/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2F7f0981d6-7c33-45f1-ad0b-0cd2b1749659.jpeg)
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Fadmin%2F7f0981d6-7c33-45f1-ad0b-0cd2b1749659.jpeg)
Вакарчук Святослав Іванович: лідер гурту «Океан Ельзи» та колишній нардеп
Вакарчук Святослав Іванович — фронтмен одного із найпопулярніших українських музичних гуртів, громадський діяч, двічі народний депутат.
Біографія
Святослав Іванович Вакарчук народився 14 травня 1975 року у місті Мукачево Закарпатської області. Влітку того ж року батьки Святослава разом із ним перебралися до Львова.
Освіта
Майбутній артист закінчив із срібною медаллю четверту школу у Львові (нині Львівська лінгвістична гімназія). З юних років Вакарчук брав участь у КВК, займався баскетболом та навіть створив театральний театр. Крім того, Святослав відвідував музичну школу, де навчався грати на скрипці та баяні. В 1990 році Вакарчук за обміном відвідав Канаду.
Після закінчення школи Святослав пішов стопами батьків і став студентом фізичного факультету Львівського університету. У 1996 році Вакарчук отримав диплом і вступив до аспірантури на кафедру теоретичної фізики. У 2009 році Святослав захистив дисертацію, ставши кандидатом фізико-математичних наук.
Вакарчук має і другу вищу освіту за спеціальністю «міжнародна економіка». У 2015 році він навчався за програмою World Fellow з підготовки мережі нових світових лідерів у Єльському університеті.
Сім'я
Батько артиста — Іван Олександрович (1947-2020) — фізик. Двічі (з 1990 по 2007 та з 2010 по 2013) обіймав посаду ректора Львівського національного університету імені Івана Франка. З 2007 до 2010 року Вакарчук-старший був міністром освіти і науки. У 2007 році удостоєний звання Героя України.
Мати Святослава — Світлана Олександрівна (1947 р.н.). Вона викладала фізику у львівських вишах. Заслужений учитель України.
Понад двадцять років Вакарчук перебував у стосунках з іміджмейкером та артдиректором гурту «Океан Ельзи» Лялею Фонарьовою. У 2015 році з'явилася інформація, що пара одружилася. Однак пізніше цю новину спростували. Влітку 2021 року Вакарчук та Фонарьова розійшлися.
Спільних дітей у пари не було. Але Святослав виховував доньку Лялі від попередніх відносин — Діану (1993 р.н.). Вона закінчила Київський інститут міжнародних відносин та університет англійського міста Ноттінгем, де вивчала менеджмент у модній індустрії.
У серпні 2021 року артист оголосив про те, що у нього народився син Іван. Святослав приховує ім'я матері своєї дитини, але, за даними ЗМІ, це виконавчий продюсер компанії Radioaktivefilm Євгенія Яцута.
Творча кар'єра
Спочатку Святослав збирався збудувати кар'єру в науці. Але зрештою його професією стала музика. Ще в п'ятнадцять років він написав свою дебютну пісню. У сімнадцять років вийшла перша композиція, яка згодом стала хітом — «Відпусти».
Влітку 1994 року Вакарчук став учасником арт-рок-групи «Клан тиші». За кілька місяців гурт отримає свою нинішню назву — «Океан Ельзи». Офіційною датою її створення є 12 жовтня 1994 року.
Вакарчук став не лише вокалістом «Океана Ельзи», а й автором текстів та музики. До кінця того ж 1994 року хлопці записали першу демо-касету, до якої увійшли чотири композиції.
Спочатку гурт успішно виступав на музичних фестивалях, гастролював з концертами країною та ближнім зарубіжжям. Потім колектив перебрався до столиці, щоб записати дебютний альбом. Він побачив світ у 1998 році та отримав назву «Тільки там, де нас нема».
Після його виходу львівський гурт став популярним в Україні. Кожен новий альбом лише додавав все нових та нових шанувальників. Причому не лише на батьківщині, а й за кордоном. Згодом «Океан Ельзи» став найвідомішим українським музичним гуртом.
Через десять років після заснування «Океану Ельзи» її склад сильно змінився. Групу залишили басист Юрій Хусточка та клавішник Дмитро Шуров (у складі групи з 2000 року), а також гітарист Павло Гудімов. Із «золотим» складом гурту Вакарчук випустив, окрім «Тільки там, де нас нема», ще три альбоми («Янанебібув», «Модель» та «Суперсиметрія») та знявся у 15 кліпах.
З 2004 року разом із Вакарчуком залишився лише ударник Денис Глінін. Після звільнення трьох учасників колективу Святослав написав пісню «Дякую». Новими учасниками гурту стали бас-гітарист Денис Дудко та клавішник Мілош Еліч. З 2005 до 2013 року в групі був також гітарист Петро Чернявський. Потім його змінив Владімір Опсениця. З новим складом групи було записано ще п'ять студійних робіт та знято понад двадцять кліпів.
Цікаво, що колектив, за словами його фронтмена, ніколи не братиме участі у конкурсах, тобто у заходах, де учасники змагаються за місця (наприклад, «Євробачення»). Цей принцип з'явився після невдачі на конкурсі «Перлини сезонів» 1996 року. Довгий час «Океан Ельзи» лідирував у ньому, але зрештою опинився лише на другому місці.
Окрім альбомів з «Океаном Ельзи» Вакарчук випустив три сольні роботи: у 2008 році – «Вночі», через три роки – «Брюссель». У 2021 році світ побачив третій сольний проєкт, який отримав назву «Оранжерея».
Також Святослав співпрацює з іншими артистами, такими як Христина Соловей, Alyona Alyona, Leo Mantis, гуртами «Один у каное», «Kalush». Він написав слова до пісні «Він чекає на неї», яку виконує Олександр Пономарьов.
Політична кар'єра
На президентських виборах 1999 року Святослав разом із «Океаном Ельзи» виступав на підтримку кандидата та чинного на той момент президента Леоніда Кучми. Через п'ять років Вакарчук був у лавах прихильників опозиційного кандидата Віктора Ющенка, брав активну участь у «Помаранчевій революції». Коли Ющенко переміг у «третьому» турі та обійняв посаду президента, артист став його радником з культури.
У 2007 році на позачергових парламентських виборах він був 15-м у списку блоку «Наша Україна – Наша самооборона». На момент виборів Святослав значився музикантом у ТОВ «Суперсиметрія».
У VI скликанні Верховної Ради Святослав увійшов до складу фракції НУНС та комітету зі свободи слова та інформації. Проте повної каденції у парламенті артист не пробув. У грудні 2008 року він відмовився від депутатського мандату.
За рік роботи у Верховній Раді Вакарчук не зробив жодного депутатського запиту, взяв участь у створенні двох законопроєктів та п'ять разів виступив із місця на парламентських засіданнях.
У 2013 році фронтмен «Океан Ельзи» знову став однією з облич нової революції — Євромайдану.
У 2019 році Святослав повернувся до політики. На позачергових виборах до Верховної Ради він очолив виборчий список «Голоса». Партія спромоглася подолати п'ятивідсотковий прохідний бал і музикант вдруге став народним депутатом. У парламенті ІХ скликання Святослав був членом фракції «Голос» та комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва.
У червні 2019 року під час передвиборчих теледебатів із Юлією Тимошенко Вакарчук сконфузився. На запитання експрем'єр-міністра щодо ціни на газ артист забарився, а підказку зі студії почув неправильно, сказавши «250» замість «8500».
Громадський рух «Чесно» повідомляв про гречкосійство артиста. Вакарчук неодноразово давав безкоштовні концерти свого гурту, які відбувалися після агітаційних заходів партії «Голос» та з її логотипом на сцені.
У 2020 році представники «Голосу» в рамках ініціативи «Діємо разом» передавали обласній інфекційній клінічній лікарні Львова кисневі концентратори та комплекти індивідуального захисту, закуплені за рахунок Вакарчука.
Як і 12 років тому похід Святослава в політику закінчився дуже швидко. Вже влітку 2020 року, не пробувши парламентарієм і року, Вакарчук знову відмовився від мандата. Під час другої каденції музикант не робив депутатських запитів. Натомість взяв участь у створенні 24 законопроєктів та 31 раз виступив у стінах парламенту.
Громадська та інша діяльність
Фронтмен «Океан Ельзи» активно займається громадською діяльністю та благодійністю (має фонд імені себе). У 2009 році Святослав заснував благодійний фонд «Люди Майбутнього». Вакарчук член громадських організацій «Пам'ятник Володимиру Івасюку у Львові» та «Маразлі Клаб».
У 2003 році Святослав став почесним послом культури в Україні, а через два роки — Послом доброї волі для Програми розвитку ООН. Взимку 2007 року артист став ініціатором соціального проєкту «Книга творить Людину».
Разом із членами групи він підтримував Міжнародну організацію з міграції та кампанію MTV Europe People Are Not For Sale. У 2016 році музикант увійшов до складу Ініціативної групи Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр».
Вакарчук неодноразово з'являвся у різних іпостасях на телебаченні та радіо. У 2005 році він взяв участь у шоу «Перший мільйон». Артист зумів відповісти правильно на всі запитання та здобути головний приз. Виграний мільйон Вакарчук пожертвував дітям-сиротам. Святослав став першим переможцем цього шоу в Україні.
У 2006 році Вакарчук став футбольним коментатором дебютного матчу української збірної на чемпіонаті світу. Проте, як пишуть ЗМІ, запрошення артиста виявилося помилкою організаторів трансляції, оскільки він не впорався із завданням коментатора.
Фронтмен «Океану Ельзи» був наставником молодих музикантів із третього по шостий сезон (2013-2016) шоу «Голос країни». Декілька підопічних Вакарчука стали переможцями талант-шоу. У серпні 2018 року на радіо «Новое время» почала виходити програма «Несподівана фізика». Одним із її співведучих став Вакарчук.
У 2005 році Святославу було присвоєно звання Заслуженого артиста України. За десять років він став Почесним громадянином Львова та Києва.
Декларація
Артист володіє у Києві квартирою (68,8 кв.м.) та машиномісцем (16,3 кв.м.). Там же він орендує нежитлові приміщення (120 та 18,1 кв.м.) та паркомісце. З цінного рухомого майна Святослав задекларував рояль Bechstein 160. Вакарчук їздить автомобілем Range Rover 2015 року випуску, який коштував йому 3,1 мільйона гривень.
Сукупний дохід за 2020 рік Вакарчука становив 13,2 мільйона гривень. Більша частина (12,9 млн) – це гонорар артисту за 2016-2017 роки. У Верховній Раді Святослав отримав 246,5 тисячі. Причому частину коштів екснардеп повернув. Інші 110 тисяч — це банківські відсотки.
У банках Вакарчук тримав 1,9 мільйона гривень, 12 тисяч доларів та 32,7 тисячі євро. Готівкою він задекларував 8,2 мільйона гривень, 230 тисяч доларів та 137 тисяч євро. Ще 1,1 мільйона доларів Вакарчук вказав як вартість портфеля активів в управлінні.