Дороге і буде ще дорожче: хто і як встановлює ціну на сало та м'ясо в Україні

В Україні сало дедалі дорожчає разом зі свининою. Свинарі ж стогнуть, що змушені збувати свою продукцію за безцінь. А в магазинах свинина і сало для покупців ледь не втричі дорожче від ціни виробника. Виробникам свіней вирощувати поки що невигідно, а українцям купувати червоне м’ясо недешево.

Про це йдеться 21 лютого в сюжеті ТСН.Тижня.

Австрієць Томас Бруннер у полях Черкащини побудував сучасний свинокомплекс. 10 років тому прибутковість свинарства його приваблювала. А ще він мав місію – вирощувати у найкращій для тваринництва країні свинину без антибіотиків. Та на шляху експорту стала африканська чума свиней, виявлена в Україні. І це одразу ставить хрест на всіх планах продати наше м'ясо за кордоном.

"Вона періодично вспихує і вона повністю робить неможливим український експорт до будь-якої країни", - каже економіст Олег Пендзин.

Тож Бруннер приречений виживати в умовах дуже дивного українського ринку. Заблоковані поставки за кордон змусили Томаса продавати свою суперсвинину в Україні. Та ледь не за ціною собівартості. І це на фоні шаленого стрибка ціни на корма, які спричинив Китай. Вони вирізали все поголов'я тварин, коли виявили свинячу чумку. Тепер хочуть знов заселити свиноферми, а на це треба море зерна. Як наслідок, такі як Брунер або зціплюють зуби, чекаючи кращих часів, або закриваються.

Особливість українського свинарства – більша його частина вирощується у сільських хлівах.

"Чому це є погано? Тому що коли ми говоримо про продукцію, вирощену в домогосподарствах населення, по-перше, там ніхто не рахує собівартості, це не бізнес, це продаж надлишків", - пояснює економіст.

Для Василя Маньківського з Жашкова це все ж таки бізнес, бо свинарством займається вже давно. І зараз для нього важкі часи. Василь щотижня привозить свої і сусідські надлишки до Києва. Каже, що орієнтується на магазинні цінники і попит.

"Ціна формується від спросу. Якщо більш по сало йдуть, не хочуть м’яса, то сало дорожче зараз м’яса", - каже свинар.

Але не всі покупці базарного ошийка чи сала знають про зворотній бік домашнього виробництва. Африканська чума не вибирає великий ти виробник чи просто тримаєш одне поросятко. І ось подальші дії селян з хворими та загиблими тваринами лякають. АЧС смертельна для свиней. Заражене поголів’я треба знищувати, а продукти з нього їсти не можна, бо тоді людина стає носієм вірусу. Але злі язики кажуть, що приватники дорізають хворих тварин і збувають через базарні прилавки. Причина банальна – люди не хочуть втрачати гроші, а державних компенсацій за знищену худобу дочекатися нереально.

"Тобто ми отримуємо два канали поширення вірусу: один через приватний сектор через населення, яке купує тварин, а другий через м’ясо, м’ясо потрапляє на нелегальні бійні, потім іде на реалізацію в магазини", - каже виконавчий директор Асоціації  м’ясної галузі Микола Бабенко.

"Сірі" бійні є у багатьох дворах по українських селах.

Деякі свинарі збираються закриватися. Бідкаються, що на зерно змушені витрачати весь прибуток. За живу вагу платять втричі менше, ніж потім витребують з покупців. Кажуть, багато посередників поки м'ясо дійде до прилавка.

Анатомія ціни

Виконавчий директор Асоціації  м’ясної галузі Микола Бабенко пояснив, з чого складається ціна на м'ясо: "Витрати на доставку тварин з свинокомплекса на м’ясокомбінат, витрати на забій, переробку, знову ж таки транспорт до торгівлі, націнка переробного підприємства, націнка торгівлі і ми отримаємо ціну в магазині".

Вилка між закупкою і реалізацією називається постачальницько-збутовою надбавкою. Її максимальне значення на Заході встановлює держава. Там, за словами економіста, вона не може перевищувати 15-20 відсотків в залежності від галузі.

В Україні у тваринників за живу пацю платять в середньому по 38 гривень на кілограм. Ця ціна не змінюється уже три роки. Та на прилавках  геть інші цінники – від 105 гривень за лопатку до майже 160 за вирізку. За статистикою, порівняно з 2017 роком, ціни для споживача піднялися в середньому на третину, а для виробників стоять на місці. Свинарі звинувачують у такому перекосі ненаситну торгівлю.

Проте контролювальні органи жодних спекуляцій у рітейла поки не бачать.

Науковці ж бачать корінь зла у відсутності встановленої однакової для всіх учасників ринку оптово-збутової надбавки. Кудись же зникає навар між гарабіжницькою закупівельною ціною і нахабною роздрібною.

"Тобто, коли держава контролює різничку між ціною виробника і ціною реалізації , тоді і споживачу краще, і виробник чітко усвідомлений того, що на його праці ніхто не заробляє в три-чотири рази більше, ніж він вклав", - каже економіст Олег Пендзин.

Поки ж: виробники терплять, посередники вичікують, магазини накручують ціни, а державні інституції не втручаються.

За минулі 5 років споживання свинини в Україні зменшилося на третину - від 21 до 14 кг. У Європі їдять втричі більше.