В Україні офіційно стартувала президентська кампанія.
І глава держави Петро Порошенко вже активно її веде, хоча ще не зареєструвався кандидатом.
Президент вдало використав отримання Томосу про автокефалію і вже відправився у «православний тур» регіонами.
У команді Порошенка давно прийняте рішення позиціювати його як «батька нації», який відповідає за стратегічні питання.
Водночас всі негаразди на кшталт підвищення цін мають асоціюватись з урядом на чолі з Володимиром Гройсманом.
Показово, що на підписання Томосу полетіла низка урядовців та взагалі дивних персонажів, а от прем’єр-міністра на цьому святі не було ні в Стамбулі, ні в Україні.
Гройсман напередодні президентських виборів опинився у невизначеній ситуації.
Його відносини з Порошенком та найближчим оточенням президента давно зіпсовані.
Свита глави держави досі вважає, що одна з найбільших помилок Порошенка – заміна Арсенія Яценюка.
Розрахунок на те, що Гройсман, якого вважали своїм, буде почуватися зобов’язаним Порошенку не спрацював.
Новий прем’єр почав багато чого вимагати ще під час призначення уряду, а згодом взагалі «відірвався від коренів».
«Вінницький хлопчик надто швидко став підійматись ліфтом, і в нього розвинулася кесонна хвороба», – сумно посміхаючись, оцінює швидку кар’єру екс-мера облцентру один з високопоставлених президентських соратників у розмові з «Главкомом».
На Банковій Володимира Борисовича регулярно намагаються ставити на місце.
Остання така історія – звинувачення в незаконному збагаченні колишнього головного фіскала Мирослава Продана, фаворита та друга прем’єра.
Продан, замість того, аби з’явитись на допит, виїхав на якийсь час за кордон – нібито на планове лікування до Німеччини.
Та згодом повернувся, суд відпустив його навіть без застави, яку вимагало звинувачення.
Це дало підстави підозрювати, що за відсутності Продана в країні ініціатори його арешту та Гройсман все ж домовилися і зам’яли конфлікт.
З того часу ніяких різких рухів та випадів на адресу один одного сторони не робили – суцільна тиша і благодать.
Але досі, за три місяці до виборів, прем’єр так і не озвучив: підтримає він Порошенка чи іншого кандидата, або показово відсторониться від виборчої кампанії?.
Чи стане «зрадником».
Одна з причин образи президентського крила на Гройсмана – його надто близьке зближення з попередником.
Прем’єр навіть завітав на з’їзд «Народного фронту», де сів в першому ряді поруч з Яценюком і штовхнув вітальну промову.
Після таких дружніх обіймів цілком логічно, що й подальша виборча стратегія у них буде спільна.
Наступний з’їзд «фронтовиків» запланований на лютий, і Яценюк вже потролив Порошенка заявою, що «Народний фронт» підтримає в президенти тільки представника своєї партії.
При цьому дав зрозуміти, що сам технічним кандидатом бути не згоден.
Це може бути формою торгів з президентом, а може означати, що «фронтовики» разом з Гройсманом вже вирішили таки висловити «тиху» підтримку Порошенку.
Самостійні політичні амбіції Гройсман плекає давно – в нього є своя група піарників, які продукують від імені прем’єра адресні розсилки та білборди з переліком досягнень уряду та розхвалюють його в соцмережах.
Прем’єр не дарма до останнього пручався підвищенню цін на газ – по його іміджу господарника з народу, якому аж надто болять проблеми простих людей, це завдає відчутного удару.
«Ви ж розумієте, що на платіжках, які отримають взимку, буде стояти хештег #урядгройсмана», – шуткують на Банковій, не приховуючи, кого саме зроблять винним у непопулярних рішеннях.
Якийсь час на рівні чуток та припущень обговорювалось самостійне балотування Гройсмана в президенти, яке б майже поховало шанси Порошенка на другий тур.
Навіть замовлялись відповідні соц.
Така незрозуміла поведінка Гройсмана дратує багатьох.
У БПП вже звучали голоси про відставку голови уряду, проте поки вони є поодинокими, так би мовити, для перевірки реакції.
Секретар комітету з питань національної безпеки і оборони Іван Винник, наприклад, заявив, що Гройсман буде зрадником, якщо не піде на вибори в команді Порошенка, і нагадав, завдяки кому той досяг таких вершин.
Нагадує прем’єру про його витоки у коментарі «Главкому» і депутат Іван Мельничук, який балотувався у рідній для Гройсмана Вінницькій області.
«Думаю, він буде допомагати президенту – по совісті, по людяності, які в нього ще є варіанти? – задається питанням Мельничук.
– Завдяки президенту він був і головою Верховної Ради, і прем’єр-міністром.
Володимир Борисович, як розумна людина, завжди приймає правильні рішення і на ближчий час, думаю, його стезя – суцільна допомога президенту».
На зауваження про те, що між Гройсманом та Порошенком давно вже не має взаєморозуміння, депутат наводить приклад чоловіка і дружини: «У всіх таке може бути, але ж це не означає, що вони мають розлучатись, не народжувати дітей і не будувати хату».
Політолог Володимир Фесенко вважає, що вступати у прямий конфлікт з Порошенком Гройсман не буде, частково через ту саму справу Продана: «Думаю, він буде дотримуватись партнерського нейтралітету у відносинах з президентом.
Його тактична задача в цьому році – якомога довше лишитись на посаді прем’єра і створити сприятливі умови для участі в парламентських виборах.
Після президентських виборів буде дуже неоднозначний період, а до них він буде займатись тим самим, чим зараз».
Дійсно, справжня ціль для Гройсмана – парламентські вибори.
Верхівка коаліціантів намагалась домовитись про якийсь спільний партійний гіперпроект нинішньої влади ще до виборів президента, але всі домовленості давно заглохли.
В тому числі, через позицію Гройсмана, амбіції якого в цьому проекті, як він вважав, не були враховані.
Після ж президентських виборів політичний ландшафт буде зовсім іншим.
Якщо Порошенко програє, Гройсман може розраховувати збудувати під парламентські вибори власну силу вже без свого патрона та, скажімо, з осколками «Народного фронту».
На думку політтехнолога Андрія Золотарьова, який помічений у симпатіях до Гройсмана, у нинішнього прем’єра нема такої токсичності як у його попередника Яценюка, тож на деякі самостійні перспективи як лідер партпроекту він таки може розраховувати.
«У Гройсмана не відібрати його вміння з усіма домовитись...».
«Ринковий» досвід.
На боці інших кандидатів, окрім Порошенка, Гройсман грати навряд чи ризикне.
Цікаво, що якщо президентські вибори виграє Тимошенко, їй якийсь час доведеться мати справу з урядом Гройсмана, якого вона позаминулого року називала «людиною, у якої немає освіти, яка абсолютно не орієнтується в економічних та соціальних питаннях, яка іде на поводу у кланів і служить їм».
Прем’єр тоді відреагував швидко, охрестивши ЮВТ «мамою української економічної слабкості, знищення української незалежності, корупції, популізму і неефективності».
Тимошенко в свою чергу порівняла Гройсмана з «гучним пупиришком», на який можна натиснути, він вибухає – і на цьому все».
Втім після цього обміну ударами вони вже майже не дозволяли собі переходити на особистості.
Наприкінці минулого року Тимошенко в черговий раз запропонувала відправити уряд у відставку через підвищення цін на газ, але це вже нагадувало обов’язкову програму.
«Гройсман розуміє, що у Тимошенко непогані шанси стати президентом, і намагається використовувати тактику нейтралітету, не вплутуючись у конфлікти з нею», – робить висновок Володимир Фесенко.
Андрій Золотарьов відмічає договороздатність Гройсмана, корені якої вбачає в минулому: «У Гройсмана не відібрати його вміння з усіма домовитись – вочевидь, ще з часів роботи на вінницькому ринку.
З Юлією Володимирівною, думаю, він теж домовиться – принаймні, в нього буде можливість зібрати валізи».
Окрім Тимошенко, своя важка історія відносин була у Гройсмана з ще одним кандидатом в президенти Андрієм Садовим, пов’язана зі «сміттєвою блокадою».
Не був помітним прем’єр в якихось пікіруваннях з Анатолієм Гриценком.
Останній зізнавався, що не спілкувався з Гройсманом з моменту його призначення і не виявляє цікавості в політичному союзі з ним.
У «Вечірньому кварталі» новоспеченого фаворита президентських перегонів Володимира Зеленського прем’єра, на відміну від інших політиків, майже не пародіювали.
Співрозмовники «Главкома» сходяться в тому, що Гройсман не буде підтримувати на цих виборах когось з суперників діючого президента.
Як особливо і його самого.
А витратить час виборчої кампанії на підвищення власної капіталізації, розповідаючи про те, що ситуація під контролем і економіка росте.
На місяць виборів – березень – заплановане осучаснення пенсій, яке собі в позитив намагатимуться записати і президент, і прем’єр.
І тут вони знову будуть конкурувати, а не діяти в зв’язці, як колись самовпевнено розраховував Порошенко, роблячи ставку на свого вінницького протеже.
Павло Вуєць, «Главком».