйків гірників.
Волинець ще за радянських часів був депутатом. З 1983 року він двічі обирався до міської ради Красноармійська (нині Покровск). У 1998 році в перший раз намагався стати народним депутатом України. Тоді на парламентських виборах Михайло балотувався під третім номером у списку Партія духовного, економічного і соціального прогресу.
Через два роки Волинець знову пробував отримати депутатський мандат на довиборах по 36-му мажоритарному округу (Дніпропетровська область). Однак за підсумками виборів опинився тільки на третьому місці.
У 2002 році Михайло все ж став парламентарем. Під 14-м номером у списку Блоку Юлії Тимошенко він був обраний народним депутатом IV скликання Верховної Ради. Волинець був членом парламентського комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.
У 2006 і 2007 роках він переобирався до парламенту. В обох скликаннях займав посаду заступника голови комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. У 2012 році його 85-й номер у списку ВО «Батьківщина» виявився непрохідним. Також Михайло «пропустив» й VIII скликання Верховної Ради (2014-2019).
Під час відсутності в кріслі нардепа Волинець був помічником парламентарів — Олександра Бригинця (ВО «Батьківщина») та Павла Кішкаря (ВО «Самопоміч»). Свої обов'язки він виконував на громадських засадах. У 2015 році експарламентарій став одним з ініціаторів і творців Соціальної платформи «Важливий кожен».
У 2019 році після семи років Волинець знову отримав депутатський мандат. Як і раніше він балотувався від політсили Юлії Тимошенко (№20 у списку). У IX скликанні Михайло увійшов до складу парламентського комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг.
На момент обрання до Верховної Ради він керував Незалежною профспілкою гірників України (НПГУ) і Конфедерацією вільних профспілок України.
Компромат
У ЗМІ Волинця звинувачували в тому, що він захищав права не простих роботяг, а власників гірничодобувних підприємств. Своїми діями на посаді керівника профспілки гірників він частіше сприяв порушенню трудових прав роботодавцями, ніж захищав інтереси робітників.
У Михайла виявився в біографії факт співпраці з КДБ: «Зараз ні для кого не секрет, що виступи шахтарів робила спроби контролювати спецслужба СРСР — Комітет державної безпеки (КДБ).
Якщо бути точним, то проблемами шахтарських страйків займалося 5 Управління КДБ УРСР. На цю «третю силу» в страйкових рухах і робить ставку Михайло Волинець. Він вливається в наспіх створену на заводі мережу кадебешних провокаторів і агентів, і з її допомогою організовує успішні перевибори» очільника профкому шахти ім. Стаханова.
У 2008 році нардеп Волинець був помічений у спробі рейдерського захоплення приміщення в центрі Києва. Тоді парламентарій прийшов у супроводі групи міцних хлопців до приміщення за адресою: вулиця Велика Васильківська, 65.
«Депутат командував молодчиками, а ті намагалися всіма можливими шляхами проникнути на територію, навіть пробували розпиляти огорожу». Рейдерське захоплення закінчилося нічим. Власники будівлі викликали співробітників правоохоронних органів.
Пізніше Михайло взяв участь ще в одному рейдерському захопленні. Тоді в бійці постраждав дільничний міліціонер і співробітник виконавчої служби.
Волинець і сам нерідко вступав в кулачні сутички. Причому як на вулицях Києва, так і в стінах українського парламенту. Наприкінці 2010 року одна така бійка у Верховній Раді привела до госпіталізації нардепа. Йому довелося лікувати струс мозку та пошкоджену щелепу.
Навесні 2021 року журналісти «Радіо Свобода» виявили нестиковки в декларації нардепа. Так, в 2020 році він продав стару квартиру за чотири мільйони гривень, а нову придбав більш ніж за сім.
При аналізі минулих декларацій Волинця журналісти виявили, що зароблених депутатом коштів було недостатньо, щоб покрити різницю в три з половиною мільйона гривень для придбання апартаментів в Києві.
Декларація
Народний депутат володіє в Києві квартирою (122,3 кв.м.). У червні 2020 року політик придбав її за 7,4 мільйона гривень. Також в столиці йому належить два мотомісця (5,2 і 5,4 кв.м.). У листопаді 2018 року за них Волинець віддав у загальній сумі 381,8 тисячі гривень. При цьому у Михайла немає ні автомобілів, ні мотоциклів.
У 2020 році зарплата нардепа становить 509 тисяч. Ще 4,1 мільйона він отримав від продажу нерухомості. За минулий рік пенсія Волинця склала 189 тисяч. У банку парламентарій зберігає 457,5 тисячі гривень. Готівковими коштами Михайло задекларував чотири тисячі доларів.