Павло Лакійчук

Лакійчук Павло: керівник програм безпеки Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» з серпня 2014 року

Лакійчук Павло — капітан 1 рангу запасу ВМС України та військовий експерт, чиї оцінки логістики російських військ на півдні України та ситуації в Криму регулярно цитують українські телеканали та видання

Біографія 

Точні дата й місце народження Павла Лакійчука у відкритих джерелах не вказані.

Освіта 

Лакійчук закінчив Національну академію оборони України.

Сім'я 

Відомостей про дружину, дітей чи інших родичів Павла Лакійчука у відкритих матеріалах немає.

Кар'єра 

Лакійчук — кадровий військовий моряк, який дослужився до звання капітана 1-го рангу. Значну частину служби Павло провів у Севастополі, де обіймав посаду командира корабля Військово-морських сил України. Сьогодні він розглядає війну передусім через призму морської логістики, портової інфраструктури та контролю над прибережними водами.

З 2003 року і аж до російської окупації Криму в 2014 році Лакійчук керував інформаційними проєктами севастопольського аналітичного центру «Номос», а також обіймав посаду заступника головного редактора журналу «Черноморская безопасность». У цей період він спеціалізувався на питаннях міжнародного морського права, військово-морської історії та регіональної безпеки Чорноморського басейну.

Окупація Криму Росією в 2014 році змусила Лакійчука покинути півострів і продовжити роботу на підконтрольній Україні території. З липня 2014 року він входить до складу координаційної ради громадської організації «Громадська ліга “Україна — НАТО”», займаючись просуванням євроатлантичної інтеграції України та координацією громадських ініціатив, пов'язаних зі співпрацею з НАТО.

З серпня того самого року Павло пов'язаний із київським Центром глобалістики «Стратегія ХХІ». У 2015–2016 роках він виступав асоційованим експертом центру, а згодом обійняв посаду керівника програм безпеки (у деяких матеріалах цю посаду називають «керівник військових програм»), яку обіймає й донині.

Робота в Центрі глобалістики «Стратегія ХХІ» зробила Лакійчука одним із найчастіше цитованих військових експертів України. Сфера його дослідницьких інтересів включає національну безпеку держави, міжнародне гуманітарне та морське право, євроатлантичне співробітництво, а також історію військово-морського мистецтва.

Він регулярно публікує аналітичні матеріали, зокрема у виданні «Дзеркало тижня» (ZN.ua), де виступав співавтором статей про газову інфраструктуру подвійного призначення та інші теми енергетичної та військової безпеки.

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року Лакійчук став постійним коментатором телеканалу FREEДOM, радіостанції Radio NV та низки інших українських і зарубіжних ЗМІ, включно з азербайджанським виданням Oxu.Az. У своїх коментарях Павло послідовно аналізує перебіг бойових дій, стан логістики противника та перспективи міжнародної підтримки України.

Восени 2023 року, коментуючи хід українського контрнаступу на півдні, Лакійчук пояснював появу скептичних публікацій у західних ЗМІ внутрішньополітичним тиском на уряди країн-партнерів.

На його думку, західним політикам доводилося пояснювати виборцям необхідність військової допомоги Україні, а затягування контрнаступу створювало ґрунт для розмов про заморозку конфлікту. Павло підкреслював, що Україна таку заморозку не розглядає, оскільки досвід 2014 та 2022 років показав, що пауза в бойових діях дозволяє Росії накопичити сили для нового витка агресії.

У тому самому коментарі він розбирав операцію українського десанту на мисі Тарханкут у Криму, пов'язуючи її з боротьбою за контроль над північно-західною частиною Чорного моря після потоплення крейсера «Москва» та ударів по так званих «вишках Бойка».

У січні 2024 року на телеканалі FREEДOM Лакійчук говорив про зростаюче усвідомлення російської загрози в Європі, порівнюючи сучасну ситуацію з політикою умиротворення агресора в 1930-х роках. Павло зазначав, що вирішення окремих питань військової допомоги Україні, наприклад, постачань ракет Taurus Німеччиною, дедалі частіше упирається не стільки в міждержавні відносини всередині НАТО, скільки у внутрішньополітичну кон'юнктуру окремих країн.

У коментарях про морські дрони Павло докладно розбирав, як українські безекіпажні катери змінюють баланс сил на Чорному морі. За його словами, флот таких дронів еволюціонував від розвідувальних і ударних апаратів до носіїв мін, засобів протиповітряної оборони та реактивних систем залпового вогню.

Він зазначав, що знищення українськими силами кількох великих десантних кораблів та розгром підготовлених підрозділів морської піхоти фактично позбавили Росію можливості провести повноцінну морську десантну операцію в ході війни.

У жовтні 2025 року в ефірі FREEДOM Павло підбивав підсумки трансформації української армії за одинадцять років: від кількох боєздатних бригад у 2014 році до однієї з найсильніших армій Європи. Він пов'язував це передусім із морально-психологічним станом особового складу, який залишається ключовою перевагою українських військ перед російською армією, укомплектованою значною мірою найманцями.

Влітку 2026 року Лакійчук продовжував регулярно коментувати логістичну ситуацію навколо окупованого Криму. В інтерв'ю Radio NV Павло детально пояснював, що після диверсії 2023 року Кримський міст фактично виключений з військової логістики росіян, а основне навантаження лягло на Керченську паромну переправу та сухопутний коридор через Маріуполь, Бердянськ і Мелітополь.

На його думку, удари українських сил поставили південну логістику противника на межу колапсу. Якщо ж російське командування все ж наважиться задіяти Кримський міст для перекидання військових вантажів, ресурс моста швидко буде вичерпано.

Тоді ж Павло підкреслював, що на відміну від східного напрямку, де у противника розгалужена дорожня мережа, на півдні логістика зав'язана на дві ключові артерії, перекриття яких здатне знекровити угруповання російських військ у Запоріжжі.