Вуді Аллен

Аллен Вуді: американський режисер і комік



Аллен Вуді — одружився з названою донькою колишньої партнерки та підозрювався у сексуальному насильстві над іншою названою донькою

Біографія

Вуді Аллен, уроджений Аллан Стюарт Конігсберг, народився 30 листопада 1935 року в Бронксі, Нью-Йорк, США.

Освіта

Дитинство Аллена минуло в бруклінському районі Мідвуд, де він навчався у громадській школі №99 (нині школа Айзека Азімова) та середній школі Мідвуд, яку закінчив у 1953 році.

У шкільні роки Вуді більше захоплювався бейсболом і картковими фокусами, ніж навчанням. Хоча вже тоді проявляв схильність до гумору, складаючи жарти.

Після школи Аллен вступив до Нью-Йоркського університету на факультет комунікацій і кіно, але швидко розчарувався в академічному середовищі, провалив курс із кіновиробництва та залишив виш.

У 1954 році Вуді зробив ще одну спробу, вступивши до Міського коледжу Нью-Йорка, але й там не затримався, пішовши після першого семестру.

Аллен надав перевагу самоосвіті: він занурився у читання класичної літератури, вивчення європейського кіно та філософії. Пізніше відвідував курси у Новій школі та навчався у відомого викладача сценарної майстерності Лайоша Егри, чиї ідеї про драматургію вплинули на підхід молодого митця до створення історій.

Аллен часто говорив, що його справжня школа — це вулиці Нью-Йорка, театри та книги, а не університетські аудиторії.

Сім'я

Його батьки, Нетті Черрі та Мартін Конігсберг, були дітьми єврейських іммігрантів з Австрії та Литви. Нетті працювала бухгалтеркою у сімейному ресторані, а Мартін був ювеліром і офіціантом.

У Вуді є молодша сестра Летті Аронсон, яка стала продюсеркою багатьох його фільмів.

Особисте життя Аллена насичене гучними подіями. У 1956 році, у 20-річному віці, він одружився із Харлін Розен. На той момент їй було 17 років. Уже через три роки, у 1959 році, шлюб розпався. Розлучення супроводжувалося скандалом: Аллен публічно висміював колишню дружину. Врешті-решт Розен подала судовий позов про наклеп. 

Другий шлюб з акторкою Луїз Лассер (1966–1970) був більш творчим: вона знімалася у його ранніх фільмах, таких як «Банани» та «Візьми гроші та тікай». Проте їхній союз також закінчився розлученням.

Найбільш значущими в його житті стали стосунки з акторкою Міа Ферроу, що почалися у 1979 році. Вони жили окремо, але співпрацювали у 13 фільмах, зокрема «Ганна та її сестри» і «Пурпурна троянда Каїра».

У 1987 році в пари народився син Ронан Ферроу. Він став журналістом, адвокатом і радником держсекретарки Гілларі Клінтон. Батько та син не спілкуються вже кілька років. Ронан звинуватив Вуді у шлюбі з його сестрою. Ба більше, ставилося питання, чи є Вуді біологічним батьком Ронана.

Окрім рідного сина, Вуді та Міа всиновили двох дітей — Ділан і Мозеса.
Стосунки Аллена і Ферроу розпалися у 1992 році, коли Міа дізналася, що у Аллена роман з її названою дочкою від попереднього шлюбу з Андре Превіном, Сун-І Превін. Цей роман викликав бурю обурення, адже Сун-І була на 35 років молодша за Аллена.

Втім, у 1997 році вони одружилися у Венеції, всиновили ще двох дочок, Бекі та Менні, і оселилися в районі Карнегі-Гілл на Мангеттені.

Аллен наполягає, що ніколи не був вітчимом Сун-І, підкреслюючи відсутність сімейних зв’язків до їхнього роману.

Кар’єра

Творча діяльність Вуді Аллена охоплює кілька десятиліть і включає роботу в кіно, театрі, літературі та музиці. Уже в 15 років він почав складати жарти для газет. У 17 років продавав їх бродвейським авторам.

У 1955 році, у 19-річному віці, Аллен став учасником програми розвитку сценаристів NBC, а згодом писав для шоу Сіда Цезара, «Вечірнього шоу» та «Шоу Еда Саллівана», заробляючи до 1500 доларів на тиждень.

Його колегами були Мел Брукс, Ніл Саймон і Ларрі Гелбарт, а стиль письма формувався під впливом С.Дж. Перлмана і Джорджа Кауфмана.

У 1960-х роках Аллен дебютував як стендап-комік у клубах Ґрінвіч-Віллідж, створивши образ невротичного інтелектуала. Його монологи, позбавлені традиційних жартів, принесли йому популярність, а три комедійні альбоми, включно з «Woody Allen» (1964), були номіновані на «Ґреммі».

Того ж часу він писав оповідання й есе для The New Yorker і випустив збірки гумористичної прози, такі як «Getting Even» (1971) і «Without Feathers» (1975).

Кінодебют Аллена відбувся у 1965 році з фільмом «Що нового, кицю?» Але Вуді залишився незадоволений фільмом, адже хотів зняти його інакше. Це підштовхнуло Аллена до режисури.

Його перший фільм «Що трапилося, тигрова ліліє» вийшов на екрани вже наступного року й був експериментальним. Потім він зняв комедії «Хапай гроші і тікай» (1969), «Банани» (1971) і «Сплячий» (1973), які закріпили за ним репутацію майстра абсурду.

Романтична комедія-драма «Енні Голл» (1977) стала справжнім проривом для режисера, здобувши чотири «Оскари», зокрема за найкращий фільм, режисуру і сценарій. 

Аллен став ключовою фігурою Нового Голлівуду, натхненного європейським арткіно. Він почав випускати фільми щороку. Серед найвідоміших: «Мангеттен» (1979), «Зеліґ» (1983), «Ганна та її сестри» (1986), «Злочини і проступки» (1989).

У 1990-х роках Аллен продовжив експериментувати. Так з’явилися такі картини, як «Чоловіки і дружини» (1992), що досліджували сімейні кризи, і «Кулі над Бродвеєм» (1994), номінований на «Оскар» за режисуру.

У 2000-х роках Аллен переїхав до Європи через труднощі з фінансуванням у США. У 2005 році він випустив «Матч-пойнт», що став його поверненням до успіху. За ним вийшли «Вікі Крістіна Барселона» (2008) та «Опівнічі у Парижі» (2011), який отримав «Оскар» за сценарій.

У 2010-х роках Аллен зняв «Жасмин» (2013). Ювілейним, 50-м фільмом став «Удар удачі». Він вийшов у 2023 році та став першим фільмом Аллена, знятим французькою мовою.

Аллен також писав для театру: п’єса «Зіграй мені знову, Семе» (1969) стала хітом, а «Кулі над Бродвеєм» (2014) — мюзиклом.

Сам Вуді грав на кларнеті в джаз-бенді, виступаючи в Нью-Йорку. Він записав кілька альбомів. Найвідоміший — «Wild Man Blues», що вийшов у 1997 році.

У 2024 році з’явилися чутки, що Аллен, який уже наближався до 90-річчя, піде на пенсію. Проте того ж року він заявив про можливий новий проєкт в Італії.

Компромат

Життя Вуді Аллена не обійшлося без гучних скандалів. Найсерйозніший — звинувачення у сексуальному насильстві над названою дочкою Ділан Ферроу. Його висунула у 1992 році Міа Ферроу на тлі розриву через роман Аллена з Сун-І Превін.

Вуді стверджував, що звинувачення помста Ферроу за його стосунки з її названою дочкою. Розслідування Єль-Нью-Гейвенської клініки та нью-йоркської влади не знайшли доказів насильства, але суддя Елліотт Вілк назвав поведінку Аллена грубою і невідповідною.

У 2014 та 2018 роках Ділан намагалася відновити справу за обвинуваченнями Аллена. Це навіть збіглося в часі з рухом #MeToo. У результаті багато акторів почали відмовлятися зніматися у його фільмах.

У 2019 році компанія Amazon навіть розірвала контракт з Алленом. Вуді подав позов на 68 мільйонів доларів, звинувативши Amazon у порушенні договору через безпідставні претензії.

У 2021 році вийшов документальний серіал HBO «Аллен проти Ферроу», що посилив критику режисера. Хоча сам Вуді та його нова дружина Сун-І назвали фільм«тенденційним». Мозес Ферроу у 2018 році публічно підтримав батька, звинувативши Міа у жорстокому ставленні до дітей.

Не менш скандальним став роман із Сун-І Превін, що розпочався у 1991 році. Ферроу знайшла в домі Аллена оголені світлини Сун-І, своєї названої дочки. Юридично це не було інцестом, але викликало питання щодо аморальності режисера. Аллен наполягав, що не був вітчимом Сун-І.

У серпні 2025 року Аллен опинився в центрі нового скандалу через онлайн-участь у Московському міжнародному кінофестивалі. МЗС України звинуватило його у виправданні режиму Путіна, а база «Миротворець» внесла режисера до списку тих, хто підтримує російську агресію.

Своєю чергою, Аллен засудив війну в Україні, назвав її жахливою, але підкреслив важливість культурного діалогу.