Реджеп Ердоган

Ердоган Реджеп: Президент і колишній Прем'єр-міністр Туреччини

Ердоган Реджеп — понад двадцять років майже авторитарно керує однією з найбільших країн Близького Сходу

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Реджеп Тайїп Ердоган народився 26 лютого 1954 року в місті Стамбул. Дитинство провів у північно-східній провінції Різе. У тридцять років повернувся в рідне місто.

Освіта

Майбутній турецький лідер отримав не тільки світську середню освіту, а й релігійну, навчаючись в ліцеї імама хатіпа. Це дозволило йому вже в шістнадцять років читати замість імамів в мечеті молитви під час обрядів, присвячених народженню і ритуалу смерті.

У віці 27 років Ердоган отримав вищу економічну освіту в одному з найстаріших і найбільших турецьких вишів — Marmara Üniversitesi. Потім рік він провів в армії.

Сім’я

Реджеп з'явився на світ у родині з достатком нижче середнього. Його батько Ахмет був капітаном пасажирських кораблів, що курсували вздовж Босфору. Працював у береговій охороні.

З майбутньою дружиною — Еміне Гюльбаран Ердоган познайомився на зборах ісламістської партії «Селамет». Еміне тоді була активісткою "Асоціації жінок-ідеалісток". Навесні 1976 року вони одружилися. Еміне в період з 1979 по 1985 рік народила чотирьох дітей: двох синів і двох дочок. 

Чоловіком молодшої дочки Сюмейе є інженер і співвласник компанії «Baykar» Сельчук Байрактар.

Кар'єра

Через бідність сім'ї Реджеп з юних років займався вуличною торгівлею. У вільний від навчання час він любив грати у футбол. І досяг непоганих результатів. Один з грандів турецького футболу клуб "Фенербахче" серйозно розглядав можливість підписати молодого спортсмена. Але негативну роль зіграв батько Ердогана. Ахмет вважав футбол легковажним заняттям і заборонив синові ним займатися.

Іншою пристрастю Реджепа, яка і визначила його кар'єру, стала політика. У середині 1970-х він приєднався, а згодом очолив міську секцію молодіжної організації Партії національного порятунку. Це була ісламістська партія, яку тоді очолював Неджметтін Ербакан. Реджеп настільки перейнявся ідеями політичного ісламу Ербакана, що навіть одного з синів назвав Неджметтіном.

Одночасно з політикою молодий Ердоган був співробітником транспортної компанії муніципалітету, а потім незалежним підрядником.

Після військового путчу 1980 року і заборони всіх партій Реджеп на три роки йде в політичне підпілля. У 1983 році Ербакан засновує новий політичний проєкт — Партію благоденства. Реджеп стає одним з її керівників і головою стамбульського відділення.

У середині-кінці 1980-х років партія брала участь у парламентських і місцевих виборах. Але сам Ердоган майже десять так нікуди й не обрався. Зате в 1994 році Реджеп перемагає на виборах міського голови Стамбула. 

Всього за два роки керівництва найбільше турецьке місто сильно змінилося: воно стало більш зеленим, чистим, забезпеченим водою. Ердоган почав розв'язувати проблеми хаотичної забудови величезного мегаполіса, а також обмежив продаж спиртного в місті.

Попри популярність мера, світські кола, особливо військові, з великою підозрою поставилися до спроб муніципалітету ісламізувати місто. Після чергового військового перевороту Партія благоденства була заборонена через звинувачення в спробах нав'язати іслам світській країні.

У 1999 році Ердоган і Ербакан знову об'єднали свої зусилля для створення Партії чесноти. Але в тому ж році шляхи політиків розійшлися і Реджеп далі пішов у самостійне плавання.

У 2001 році він засновує Партію справедливості і розвитку. На парламентських виборах, які відбулися через рік, ця політична сила не просто перемагає, а вперше за 16 років завойовує конституційну більшість.

Спочатку Прем'єр-міністром стає соратник Ердогана — Абдулла Гуль, а навесні 2003 року Реджеп вже сам займає крісло глави уряду. З цього часу і на наступні двадцять років Ердоган вже не випускав з рук владу в Туреччині.

Серед найважливіших досягнень Реджепа на посаді Прем'єр-міністра: грошова реформа, яка призвела до зменшення інфляції, боротьба з корупцією, будівництво нових соціальних установ, електростанцій.

У 2014 році він змінив крісло прем'єр-міністра, на президентське. До цього часу Туреччина була парламентською країною. У 2014 році відбулися перші прямі президентські вибори. Реджеп у першому турі набрав більш ніж половину голосів виборців. 

Для закріплення переваги Президента перед главою кабінету міністрів через парламент вносяться відповідні правки до Конституції. У 2017 році посаду Прем'єра було скасовано.

У 2016 році в країні відбулася невдала спроба перевороту. Сам глава держави ледь не був схоплений змовниками, два його охоронці загинули. Всього в ході зіткнень жертвами стало понад 200 осіб. Але Ердоган зумів придушити заколот і зберегти владу. Було затримано близько 26 тисяч осіб. Серед них п'ятеро генералів.

У 2018 році на дострокових виборах Ердоган знову переміг у першому турі, набравши трохи понад 50%. Нові вибори призначені на 2023 рік. Проте ні в кого немає сумнівів, що Реджеп на них знову переможе. 

У пресі турецького лідера вже давно називають "новим султаном" та "другим Ататюрком".

З часу повномасштабного нападу Росії в Україну турецький голова займає в цілому проукраїнську позицію, надаючи військову підтримку, в тому числі ударними безпілотниками Bayraktar. Водночас турецький намагається стати миротворців конфлікту. 

У Туреччині було підписано зернову угоду, Ердоган прийняв у себе звільнених з російського полону "азовців", постійно контактує і з російським диктатором і з українським Президентом. Турецький лідер визнає, що Кримський півострів належить Україні.

Компромат

У середині 1990-х років Ердоган потрапив за ґрати. Від суду його не врятувало навіть те, що він на той момент би мером Стамбула. Його звинуватили у підбурюванні до насильства та релігійній чи расовій ненависті. Йому присудили десять місяців в'язниці за те, що він на мітингу продекларував вірші поета початку ХХ століття Зія Гекальпа.

Феміда побачила в цьому порушення закону і засудила політика. Правда, Реджеп відбув менше половини терміну. Через чотири місяці його випустили. Але крісло мера Стамбула він втратив. Також йому заборонили брати участь у виборах парламенту.

У 2002 році саме через судимість Ердоган не зміг відразу очолити уряд. Через пів року підконтрольний йому парламент прийняв зміни в законодавстві, щоб спочатку Реджеп став депутатом, а потім був висунутий на посаду Прем'єра.

В Євросоюзі турецького лідера часто критикують за утиск свободи слова. Так, в країні кримінально переслідується «образа турецькості». Через такі звинувачення батьківщину довелося покинути письменнику Орхану Памуку. Нобелівський лауреат визнає геноцид вірмен і дискримінацію курдів.

Реджепа неодноразово звинувачували в узурпації влади та авторитаризмі. У 2012 році Репортери без кордонів назвали Туреччину "першою у світі в'язницею для журналістів". На той час за ґратами знаходилося майже сто опозиційних до влади Ердогана представників преси.

У 2015 році уряд конфіскував або заборонив мовлення 15 телеканалів. Після невдалого перевороту 2016 року в країні почалося полювання на критичні статті в ЗМІ та соцмережах. Наступного року майже три тисячі журналістів втратили роботу через заборону низки видань. 

Також Реджепа критикують за його політику щодо жінок. У 2014 році бурю обурення викликало його висловлювання про те, що жінки не можуть бути рівні чоловікові і їх турбота полягає тільки в народженні дітей.

У 2003 році Туреччина не дозволила своєму головному союзнику по НАТО — США використовувати свій повітряний простір для перекидання своїх військових до Іраку. Навіть 15 мільярдів доларів у якості компенсації не спокусили главу Туреччини. В результаті плани командування США відкрити другий фронт були зірвані. Натомість Ердоган став популярним політиком серед глав близькосхідних країн.

У 2013 році Ердогану довелося зіткнутися з масовим протестним рухом, який об'єднав кілька мільйонів людей на вулицях Стамбула та інших турецьких міст. Люди вийшли проти проєкт забудови, яка зруйнувала б один зі стамбульських парків. Мітинг був розігнаний силою.

У 2016 році відразу після невдалого перевороту Ердоган розпорядився повернути на вулиці турецьких міст нічних сторожів, яких називають бехчі (у 2008 році вони були розпущені). Боячись нових спроб повалення і під прикриттям боротьби з тероризмом наділив сторожів поліційними повноваженнями.

У 2020 році розгорівся скандал навколо Софійського собору (Айя-Софії) в Стамбулі. У середині 1930-х років указом Ататюрка приміщення мечеті було перетворено на музей. Але через 86 років, "ґрунтуючись на бажанні народу", Ердоган відзначив указ Мустафи Кемаля, і знову зробив пам'ятник архітектури мечеттю. 

Це рішення розкритикували європейські країни, ЮНЕСКО, папа римський. У відповідь Ердоган заявив про напади на турецький суверенітет. Реджеп був одним з перших, хто зробив намаз в Айя-Софії.

У 2022 році Туреччина заблокувала процес вступу Фінляндії та Швеції до НАТО. Причиною стало те, що саме в цих країнах знайшли політичні притулки керівники курдських організацій, яких в Туреччині вважають терористичними. Після антитурецьких акцій протесту у Швеції, де був спалений Коран Ердоган заявив, що не підтримає заявку Швеції на вступ до Альянсу.

Декларація

На початку 2022 року турецькі ЗМІ повідомляли, що заробітна плата Президента Ердогана підвищилася на 14,4% до 100 750 Турецьких лір (5334 доларів) в рамках раніше прийнятої бюджетної пропозиції. Очікується, що у 2023 році вона збільшиться до 119 000 лір (6301 долар), а у 2024 році — до 131 000 лір (6936 доларів).