Ветеранка бойових дій на Донбасі та колишня журналістка Олена Білозерська зізналася, що її батьки захворіли на коронавірус та пояснила «феномен» тих українців, хто досі не вірить у Covid-19.
«До мене щойно дійшло, чому стільки людей досі не вірять у небезпеку пандемії, а часто і в саме існування ковіду, а шквал інформації від лікарів і від людей, яких ця біда торкнулася особисто, називають «г*вновкидами».
Це при тому, що достатньо просто підійти до будь-якої лікарні, де є ковідне відділення, і поговорити там хоча б з нянечкою – і дізнаєшся, що лікарні просто забиті ковід-позитивними пацієнтами у важкому стані, і що деяким з тих пацієнтів пощастило, бо їх лікують інфекціоністи чи хоча б терапевти і пульмонологи, але цих профільних спеціалістів не вистачає, тому багатьох – можливо, більшість – лікують спеціалісти іншого профілю – наприклад, травматологи чи невропатологи, які терапію вивчали 20 років тому і благополучно забули», – написала Білозерська у Facebook та додала, що наразі її мама перебуває у реанімації у важкому стані із Covid-19.
Також колишня журналістка додала, що у пацієнтів з коронавірусом немає «своїх» лікарів, які спостерігали б їх від надходження до лікарні і до того, як вони залишать її стіни, бачили б динаміку хвороби і швидко реагували б на якісь зміни.
«Уся бригада – і лікар, і медсестри, і няні – щодоби нові, так звані чергові, бо людські організми не витримують щоденного носіння «скафандрів», бригади працюють позмінно, чим більше є людей для змін - тим краще.
Спитаєш у лікаря, краще чи гірше твоїй мамі, а він тобі: «Я не знаю, я сьогодні побачив її вперше».
І єдине, на що він може спиратися – на аналізи і рентгенівські знімки в історії хвороби», – зазначила Білозерська.
Вона розповіла, що залежні від кисню пацієнти часто поводяться неадекватно – вони думають, що кисневі маски їм непотрібні і без маски дихається легше, і зривають ту маску за першої ж нагоди.
«Де-небудь у Штатах медсестри ходять і дивляться, щоб пацієнти були у масках, а в наших лікарнях таке навантаження, що всім не до того.
Коли пацієнту погано, чи він хоче пити, чи хоче в туалет – няню чи медсестру не докличешся годинами.
І не тому, що вони байдужі, а тому що їх просто мало і вони падають з ніг», – пояснила колишня учасниця війни на Донбасі.
Білозерська додала, що це наша реальність:.
«Більшості, на щастя, вона (ще) не торкнулася.
Як не торкалася шість років війна.
На війну я поїхала добровольцем.
А ковід ні собі, ні мамі не обирала.
У цьому різниця - пандемія не дає нікому вибору».
Вона також зазналася, що раніше поведінка заперечувачів коронавірусу її страшенно дивувала.
«На підсвідомому рівні їм страшно.
І підсвідомість викидає рятівне коло: вони ніколи не заразяться і не помруть - у разі, якщо ковіду не існує.
І люди починають заперечувати його існування – замість цікавитись тим, як знизити ризики захворіти, а захворівши – як не померти.
Абсолютна невидимість зарази полегшує це самонавіювання.
Гадаю, такі люди не повірять у реальність ковіду, навіть якщо самі потраплять під апарат ШВЛ - переконають себе, що у них «просто важка пневмонія» абощо.
Щасливчики, якщо подумати – можуть «викреслити» зі свого власного світу те, що їх лякає, і не перейматися цим», – ділить думками Білозерська.
«Ви собі не уявляєте взагалі, що це таке, коли ця біда не десь, а поруч.
Я щойно демобілізувалася, а відчуття – ніби з фронту на фронт приїхала.
Вони мені як марсіани – люди, чия психіка рятується запереченням загрози.
Я навіть готова їх пожаліти – за слабкість.
Хоча хтось із них моїх батьків не пожалів», – резюмувала Олена Білозерська.
Також повідомлялося, що лікарка «швидкої допомоги» у Чернівцях Аліса Гріщенкова вдруге за кілька останніх місяців хворіє на Covid-19.
Вперше медик захворіла наприкінці квітня, а «закрила» лікарняний 29 травня.
Нині перебуває на лікарняному вже вдруге, хворіє другий тиждень.
До слова, у суботу ввечері прокурор Хмельницької області помер від коронавірусу.
«Повторні випадки зараження вже не поодинокі».
Інтерв’ю з лікаркою, яка хворіє на Covid-19 вдруге.
Інфекціоніст: У кінці вересня школи закриються, у листопаді матимемо ситуацію, як в Італії.