Оксана Баюл

Баюл Оксана Сергіївна: українська фігуристка та перша олімпійська чемпіонка незалежної України

Баюл Оксана Сергіївна — у 1993 році стала чемпіонкою світу, а через рік — перемогла на Олімпійських іграх. У 1994 році переїхала до США, де виступала у шоу фігуристів. У 2021 році відмовилася від українського громадянства.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Скандали
6. Посилання

Біографія

Оксана Сергіївна Баюл народилася 16 листопада 1977 року у місті Дніпропетровськ (нині Дніпро). На початку 1990-х років вона мешкала та тренувалася в Одесі. Після 1994 року переїхала до США. Мешкала в американських містах Сімсбері (штат Коннектикут), Річмонд (Вірджинія), Кліффсайд-Парк (Нью-Джерсі), Верхній Мейкфілд (Пенсільванія), Лас-Вегас (Невада).

Освіта

У школі Баюл мало займалася. Весь її час займало фігурне катання.

У 1994 році Оксана була студенткою Південноукраїнського педагогічного університету ім. Ушинського у Одесі. У 2010 році кілька місяців вона навчалась на тренерському факультеті Національного педагогічного університету імені Драгоманова.

Сім’я

Батьки майбутньої олімпійської чемпіонки — інженер-механік Сергій та вчителька французької мови Марина розлучилися, коли їй було два роки. Батько назавжди зник із життя Оксани. У 2006 році стало відомо, що він помер. У тринадцять років Баюл стала круглою сиротою. Її мама померла від онкології. Після цього вона жила у державному гуртожитку на ковзанці.

Оксана кілька разів була одружена. П'ять років вона прожила у шлюбі з американцем українського походження Євгеном Суніком. Другим чоловіком недовго був американський будівельник доріг Джим Бреннан.

З 2014 року ексспортсменка одружена з італо-американським підприємцем та продюсером Карлом Фаріною. У 2015 році Оксана народила доньку Софію.

Кар'єра

Вперше Оксана стала на ковзани за три роки. Спочатку тренери не розгледіли у занадто крупній дівчинці талант фігуристки. Але вже у сім років вона перемогла у своєму першому турнірі. Надалі Баюл була найкращою на численних юнацьких змаганнях.

Якщо на останніх чемпіонатах Радянського Союзу вона займала місця у другій десятці, то у 1993 та 1994 році вона двічі ставала чемпіонкою України. З 1983 по 1992 рік Баюл тренувалася під керівництвом Станіслава Коретека, а після його еміграції до Канади Валентина Ніколаєва. До 1997 року її також тренувала Галина Зміївська.

Українська фігуристка у 1993 році взяла срібло на чемпіонаті Європи та золото — на чемпіонаті світу. Через рік Баюл знову була другою на континентальній першості. Ще одну срібну медаль Оксана виборола на німецькому етапі Гран-прі Nations Cup, а золото — на Skate America у 1994 році.

На Олімпійських іграх Баюл збиралася дебютувати у 1998 році. Проте шанс виступити випав чотирма роками раніше. На Іграх 1994 року в Ліллехаммері Україну у фігурному катанні не було кому представляти. Тож Національний олімпійський комітет відправив 16-річну уродженку міста Дніпропетровськ.

Оксана була не фавориткою Ігор, але вже після короткої програми вона стала серйозним претендентом на медалі, посівши друге місце. Щоправда, на цьому її виступи в Ліллехаммері могли й закінчитися. На тренуванні Оксана зіткнулася з німкенею Танею Шевченко і та випадково порізала Баюл ногу. Більше того, при падінні українка ще й сильно забила куприк. Лікарі були проти виходу українки на лід. Але вона все ж таки виступила.

Оксана виходила на знеболювальних препаратах і з трьома швами на нозі. Проте українка блискуче провела довільну програму і наприкінці додала найскладніший елемент у фігурному катанні (каскад подвійний аксель — подвійний тулуп).

Судді майже порівну розділилися. Одна частина віддавала перемогу американці Ненсі Керріган, інша частина — Оксані. Все вирішив голос німця Яна Гофманна. Він поставив найкращі оцінки за артистизм Баюл і цим вивів її на перше місце. Тож юній українці дісталася золота медаль.

Про те, що на перемогу Оксани на Олімпіаді не розраховували навіть організатори, говорить той факт, що у них навіть не було гімну України. Тому церемонію нагородження довелося відкласти майже на годину, щоб знайти касету із записом гімну. На нагородженні організатори «відзначилися» ще раз, повісивши український прапор до гори дригом.

Оксана стала першою олімпійською чемпіонкою незалежної України. У тому ж році фігуристку було удостоєно звання заслуженого майстра спорту України.

Після тріумфальної Олімпіади Оксана перебралась до Сполучених Штатів. Тут на неї посипалися запрошення виступати у турах, телевізійних передачах та конкурсах. Українка підписала контракт з William Morris Talent Agency і вісім років гастролювала по США, Канаді, Великій Британії, Франції як хедлайнер шоу фігуристів-чемпіонів.

Оксана виступала у балеті на льоду в таких постановках, як «Лускунчик на льоду» та «Чарівник країни Оз на льоду», шоу «Бродвей на льоду», фігурному мюзиклі «Холодний як лід». У 2006 році Баюл була частиною суддівської колегії на шоу «Master of Champions».

У кіно фігуристка грала як саму себе, так і інші ролі. У 2018 році вийшов художній фільм «Я — Тоня» про одну з конкуренток Баюл на Олімпіаді — Тонь Гардінг. Баюл з'явилася у невеликому епізоді. У тому ж році Карло Фаріна написав сценарій, а Оксана зіграла головну роль у кінокартині «Королева льоду. Правдива історія Соні Хені».

Баюл стала героїнею кількох художніх, мультиплікаційних та документальних фільмів. Після перемоги на Олімпіаді американські кінопродюсери майже одразу випустили фільм «Стримати обіцяне, або Правдива історія Оксани Баюл» із Монікою Кіна у головній ролі. Щоправда, сама чемпіонка показану у фільмі історію назвала хибною.

Вона згадується у двох епізодах мультиплікаційного телесеріалу «Гріфіни». У 2014 році австралійський кінорежисер Кітті Грін зняла короткометражну стрічку «Обличчя України: проби на роль Оксани Баюл».

Вже по завершенню спортивної кар'єри Баюл, зайнялася бізнесом у США. Вона випустила лінію спортивного одягу "Oksana Baiul Collection". У 1996 році фігуристка запустила дві ювелірні колекції: «Oksana: Jewels On Ice» та «Oksana: Ice Crystals». У 1997 році англійською мовою вийшли дві її книги, в яких вона описувала своє життя та кар'єру фігуристки.

У 2010 році Оксана на деякий час повернулася в Україну. Вона об'їздила великі українські міста з наміром відкрити у них мережу спортивних шкіл. Але через чотири місяці Баюл поїхала назад до США через конфлікт із українськими чиновниками, від яких не отримала підтримки.

Скандали

Алкоголь

Юна олімпійська чемпіонка не витримала випробування славою. Ще в 1993 році вона пристрастилася до алкоголю та наркотиків. У 1997 році, будучи у стані алкогольного сп'яніння, Оксана потрапила у ДТП.

У місті Блумфілд, штат Коннектикут, вона не впоралася з управлінням і врізалася в дерево. Американський суд засудив українку на умовний термін. Сама чемпіонка заперечує історію з аварією.

Щоб позбутись згубних звичок, у віці двадцяти років українці довелося пройти курс лікування в реабілітаційному центрі. Тут Баюл провела три місяці. Після цього вона вважає за краще вести здоровий спосіб життя.

Спроба самогубства

Під час роботи у шоу фігуристів Тома Коллінза Баюл познайомилася із російським колегою Іллею Куликом. Між молодими людьми спалахнув роман. Але за три тижні Кулик покинув Баюл. Оксана важко переживала розставання і навіть намагалася покінчити життя самогубством. Але її вчасно врятували.

Судові позови

У США Баюл ініціювала серію судових позовів. Так, у листопаді 2011 року її менеджер (а пізніше чоловік) Карло Фаріна виявив, що компанія William Morris Endeavour не повністю розплатилася з фігуристкою.

У 1994 році Оксана, яка на той момент погано знала англійську, підписала кабальний контракт. За ним частина зароблених фігуристкою коштів William Morris Endeavour відправляла третім особам, які не мали до неї жодного відношення.

Отримавши від компанії 9,5 мільйонів доларів, Баюл у листопаді 2012 року подала позов ще на мільйон доларів як компенсацію за моральну шкоду. У лютому 2013 року Баюл подала до суду на NBCUniversal за незаконне використання її образу з рекламною метою. Проте Феміда відмовила їй у цьому позові та зобов'язав виплатити судові витрати.

У 2015 році Оксана звернулася до суду з позовом на своїх колишніх тренерів Галину Зміївську та Віктора Петренка. Вона звинувачувала відповідачів у тому, що вони привласнили кілька мільйонів доларів, зароблених Баюл на показових виступах та шоу.

За словами фігуристки, тренери підписували контракти, використовуючи її ім'я, а гроші надсилали на рахунок створеної ними компанії «Olympic Champions Ltd».

У 2020 році Баюл програла суд відповідачами якого була Україна, медіаменеджер Джозеф Чарльз Лемір та дві фірми з однаковою назвою «Olympic Champions Ltd».

Олімпійська чемпіонка намагалася стягнути з них 50 мільйонів доларів за порушення принципу сумлінності та чесної ділової практики в рамках трудового договору з нею, а також у передачі прав на використання її імені, популярності та біографії непричетним третім особам.

Відмова від громадянства

У 2021 році Оксана викликала обурення серед українців, відмовившись від українського громадянства на користь американського.

Посилання

Сайт

Facebook

Instagram

Twitter