Сергій Сазоненко

Сергій Сазоненко - від керівника Сєвєродонецького лісгоспу до ключової фігури лісової мафії на сході України

Сергій Сазоненко, колишній керівник Сєвєродонецького лісового господарства, став однією з центральних фігур масштабних схем незаконної вирубки лісу на Донеччині та Луганщині. Його тісні зв’язки з одіозним екс-прокурором Ігорем Степаненком та участь у корупційних оборудках перетворили лісову галузь на сході країни на справжню «сірий кардинал» та поле для збагачення злочинних угруповань.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Сергій Сазоненко — колишній керівник Сєвєродонецького лісового господарства, відомий своєю участю у схемах незаконної вирубки лісу на Донеччині та зв’язками з одіозними «рішалами» в прокуратурі, зокрема Ігорем Степаненком. Народився та проживає на сході України. У лісовій галузі має багаторічний досвід управління державними підприємствами, однак у пресі та слідчих матеріалах Сазоненко відзначається численними корупційними скандалами.

Освіта

Детальна інформація про освіту Сергія Сазоненка у відкритих джерелах відсутня, проте його посади в державних лісгоспах свідчать про професійну підготовку у сфері лісового господарства та управління.

Сім’я

Інформація про сім’ю Сергія Сазоненка у відкритих джерелах відсутня.

Кар'єра

Сазоненко очолював Сєвєродонецьке лісове господарство та раніше працював на керівних посадах у комунальному підприємстві «Сумиоблагроліс». Його кар’єра відзначалася численними скандалами.

Викрадення службових автомобілів та продаж їх за готівку разом із Ігорем Степаненком.

Участь у схемах незаконних рубок лісу, прикритих фіктивними документами та «дахом» з боку корумпованих правоохоронців.

Після початку війни на Сході намагається знайти нові «хлібні» посади для продовження розкрадання лісових ресурсів.

Компромат

Сергій Сазоненко є одним із ключових фігурантів схем незаконної вирубки лісу на Донеччині та Луганщині. Він тісно співпрацював із Ігорем Степаненком, який виступав «сірим кардиналом» і «дахом» для лісових угруповань. Сазоненко координував діяльність лісгоспів, забезпечуючи безперешкодну роботу схем та прикриваючи незаконні рубки, при цьому частину чорнових робіт виконували рядові працівники.

ДП «Ліси України», за словами журналістів і експертів, перетворилося на мафіозне угрупування під керівництвом Віктора Смаля. Це не державне підприємство, а злочинна структура, яка заробляє на продажі державного майна та корупційних «договорняках». Смаль координує тіньові потоки, а його партнер по схемах у Донецькій та Дніпропетровській областях — Ігор Степаненко.

Разом із Степаненком за чутками Сазоненко: викрадав службові авто та продавав їх за готівку; координував незаконні рубки на Сєвєродонецькому лісомисливському господарстві; системно «торгував правосуддям», прикриваючи незаконні дії лісгоспів; підтримує зв’язок із колишнім т.в.о. директора Слов’янського лісгоспу Борщовим, який перейшов на бік окупантів і вивіз частину техніки.

Під час війни Сазоненко залишився на окупованих територіях та продовжує контролювати лісову галузь, зокрема у Сєвєродонецьку. За даними розслідувань NGL.media та експертів ГО «Лісові ініціативи і суспільство», на території Сєвєродонецького лісгоспу росіяни розгорнули мобільні лісопильні комплекси, які використовують частину деревини для будівництва бліндажів, а частину — продають на ринку. Сазоненко підтвердив, що близько 60% персоналу лісгоспу залишилося працювати на окупантів.

Супутникові знімки показують, що за два роки війни на окупованих територіях повністю знищено понад 60 тис. гектарів лісів, а мінімальна вартість деревини перевищує 14 млрд грн. Сазоненко, як керівник лісгоспу, прямо причетний до організації цих процесів та отримання вигоди від продажу деревини.

Діяльність Сазоненка, його зв’язки із Степаненком і Смалем та участь у масштабних схемах перетворюють його на ключову фігуру корупційної та злочинної мережі у лісовій галузі на сході України.

Декларація

Інформація про майно, доходи та фінансові активи Сергія Сазоненка у відкритих джерелах наразі відсутня. Відомо лише, що він мав доступ до ресурсів державного лісгоспу та управляв бюджетними коштами підприємства у період своєї роботи.