Зоран Миланович

Міланович Зоран: експрем'єр-міністр (2011-2016) та президент (з 2020) Хорватії

Міланович Зоран — намагався блокувати вступ Швеції та Фінляндії до НАТО; на його думку, у повномасштабному вторгненні РФ в Україну винен Захід

1. Біографія
2. Освіта
3. Сім’я
4. Кар’єра
5. Компромат
6. Декларація

Біографія

Зоран Міланович народився 30 жовтня 1966 року в місті Загреб, Хорватія.

Освіта

Зоран — юрист за освітою. Закінчив спочатку університет у Загребі, а потім у Брюсселі, де вивчав європейське право. Крім рідної хорватської, Міланович володіє англійською, французькою та російською мовами.

Сім’я

У 1994 році Зоран одружився із Санею Мусіч-Міланович. Вона є співробітницею Хорватського інституту громадського здоров'я.

У подружжя двоє синів — Анте і Марко.

Кар'єра

Зоран починав трудову діяльність стажистом в суді. У 1993 році він був прийнятий до Міністерства закордонних справ. Міланович працював в Нагірному Карабасі як співробітник організації з безпеки і співробітництва в Європі. Пізніше трудився в хорватській місії при Євросоюзі та НАТО. 

Наприкінці 1990-х років Зоран приєднується до Соціал-демократичної партії. З 2000 по 2003 рік він був помічником голови зовнішньополітичного відомства. На Мілановича були покладені питання, які стосувалися співпраці з НАТО.

У 2004 році Зоран увійшов у ЦК партії, у 2006 році став відповідати за зв'язки з громадськістю, а влітку 2007 року був обраний очільником хорватських соціал-демократів. У цей час рейтинг Мілановича і СДП стрімко зростає. Однак парламентські вибори вони програють.

Зате у 2011 році Зоран бере реванш. Він очолює лівоцентристську коаліцію "Кукуріку", до якої крім есдеків увійшли представники народної партії, демократичної асамблеї, партії пенсіонерів.

Наприкінці року Міланович формує новий кабінет міністрів. Зоран став десятим прем'єр-міністром за 20 років незалежності. Його уряд став наймолодшим в історії Хорватії, із середнім віком 48 років (самому Мілановичу було 45 років).

Кабінет Мілановича почав мандат з введення ряду ліберальних реформ. У 2012 році був прийнятий закон про медичне запліднення, у всіх початкових і середніх школах була введена медична освіта, а Міланович оголосив про подальше розширення прав для одностатевих пар.

Уряд підвищив стандартний податок на додану вартість з 23% до 25% і ввів нові ставки ПДВ на товари й послуги, які раніше не обкладалися податком. Були скорочені внески на соціальне страхування і заробітні плати в державному секторі.

У 2012 році розпочалося кілька великих будівельних проєктів, включаючи новий пасажирський термінал у міжнародному аеропорту Загреба та третій блок вугільної електростанції Пломін. Але деякі проєкти були припинені, включаючи гідроелектростанцію Омбла. 

При ньому пенсійний вік в Хорватії виріс на два роки, до 67 років.

Зовнішня політика Мілановича спочатку була зосереджена на вступі Хорватії до Європейського Союзу. 22 січня 2012 року відбувся референдум, на якому 66,25% проголосували «за» приєднання до ЄС. Офіційно Хорватія стала 28-м членом організації 1 липня 2013 року.

Наприкінці 2015 року на чергових парламентських виборах союзники Мілановича програли, і йому довелося піти у відставку. Через рік Зоран залишив посаду голови СДП.

Міланович зайнявся консалтинговим бізнесом і заснував фірму EuroAlba Advisory. У 2017 році він став радником албанського прем'єр-міністра Еді Рами та президентом дипломатичної ради коледжу міжнародних відносин та дипломатії університету Дага Хаммаршельда.

На початку 2020 року Міланович переміг у другому турі виборів чинного президента Хорватії Колінду Грабар-Кітарович. Зоран став п'ятим президентом Хорватії з моменту здобуття незалежності.

Навесні 2024 року Конституційний суд заборонив Мілановичу в майбутньому обіймати посаду голови уряду. Після парламентських виборів він заявив про намір поборотися за посаду прем'єр-міністра. Однак при цьому не захотів залишити президентське крісло.

Компромат

Міланович вважається проросійським політиком. Риторику хорватського президента порівнюють з прем'єр-міністрами Угорщини Віктором Орбаном і Словаччини Робертом Фіцо. 

Зоран часто ретранслює російські пропагандистські наративи, на кшталт того, що Євромайдан був "державним переворотом", який ініціювали США і ЄС, а Україна не заслуговує вступу до НАТО і взагалі не є демократичною державою. Навіть всередині країни ряд політиків відгукуються про Милановича, як про путінського чиновника.

У самому початку повномасштабного вторгнення, Зоран заявляв, що Україна "не буде щаслива, якщо послухає Лондон", і висловив думку, що ЄС не може насолоджуватися стабільністю без врегулювання відносин з Росією.

Хорватський тижневик Globus зазначив, що Міланович виявився єдиним державним діячем в ЄС і НАТО, який так відкрито продемонстрував своє прийняття Росії, релятивізував її дії та критикував Америку, Великобританію та інших союзників по НАТО за допомогу Україні.

У вересні 2022 року хорватський президент схарактеризував політику ЄС щодо України як дурну і такою, що не відповідає інтересам її членів. Він додав, що Захід протягом восьми років не зміг змусити Україну дотримуватися Мінських угод.

У березні 2023 року Зоран зробив заяву, в якій говорилося, що хорватська передача Україні транспортних вертольотів Мі-8 призведе до масового кровопролиття, жертв і продовження війни.

У червні того ж року він заявив, що усташі (хорватські прихильники Гітлера) були джентльменами порівняно з тими, хто воював під привітанням "слава Україні".

Також Міланович "відзначився" спробою блокувати вступ до НАТО Швеції та Фінляндії. Причому, аргументував він це питанням взагалі не пов'язаним з даними країнами. 

Нібито спочатку в закон про вибори в Боснії і Герцеговині повинні бути внесені зміни, які дали можливість етнічним хорватам займати керівні майже в цій країні.

Декларація

Зоран Міланович отримує чисту зарплату в розмірі 3587 євро на місяць. Його дружина заробляє в інституті громадського здоров'я 2386 євро і плюс 1292 євро від викладацької діяльності.

В якості заощаджень хорватський президент задекларував 140 тисяч євро.

Міланович і його дружина володіють квартирою площею 127 квадратних метрів в центрі Загреба, яка у 2016 році була оцінена у 252 836 євро.

Крім того, у президента є частка у власності на квартиру, гараж, два орних поля, луг і котедж із землею, що дісталася йому у спадок. Поділяє право власності на акції з третіми особами.