Образ жінки як символ нескінченної енергії у творчості Саші Боба

Олександр Рачицький, або ж Саша Боб — ім’я українського митця, яке стає все більш впізнаваним серед шанувальників мистецтва як в Україні, так і за кордоном. У своїй творчості художник-самоук із Білої Церкви занурює нас у світ образів, де сплітаються уява, історія й культура. Його роботи — діалог між мужністю й ніжністю, між силою та мудрістю, між маскулінною сюжетною лінією та сакральною жіночою постаттю. У нашій розмові з Сашею Бобом ми звернулися до однієї з ключових ниток його творчості — до жіночого начала.

Творчість стала для Саші дорогою, яку він розпочав іще дитиною. В дитинстві його надихнув батько, і перші штрихи були спробами передати власні емоції. Згодом він відвідував художні студії, багато експериментував із матеріалами та техніками. Сьогодні його улюбленим інструментом є акрил, адже він дозволяє швидко схоплювати й фіксувати натхнення. Картини Саші, виконані в жанрі фігуративу, вирізняються лаконічністю і водночас глибиною. Авторська деформація пропорцій, сучасна гра з кольорами — усе це створює впізнаваний стиль. У його роботах простота жестів ховає за собою цілий всесвіт символів, наповнений відчуттям гармонії та внутрішньої сили.

Леся Пахарина спеціально для ELLE.UA поговорила з Сашею Бобом про його бачення жіночих образів у мистецтві, про те, як він досягає у своїх роботах гармонії між силою й ніжністю, та що його надихає на відтворення багатогранності жіночої енергії.

У вашому мистецтві добре простежується маскулінна сюжетна лінія в образі козака, воїна. Коли ви вирішили звернутися до жіночого образу?

Я завжди захоплювався тим, як жінки доводили свою спроможність у найрізноманітніших сферах. Чи то в домашніх справах, чи в управлінні державою, чи навіть на війні — вони завжди знаходили спосіб проявити свою силу і відвагу.

Я знаю, що ви надихаєтеся історією. Чи є конкретні жіночі постаті, які вас надихають?

Історія має безліч прикладів: наприклад, княгиня Ольга чи королева Анна Ярославна — ці жінки не просто номінально керували державами, вони змінювали хід подій. Їхні образи — це символи сили, які продовжують вражати й надихати мене дотепер.

Що ви хочете транслювати в цих роботах?

Саме це відчуття безсмертності жіночої енергії я намагався передати у цих роботах. Мені хотілося зазирнути глибше — показати багатогранність жінки, про яку раніше, можливо, не всі задумувались. Це був своєрідний виклик: відійти від маскулінних образів та знайти тонкий баланс між відважністю та ніжністю.

Ви згадали про баланс між відважністю та ніжністю у ваших роботах. Як вам вдається передати цю гармонію через образи?

Зазвичай баланс досягається через поєднання контрастних елементів у кожній деталі. Наприклад, використання міцних, різких ліній для зображення сили поєднується з м`якими кольорами або незвичною фактурою. Для мене важливо, щоб у кожному образі відчувалася не лише зовнішня краса, але й внутрішня енергія написаного образу. Це своєрідна розмова, діалог між силою духу і чутливістю.

Які культурні чи історичні символи ви використовуєте, щоб підкреслити унікальність жіночих образів у ваших роботах?

Мені дуже близьке дослідження історичних постатей, адже, спираючись на них та їхню персональну історію життя, я можу краще звізуалізувати перед своїми очима образ. Створюється більше своєрідних «точок дотику» між історією та моєю уявою, як митця. 

Чи можете ви розповісти про процес створення одного з таких образів? Як він розпочинається — з ідеї, емоції чи історичного контексту?

Процес завжди починається з натхнення, яке може виникнути від історії, книги чи навіть фільму. Наприклад, одна з моїх останніх робіт почалася з дослідження образу потужної сили войовничих жінок-амазонок.

Загалом, амазонки — це міфічний народ войовничих жінок, які відігравали важливу роль у грецькій міфології. Згідно з легендами, вони стали відомими своєю хоробрістю, бойовими навичками та відмовою від традиційних ролей жінок у суспільстві. Це ті образи, на які несвідомо чи свідомо часто спираються образи сучасних жінок, що прагнуть діяти та впливати на зміну нашого майбутнього.

Чи є у ваших роботах приховані сенси або символи, які глядачі не завжди помічають одразу?

Дуже часто символи дійсно присутні. У моїх роботах безліч багатошарових символів: у деяких роботах я приховую деталі, що містять певні історичні чи культурні алюзії. Глядач, який уважно розглядає ці деталі, завжди може знайти щось нове для себе.

Як ви відчуваєте вплив сучасного контексту на створення жіночих образів у вашому мистецтві? Чи є у них зв’язок із подіями сьогодення?

Звісно, сучасний контекст відіграє велику роль. Жінки сьогодні активно борються за свої права і свободи в різних куточках світу, і це не може не впливати на побудову образу сучасних жінок. У моїх роботах я намагаюся показати цю боротьбу, але також і те, що жіноча сила не обмежується лише сучасністю — це частина їхньої історії та сутності.

Що найважливіше для вас у реакції глядачів на ці роботи? Які емоції чи думки ви хочете пробудити у них?

Найбільше мене тішить, коли люди зупиняються перед моїми роботами та відчувають щось глибоке. Я хочу, щоб вони бачили в цих образах не лише естетику, але й відчували енергію, яка резонує з їхньою власною історією чи емоціями.

Як ви вважаєте, чи достатньо сьогодні мистецтво висвітлює жіночий образ, жіночі історичні постаті? Що, на вашу думку, потрібно змінити?

Сьогодні жіночі образи у мистецтві часто представлені, але не завжди з потрібною глибиною. Іноді їх спрощують або романтизують, забуваючи про їхню багатогранність. Я вважаю, що мистецтву слід частіше звертатися до історії, до реальних жіночих героїнь, які не поступаються своєю силою чоловікам, та водночас залишаються унікальними.

Чи плануєте ви в майбутньому розвивати цю тему? Якщо так, то як саме?

Безумовно. У мене вже є кілька ідей для нових робіт, де жіночі образи будуть представлені в ще більш нестандартних історичних та культурних контекстах. Я хочу поєднати історичні мотиви із сучасними темами, такими як стійкість перед викликами нашого часу.

Текст: Леся Пахарина

---