"Хай називається хоч імені Сталіна...". Роздуми під консерваторією на Майдані

Зараз намагаюся сформулювати щось про те, що я там побачив і почув, але це реально важко. Те, що знаходиться за дверима будівлі на Майдані, — це реальне жахіття. Це не 2013 рік, і навіть не 2003-й.

Я почну з найгіршого, але це реальність. Отже, просто список відповідей на питання: "Чи подобається вам зараз вчитися в академії імені Чайковського?"

Відповіді студентів:

- Хай називається хоч імені Сталіна, мені головне, щоб у мене хороші оцінки по спецу були.

- Мені не подобається, але чого ви тут стали? Ідіть під міністерство, ми малєнькіє люди, ми нічого не вирішуємо.

- Чайковський мій улюблений композитор, дуже подобається.

- Чого ви стоїте тут, а не їдете на фронт? - це мене питає сорокарічний першокурсник (!) вокального, здається, відділу (який опинився в такому віці в консі саме задля того, щоб бути убезпеченим від мобілізації, як мені пояснили його колеги пізніше, і зараз відпрацьовує цю свою броню тим, що просуває китаїзацію та чайковськизацію закладу в студентських радах, телеграм-чатах тощо).

Читайте також: Чому "какая разница" підіймає голову у воюючій країні

Реакції викладачів в основному двох типів:

• сором‘язливо відводять очі, типу вони не бачать плакат, і пробігають мимо
• побачивши плакати, корчать страшні рожі і, не ховаючись, нагло звертаються до мене російською:

- Маладой чєлавєк, да как ви ваабщє смєєте что-то такоє пісать?

- Что ви тут сталі? Праганітє єго отсюда!

Таких було, на жаль, десятки: саме це ядерний електорат чинного ректора та особиста обслуга Петра Ілліча, в основному жінки у віці від 60 до 100 років, абсолютно неприховані провідники совка та "русского міра", які всі об‘єднані між собою дуже повторюваними патернами: зневажливим ставленням до студентів, російською мовою, впевненістю у власній недоторканості.

Пара викладачів зупинилась, відвела мене на десять метрів від центрального входу, і почала розказувати про те, що вони виступали проти Чайковського на голосуваннях минулого року, через що на них почалися гоніння та репресії на їхніх кафедрах, і їх шантажують звільненнями та скороченнями.

Не буду писати тут відповіді про не на часі, Чайковський — це українець Чайка, "Кітайци тоже люді", ви це все вже багато разів чули.

Читайте також: Чому ідеологія — досі страшний сон навіть активних українців

В розділі "студенти" вище я відокремив кілька найстрашніших відповідей. Крім них значна частина студентства — адекватні нормальні люди і навіть, за моїми відчуттями, набагато краще організовані та свідомі, ніж студентство тих років, коли тут навчався я (2007-2012).

Найжахливіша ситуація саме серед викладачів. Крім російськомовних радянських бабусь, описаних вище, які становлять значну частину колективу, відносно молоді люди у віці +- 40 років, які приходять працювати в консерваторію, виявляються теж однаково заражені атмосферою страху та несвободи.

26 лютого 2024 року.

Десятий рік війни України за своє право на існування.

На Майдані Незалежності будівля має ім‘я ПІЧ.

А в середині цієї будівлі - "малєнькіє люді" і російськомовні мумії, які знущаються з них. Ну, або ж просто методично вчать, що ж це таке: "Бить малєнькім чєловєком классіческой музикі, от которого нічєго нє завісіт і задача которого - іграть гами".

Джерело

Про автора. Ілля Разумейко, композитор

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.