Василь Теличук

Василь Теличук: скандальні призначення, звинувачення у незаконних рубках та конфлікти з громадами

Василь Теличук — одна з найбільш обговорюваних фігур у закарпатській лісовій галузі. Його призначення регулярно викликають спротив колективів, а роботу супроводжують підозри у незаконних рубках, конфліктах з громадами та непрозорих рішеннях щодо землі. Попри це, чиновник знову і знову повертається на керівні посади.

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Теличук Василь Федорович народився у 1962 році на Закарпатті, у гірському селі Чорна Тиса, що входить до Ясінянської громади Рахівського району. Усе його життя пов’язане з рідним регіоном — він тут виріс, тут працював і тут формував свою кар’єру в лісовій галузі.

Офіційно зареєстрований Василь Теличук у Чорній Тисі — селі, де зосереджені як його особисті, так і професійні інтереси. 

Освіта

Василь Теличук здобував освіту поступово, поєднуючи навчання з роботою в лісовій галузі. У 1980-х роках він закінчив місцевий технікум лісового господарства, де отримав перші професійні навички та глибоке розуміння особливостей управління лісовими ресурсами.

Пізніше, вже працюючи в лісництві, Теличук продовжив навчання у Львівському лісотехнічному інституті, здобувши спеціальність інженера-лісівника. Ця освіта дозволила йому піднятися на керівні посади, ефективно поєднувати практичну роботу з адміністративними обов’язками та впроваджувати сучасні методи ведення лісового господарства.

Сім’я

Дружина Василя Теличука — Ганна Дмитрівна. Її ім’я фігурує у декларації як член сім’ї, що підтверджує спільне життя подружжя та враховує майно, яке оформлено на неї. 

Кар'єра

Володимир Теличук розпочав професійну діяльність у закарпатській лісовій галузі ще на початку 2020 року. З липня 2020 року він обіймав посаду тимчасово виконуючого обов’язки директора у ДП «Рахівське лісове дослідне господарство», що координується Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства.

У 2021 році він залишався на тій самій посаді, виконуючи обов’язки директора ДП Рахівське ЛДГ, де займався організацією роботи лісового господарства та контролем за виконанням державних програм.

Навесні 2022 року Теличук очолив ДП «Рахівське лісове дослідне господарство» як тимчасово виконуючий обов’язки директора, а вже у серпні того ж року став головним інженером ДП «Надвірнянське лісове господарство».

З січня 2024 року він працював головним інженером ДП «Ворохтянське лісове господарство», а згодом повернувся до керівництва Ясінянським лісомисливським господарством, де обіймав посаду директора.

Станом на березень 2024 року Володимир Теличук очолює філію «Ясінянське лісомисливське господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», координуючи роботу на території Закарпатської області та керуючи всіма операційними процесами лісомисливського господарства.

Компромат

Ім’я Василя Теличука у закарпатській лісовій сфері давно пов’язують із низкою гучних конфліктів та резонансних історій. Протягом кількох років він неодноразово опинявся у центрі скандалів, пов’язаних із незаконними рубками, непрозорими кадровими рішеннями та спротивом місцевих громад.

Службові призначення та спротив колективів

Одним із найвідоміших епізодів стало його призначення директором Великобичківського лісгоспу. За даними ЗМІ, Теличук зайшов туди за підтримки посадовців обласного управління, однак колектив категорично виступив проти. Працівники не дозволили йому фактично приступити до виконання обов’язків, заявивши про недовіру та висловивши претензії щодо його минулої роботи.

Подібні ситуації виникали й під час інших його призначень. Громади неодноразово зверталися до Держлісагентства із проханням переглянути рішення, наголошуючи на проблемах із попередніх періодів керівництва.

Звинувачення у незаконних рубках і матеріальні збитки

Журналісти та екологічні організації фіксували епізоди незаконних вирубок на ділянках, де Теличук обіймав керівні посади. Один із найрезонансніших випадків стосувався Ясінянського лісомисливгоспу, де, за даними правоохоронних органів, завдано збитків державі на понад 7 млн грн. У документах СБУ та прокуратури згадувалися факти привласнення деревини й проведення рубок без належних підстав.

Громадські екологічні моніторингові групи також повідомляли про неоднозначні рішення щодо лісокористування на територіях, які планували отримати статус природоохоронних. За їхніми даними, перед ухваленням можливих обмежень на цих ділянках активно проводилися суцільні вирубки.

Земельні скандали в Чорній Тисі

У 2019 році в громадах Рахівського району обговорювали розподіл земель на полонині Крачунєска — у зоні підвищеної рекреаційної цінності. За даними місцевих активістів, посадовці лісгоспу сприяли передачі ділянок приватним особам, що викликало підозри у зловживаннях. На основі цих фактів було відкрито кримінальне провадження, яке тривало кілька років.

Хоча прямих звинувачень проти Теличука у цій справі не пролунало, його ім’я неодноразово звучало у зверненнях місцевих депутатів та мешканців, які пов’язували процес із загальною ситуацією в лісгоспі під час його керівництва.

Звільнення та невдале повернення

У 2020 році тодішнє керівництво Державного агентства лісових ресурсів звільнило Теличука з посади виконуючого обов’язки директора Рахівського лісодослідного господарства. У внутрішніх документах зазначалося про неналежне виконання службових обов’язків.

Після цього Теличук намагався повернутися на держслужбу та поновитися на керівні посади. Однак спроби супроводжувалися постійною критикою з боку громад та активістів, які наголошували на попередніх порушеннях.

Повернення у 2024 році й реакція громади

Попри скандали і тривалу публічну дискусію щодо його діяльності, у 2024 році Василя Теличука знову призначили керівником Ясінянської філії державного підприємства «Ліси України». Це викликало обурення серед частини місцевих мешканців та екологічних організацій, які вимагали переглянути рішення й нагадували про попередні епізоди.

Декларація

Майновий стан Василя Теличука виглядає доволі типовим для посадовця регіонального рівня, хоча має кілька особливостей, що формують більш повну картину про його статки й стиль життя родини.

У декларації задекларовано п’ять об’єктів нерухомості, частина з яких оформлена на самого Теличука, а частина — на його дружину, Ганну Дмитрівну Теличук.

Земельна ділянка площею 3 600 м², яку Василь Теличук отримав у власність ще у 2003 році. Об’єкт розташований в Україні, проте точна адреса у декларації не зазначена — практика, доволі поширена у деклараціях старих зразків.

Нежитлова будівля — магазин площею 54,6 м², оформлений на дружину у 2009 році. Магазин перебуває у її приватній власності, але, як і у випадку із земельною ділянкою, конкретне місцезнаходження не розкрите. Житловий будинок площею 340 м², який у 2017 році набув у власність сам декларант. Це один із найбільших об’єктів у його майновому портфелі. Земельна ділянка площею 1000 м², яка з 2018 року належить дружині. Ще один житловий будинок площею 98,8 м², що також оформлений на Ганну Теличук у 2018 році.

Таким чином, родина володіє значним нерухомим майном, частина якого може приносити дохід (зокрема магазин), а частина використовується для проживання.

У розділі про транспортні засоби вказано один автомобіль — Hyundai Tucson 2019 року випуску, оформлений на дружину. Право власності датоване листопадом 2023 року. Вартість авто у декларації не зазначена, що трапляється нерідко, коли транспорт купували на вторинному ринку.

Основні доходи сім’ї: 291 445 грн — зарплата Василя Теличука, отримана у філії “Ясінянське лісомисливське господарство”, 114 649 грн пенсії, які він отримав від Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Дохід від підприємницької діяльності, задекларований дружиною. Сума не вказана у поданому фрагменті, але сам факт підприємницької активності свідчить, що вона може бути джерелом значної частини родинних надходжень.

У декларації зазначено грошові активи  у розмірі 90 000 грн готівкою, якими володіє сам декларант. Крім цього, він має банківські рахунки у ПАТ КБ «ПриватБанк» (два рахунки), АТ «Ощадбанк».

Суми на рахунках не оприлюднені, що відповідає типовому формату подання декларацій, коли банк підтверджується, а залишки відображаються лише у загальних графах активів.