/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F278%2F6033cb360d7c5c05c7a98f0d2a39ff11.jpg)
Як архітектура допомагає долати соціальну нерівність у містах: досвід Мехіко та Боготи
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F278%2F6033cb360d7c5c05c7a98f0d2a39ff11.jpg)
У багатьох містах Латинської Америки віддалені райони історично мали значно гірший доступ до ресурсів. Йдеться не лише про житло, транспорт чи громадські послуги.
Не менш важливим є доступ до громадських просторів, де люди можуть зустрічатися, навчатися, відпочивати та брати участь у житті громади, пишуть журналісти видання ArchDaily. На прикладі Мехіко та Боготи видання пояснює, як громадські простори можуть змінювати міста.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F278%2F9ec4774b3da95840ed8043f394190815.jpg)
Замість сміттєвої станції — бібліотека
Наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років Богота переглядала підхід до розвитку громадської інфраструктури. Один із результатів — створення мережі великих публічних бібліотек (megabibliotecas) у різних районах міста.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F278%2F0c610046d558c5d44d97899558788ec2.jpg)
Найвідомішим проєктом стала Biblioteca El Tintal, яку відкрили в будівлі колишньої станції перевантаження сміття за проєктом архітектора Даніеля Бермудеса.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F278%2F47a28416608c441eacf1b1dfbd298e1a.jpg)
«Архітектори використали ці особливості як основу для створення просторів для читання, зустрічей, громадських заходів та навчання. Проєкт став частиною міської програми BibloRed, у межах якої бібліотеки почали розглядати не лише як місця для книг, а й як центри освіти, культури, цифрової грамотності та громадської активності», — пише видання.
Мехіко: мережа громадських центрів PILARES
У столиці Мексики проблему вирішували інакше. Місто створило мережу громадських центрів PILARES у районах із найменшим доступом до державних послуг.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F278%2F28bf9448f84056e744a6fb94652c236c.jpg)
Спершу це була мережа «кібершкіл», що забезпечували доступ до комп’ютерів, інтернету та дистанційної освіти. А з 2018 року проєкт перетворився на масштабну систему центрів, які поєднують освіту, культуру, спорт і підтримку підприємництва.
Один із найбільших — PILARES Presidentes de México в районі Істапалапа — одному з найбільш густонаселених і соціально вразливих районів Мехіко.
У одній будівлі поєднали:
- кібершколу;
- майстерні шовкодруку;
- ювелірну майстерню;
- простір для навчання сантехнічній справі;
- кулінарні класи;
- спортивні майданчики;
- залу для танців і йоги;
- громадський город;
- простори для розвитку малого бізнесу та професійного навчання.
/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F278%2F4440c1de204601107836e7d8d6ca9b7c.jpg)
Дві моделі — одна мета
Журналісти ArchDaily підсумовують: бібліотека El Tintal і мережа PILARES демонструють різні підходи до розв’язання однієї проблеми.
У Боготі це одна масштабна громадська інституція, що трансформує конкретне місце.
У Мехіко — система центрів, рівномірно розміщених по всьому місту, щоб необхідні ресурси були максимально близько до мешканців.
«Жоден із цих проєктів не усунув соціальну нерівність повністю. Район Кеннеді у Боготі й досі залишається одним із найбільш густонаселених, а Істапалапа — одним із найменш забезпечених районів Мехіко», — йдеться у матеріалі.
Втім, ці проєкти доводять, що міська нерівність визначається не лише місцем проживання людей, а й тим, до яких можливостей вони мають доступ поруч зі своїм домом.
Коментарі:
*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті
