Безголовий Луцьк. Хто дасть бій Палиці?

main image main image

Безголовий Луцьк. Хто дасть бій Палиці?

«Мерські пристрасті», які роздмухує нова влада то в Києві, то в Дніпрі, то в Одесі за дивним збігом обставин чомусь не чіпляє Луцька.

Міського голови тут нема..

з лютого 2017 року, відтоді, коли помер Микола Романюк.

З тих пір все упиралося в позицію Верховної Ради, яка відмовлялась підтримувати постанову про призначення виборів в цьому обласному центрі.

В саботажі процесу звинувачували парламентську фракцію БПП – ніби-то через побоювання, що мером стане нелояльна до попередньої влади людина.

Тож досі обов’язки міського голови виконує секретар міськради Григорій Пустовіт - колишній голова обладміністрації, який вже був раніше секретарем міськради і який представляє «Батьківщину».

Його фігура стала предметом компромісів між фракціями «Укропу», «Батьківщини» та позафракційними, які відкололися від БПП та Радикальної партії Ляшка.

Після Романюка.

Як це не цинічно прозвучить, але від смерті Романюка найбільше виграли «укропівці», яких на Волині курує важковаговик – один з найближчих соратників Ігоря Коломойського - Ігор Палиця.

Луцьк – його рідне місто, де він народився та навчався.

Палиця нещодавно змінив посаду голови облради на депутатський мандат.

За минулого мера найбільша фракція міськради перебувала в опозиції, в той час як більшість складалась з низки фракцій поменше – БПП, «Самопоміч», «радикали», «Свобода».

Після того, як мера не стало, «Укроп» здійснив в міськраді переворот і перетягнув владну ковдру на свій бік.

Щоправда, не все було так гладко.

Перші рік-півтора після смерті Романюка були дуже конфліктним періодом, бо створення нової більшості в міськраді супроводжувалось скандалами.

Частина депутатів, яка входила в більшість при Романюку, вийшла з неї і додалась до нової на чолі з «Укропом».

Це супроводжувалось спробами керівництва БПП та Радикальної партії відкликати депутатів, які змінили свою позицію, а фракція РПЛ згодом взагалі була розпущена.

З моменту смерті Романюка зі скандалами змінились кілька секретарів міськради, а «устаканилася» ситуація лише в липні 2017 року – з того моменту Григорій Пустовіт фактично керує містом під пильним наглядом Палиці.

Міського голови у Луцьку нема з лютого 2017 року, відтоді, коли помер Микола Романюк.

«Загалом місто живе своїм життям, але нічого стратегічного не відбувається, – констатує луцький політолог Михайло Наход.

– Жоден інвестор не буде спілкуватися з тимчасовою владою, серйозних грантів від міжнародних організацій також нема.

Але попри те, що більшість лучан турбує проблема відсутності міського голови, таке враження, що політичні еліти міста все влаштовує».

На президентських виборах «Укроп» хоч і мав свого кандидата (власника «Буковелю» Олександра Шевченко), фактично працював на перемогу Володимира Зеленського.

А в парламентських виборах взагалі не брав участі – партійні структури працювали на результат «Слуги народу», що дало підстави говорити про фактичну заморозку проекту «Укроп».

Показово, що керівник Волинської обласної організації «Укропу» В’ячеслав Рубльов балотувався на парламентських виборах по 20 округу і став нардепом саме від «слуг», склавши повноваження в своїй минулій партії.

В розмові з «Главкомом» він підтверджує, що проведення виборів в Луцьку не є терміновим.

Принаймні для тих, хто зараз контролює ситуацію в місті.

«Сесії міськради проходять, голосування відбуваються, – каже Рубльов.

– Передчасні вибори можуть бути доцільними в великих містах, де є проблеми.

Луцьк таким не вважається, тож їх треба проводити в загальній масі».

Взагалі в чотирьох з п’яти округів Волинської області на парламентських виборах виграли кандидати, яких можна назвати представниками «команди Коломойського» – окрім Рубльова, це, власне, Палиця, його давня соратниця Ірина Констанкевич та колишній «фронтовик» Ігор Гузь.

Всі вони йшли на вибори як самовисуванці.

Єдине виключення: 21 округ, де переміг Степан Івахів – спадкоємець фінансової імперії загиблого екс-нардепа Ігоря Єремеєва, яка історично протистояла «приватівцям».

Втім все йде до того, що після місцевих виборів останні остаточно візьмуть регіон під повний контроль.

До речі, трагічна історія з Єремеєвим привчила лучан до того, що їх позбавляють права вибору через політичні причини.

Після його загибелі Верховна Рада вперто дев’ять місяців відмовлялась призначати проміжні вибори на його окрузі нібито через відсутність довідки про смерть.

В чотирьох з п’яти округів Волинської області на парламентських виборах виграли кандидати, яких можна назвати представниками «команди Коломойського».

Хто на черзі?.

Як не дивно, станом на сьогоднішній момент політиків з серйозним рейтингом, які б задекларували бажання стати мером Луцька, нема.

На минулих виборах конкуренцію Романюку в другому турі намагався скласти голова правління благодійного фонду Палиці «Тільки разом» Олександр Товстенюк, але, за свідченням місцевих експертів, він давно не вів публічної політичної роботи.

«Є кілька людей, які мають політичну вагу в місті, – той самий Палиця, Андрій Покровський (місцевий бізнесмен, депутат міськради від фракції «Солідарність» – Ред.) і у яких були б серйозні шанси очолити місто в разі балотування, – каже Михайло Наход.

– Але президентські та парламентські вибори показали, що люди вже схильні голосувати не за якихось потужних фігур, господарників, бізнесменів, а за нові політичні сили та нових людей.

Плюс багато буде залежати від того, коли саме відбудуться вибори».

Новоявлений нардеп В’ячеслав Рубльов навпаки вважає, що запит на «людей справи» нікуди не дівся і на місцевих виборах виборці будуть керуватись дещо іншою логікою, ніж на парламентських: «На місцевих виборах політична партія, звісно, дуже важлива, але будуть дивитися і на людину.

Важливо буде, хто саме представлятиме партію «Слуга народу», – люди хочуть бачити господарника, що здатен на зміни, яких очікує громада міста».

А от голова місцевого відділення Комітету виборців Юрій Кресак вважає, що великі шанси є у будь-якого кандидата, на якого просто вкаже справжній big boss регіону.

«Переможе будь-хто, хто буде балотуватись за особистої підтримки Ігоря Палиці, прізвище не буде відігравати значної ролі, – впевнений експерт.

– Хоча, очевидно, якісь заміри популярності команда Палиці вже робить.

Самому ж йому, мені здається, балотуватись просто нецікаво – його вже більше цікавить всеукраїнский рівень та можливість впливати на ситуацію в столиці».

Кресак вважає, що враховуючи, як «Слуга народу» хоче контролювати ситуацію тотально по всій країні, місцеві вибори можуть відбутись вже цього року.

Поки владна команда запустила в маси інформацію, що найвірогідніше вони пройдуть навесні минулого року, коли очікується завершення процесу децентралізації.

Проте в команді Зеленського є лобі, яке настійливо пропонує не терпіти так довго і провести бліцкриг вже в грудні.

В будь-якому разі можна майже не сумніватись, що Волинь буде віддана на відкуп її нинішнім господарям.

Павло Вуєць, «Главком».

Фото и видео