/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F278%2F0a18312af033baa0836d314b2112929a.jpg)
В Українському домі відкрилася виставка «Весна. Жіночі імена бойчукізму»
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F278%2Fd670479c82f267789b62b6f5d5cb2861.jpg)
5 березня у Національному центрі «Український Дім» відкрилася виставка «Весна. Жіночі імена бойчукізму», присвячена поверненню до історії українського модернізму та подоланню забуття творчості жінок-бойчукісток. Виставка є спільним проєктом Національного центру «Український Дім», Lean Art Foundation та ГО «Платформа культурних ініціатив».
У центрі виставки українські мисткині, чиї творчі здобутки, на жаль, були забуті через політичні репресії радянського режиму. Це художниці, які стали частиною бойчукізму — мистецької школи українського модернізму, що сформувалася на початку ХХ століття навколо художника Михайла Бойчука. Її представники прагнули створити нову монументальну мову мистецтва, поєднавши традиції візантійського та давньоукраїнського сакрального малярства з ідеями європейського модернізму. Художники цієї школи працювали з монументальним живописом, графікою та книжковою ілюстрацією, звертаючись до тем повсякденного життя, праці й культури. Цей напрям є унікальним явищем українського мистецтва, адже він намагався сформувати власну національну художню мову, спираючись на історичну традицію та водночас відповідаючи модерним пошукам ХХ століття. У 1930-х роках бойчукізм був оголошений радянською владою «націоналістичним» напрямом, а більшість його представників зазнали репресій, через що значна частина їхніх творів була знищена або втрачена.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F278%2F1db58fb6174e91e4b4af2300e4ae2e7f.jpg)
Засновник онлайн-музею бойчукізму Сергій Комбарянов, колекціонер і фундатор проєкту, запропонував зосередити увагу на творчості жінок-бойчукісток, які довго залишалися в тіні. Для виставки вдалося зібрати близько 200 робіт 15 мисткинь, серед яких Софія Налепінська-Бойчук, Оксана Павленко, Антоніна Іванова, Ярослава Музика, Віра Бура-Мацапура, Марія Котляревська та інші.
«Ця ідея виникла у Сергія Комбарянова, колекціонера і засновника онлайн-музею бойчукізму, який має велику приватну збірку. Він запропонував зробити виставку, спрямовану на повернення жіночих імен у контекст бойчукізму. З того часу ми активно працювали та досліджували цю тему», — розповідає кураторка виставки Тетяна Гаук.
Роботи художниць збирали в музеях, архівах та приватних колекціях. Проте багато з них нині недоступні. Частину з них було знищено, ще частину втрачено, і невідомо, яка їх доля. А також деякі роботи, що вдалося зберегти, евакуйовані через російську агресію. За словами кураторів, питання, які саме роботи виставляти, не ставилось — все сконцентрувалося на тому, які роботи взагалі вдалося зберегти та отримати до них доступ.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F278%2F68ab47924e46696f2c200d03f209f494.jpg)
Репресії української творчості радянським режимом мали серйозний вплив на збереження спадщини мисткинь. Після масових репресій художників школи в часи радянського терору бойчукізм був оголошений ворогом, а його твори піддалися знищенню. Архіви були знищені, розписи зафарбовані, а імена стерті з публічного простору. Багато робіт знищували самі художниці, остерігаючись переслідувань. Проте жорстоких покарань вдалося уникнути не всім бойчукісткам. Наприклад, Софія Налепінська-Бойчук у 1927 році сміливо зображала реалії голоду серед українського народу. У 1937 році радянська влада вирішила її розстріляти.
Попри складні випробування, спроби знищити творчість та непрості долі мисткинь, виставка зовсім не про це. Вона про збереження та відновлення. В атмосфері страху і тотального контролю саме бойчукістки стали тими, хто зберіг пам’ять і в таємниці зберіг фрагменти спадщини бойчукістів: ескізи, роботи та спогади. Завдяки їхній особистій відвазі й усвідомленій відповідальності перед майбутнім бойчукізм не зник повністю, і настав момент, коли його можна було знову назвати його ім’ям.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F278%2Ff5232a5a41f4b979d04fd6f6cc8672c1.jpg)
Їхню присутність намагалися знищити, художню мову забороняли, а імена викреслювали з канону. Проте все одно не змогли цього зробити.
«Виставка має головну цінність саме в тому, що це все збереглося. Попри всю страшну історію початку ХХ століття, навіть теперішню повномасштабну війну, евакуацію музейних колекцій ці твори все одно тут. Вони залишилися в Україні. Їх можна дістати, їх можна показати і побачити. Мені здається, що для самих мисткинь, якщо так можна сказати, було б радісно опинитися серед своїх подруг, серед своїх поплічниць. Це відчуття присутнє», — наголошує Тетяна Гаук.
На виставці здебільшого представлені графічні роботи, серед яких ескізи, замальовки та портрети. Вони відображають чіткий зв’язок із культурою того часу і створюють неповторний образ епохи. Особливо важливою є спільність робіт, яка не завжди очевидна у візуальних елементах, адже кожна мисткиня мала індивідуальний стиль. Але їхня спільність простежується в сюжетах, таких як образи подруг, присутність яблуневих дерев та книжок на картинах. Виставка показує, як унікальні особистості, незважаючи на політичні й соціальні обставини, стали важливою частиною мистецької традиції, наповнюючи український модернізм новими ідеями і голосами.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F278%2F836a8b017c4cbe94df143e41cb395f53.jpg)
Виставка буде відкрита для відвідувачів до 12 квітня 2026 року.
Вартість вхідного квитка — 180 грн, для пільгових категорій — 90 грн.
Вхід безкоштовний для пенсіонерів, дітей до 7 років, осіб з інвалідністю I–II групи, ветеранів, чинних військовослужбовців, учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і працівників музеїв.
Адреса: вул. Хрещатик, 2, Український Дім.
- #виставка
- #мистецтво
- #Український дім
Найпопулярніше за тиждень
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті
