Цікаві та маловідомі факти про Товариство охорони воєнних могил у Львові

Героїчні й водночас трагічні сторінки історії української визвольної боротьби початку ХХ ст. Однак, власне цей період утвердив ідею української державности. Залишалось її вибороти. Для цього, між іншим, необхідно було гідно вшанувати борців за волю українського народу, не зважаючи на тодішні політичні обставини.

Найбільшою перешкодою у збереженні військових поховань (історичних пам’яток українського народу) була Польська республіка, яка сприяла вандальському нищенню могил українських вояків, порушуючи при цьому міжнародні правові акти, християнські звичаї, норми моралі.

Впорядкування окремих військових могил розпочато ще в 1916 р. з ініціативи військових командирів продовжувалось й у наступні роки. Після закінчення війн 1914—1918 рр., 1918—1919 рр., 1920 р. та ліквідації українських військових формувань, похованнями заопікувалась громадськість.

У 1921 р.  ініціативи д-ра І. Крип’якевича та Б. Гнатевича було створено Крайовий комітет з охорони воєнних могил (ККОВМЛ), офіційно дозволений органами польської окупаційної влади, та нажаль скасований вже наступного року.

Однак, патріотам вдалося домогтися дозволу від окупаційної влади на створення Товариства охорони воєнних могил у Львові (ТОВМЛ), статут якого був затверджений рескриптом воєводського уряду у Львові у березні 1927 року.

У статуті метою діяльності ТОВМЛ визначено плекати і поширювати між членами Товариства ідеї пієтизму і пошани для могил борців, які полягли у війні і похоронені на території Польської Держави.

Очолювали ТОВМЛ у різний час: Б. Янів, Л. Лепкий, П. Кривуцький, Я. Гузар, Ю. Шепарович.

У 1927 р. про роль діяльності ТОВМЛ д-р Іван Німчук (1891—1956) писав: «Щойно часи світової і визвольної війни навчили наших людей призадумуватися глибше над нашим минулим і нав’язувати його нитку до теперішности; щойно в останніх роках ми зачинаємо як слід розуміти, шанувати, любити й дорожити тими подіями з українського минулого й такими ділами-подвигами наших славних предків і наших героїв, які мають виховуючий вплив на наше покоління, які будять і скріпляють національну свідомість, словом — які поширюють культ української державної традиції.

Доказом вище сказаного може служити хоч би скорий розвиток “Товариства Охорони Воєнних Могил” у Львові, що за кілька місяців своєї діяльности поширило свої ідеї і змагання по цілому краю, а навіть поза ним, при помочі своїх кількадесятьох філій, що виростають у нас не тільки по містах, але й по селах, наче гриби по дощі. Це незвичайно потішаючи явище, це одночасно й доказ, що ми зачинаємо нарешті розуміти, що по страшних жертвах і стратах та великих національних невдачах треба нам зберегти для себе, для своїх дітей і для грядучих поколінь принайменше наш великий національний скарб, наш найбільший моральний капітал, що його ми винесли з великої світової завірюхи і нашої визвольної війни — могили наших героїв».

Проекти пам’ятників на могилах стрільців (ескізи)

Проекти пам’ятників на могилах стрільців (ескізи)

Архівні документи згадують про існування філій Товариства в Базарі, Бережанах, Берліні, Бучачі, Жовкві, Зборові, Золочеві, Калуші, Кутах (Золочівський п-т), Коршові (Коломийський п-т), Кракові, Комарному, Поморянах, Перемишлі, Підгайцях, Рогатині, Раві Руській, Срию, Станіславові, Скалаті, Сколім, Надвірній, Торгові, Тернополі, Теребовлі, Ходорові, Чорткові, Цеблеві та Яворові.  В окремих публікаціях вказано про існування 32 філій та понад 3000 членів ТОВМЛ.

Маківка, 1928

Проект пропам’ятної таблиці полеглим стрільцям на г.Маківка, авт. С. Литвиненко

Серед керівників філій Товариства були Д. Мотуз, В. Бемко, о. Д. Нестайко, о. А. Трух, М. Снітинський, о. В. Тисовський, о. В. Цебровський, І. Сороківський, д-р В. Дичак, проф. Ю. Каменецький, В. Терпелюк, І. Мішкевич, д-р К. Воєвідка, о. Ю. Гірняк, В. Паздрій, о. Л. Магора, М. Чесник, Т. Дяк, М. Кордуба, д-р Н. Гірняк, М. Кордуба, інж. С. Мацкевич, д-р А. Стронціцький, І. Василик, д-р В. Електорович, Г. Наконечний, Р. Харамбура, І. Чмола, о. С. Ничай, о. С. Роздольний.

З метою засвідчення здійснення належної опіки за конкретною стрілецькою могилою членам ТОВМЛ вручали спеціальні грамоти.

Руслан СЕРЦЕЛЕВИЧ
заступник директора ЛКП «Музей «Личаківський цвинтар»

Джерела:

1. ЦДІАУЛ. — ф. 865, оп. 1, спр. 1.
2. ЦДІАУЛ. — ф. 865, оп. 1, спр. 6.
3. ЦДІАУЛ. — ф. 865, оп. 1, спр. 7.
4. ЦДІАУЛ. — ф. 865, оп. 1, спр. 10.
5. Енциклопедія українознавства. У 10-ти томах / Гол. ред. Володимир Кубійович.— Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
6. Гаврилюк О. Н. Збереження пам’яток воєнної історії на західноукраїнських землях у міжвоєнний період: політичний аспект, зміст, результати // Чорноморський літопис: Науковий журнал / Гол. ред.: В. А. Смолій; Відп. секр. І. Ю. Сінкевич. — Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. — Вип. 2. — C. 58—63.
7. З діяльности Тов. Охорони Воєнних Могил. Як вибудовано пам’ятник поляглим у Рогатині // Літопис Червоної Калини: Ілюстрований журнал історії та побуту / Ред.: Л. Лепкий, В. Софронів-Левицький; Відп. ред.: П. Пасіка. — Р. І. — Львів, 1929. — Ч. 3. — С. 11—13.
8. З діяльности Т-ва Охорони Воєнних Могил в Чорткові // Літопис Червоної Калини: Ілюстрований журнал історії та побуту / Ред.: Л. Лепкий, В. Софронів-Левицький; Відп. ред.: П. Пасіка. — Р. ІІ. — Львів, 1930. — Ч. 3. — С. 11.
9. З Товариства Охорони Воєнних Могил // Літопис Червоної Калини: Ілюстрований журнал історії та побуту / Ред.: Л. Лепкий, В. Софронів-Левицький; Відп. ред.: П. Пасіка. — Р. ІІІ. — Львів, 1931. — Ч. 6. — С. 17—18.
10. Каменецький Ю. З діяльности Тов. Охорони Воєнних Могил. Як вибудовано пам’ятник поляглим у Рогатині // Літопис Червоної Калини: Ілюстрований журнал історії та побуту / Ред.: Л. Лепкий, В. Софронів-Левицький; Відп. ред.: П. Пасіка. — Р. ІІ. — Львів, 1930. — Ч. 1. — С. 15.
11. Кабарівський Б. З діяльности Тов. Охорони Воєнних Могил в Кракові // Літопис Червоної Калини: Ілюстрований журнал історії та побуту / Ред.: Л. Лепкий, В. Софронів-Левицький; Відп. ред.: П. Пасіка. — Р. ІІ. — Львів, 1930. — Ч.2. — С. 17.
12. [Лепкий Л.] Л. Л. Де наші памятники минулого? // Літопис Червоної Калини: Ілюстрований журнал історії та побуту / Ред.: Л. Лепкий, В. Софронів-Левицький; Відп. ред.: Т. Мартинець. — Р. І. — Львів, 1929. — Ч. 1. — С. 13.
13. [Лепкий Л.] Л. Л. Де ділися наші памятники (Докінчення) // Літопис Червоної Калини: Ілюстрований журнал історії та побуту / Ред.: Л. Лепкий, В. Софронів-Левицький; Відп. ред.: Т. Мартинець. — Р. І. — Львів, 1929. — Ч. 2. — С. 15.
14. Німчук Ів. Пам’ятники в честь поляглих // Історичний калєндар-альманах Червоної калини на 1928 рік. — Львів; Київ: Накладом Видавництва «Червона Калина», 1927. — С. 155—158.
15. Уніят В. Никифор Гірняк. Життєвий шлях Отамана. — Тернопіль: Астон, 2010. — 232 с.: іл.