Китай встановив найбільший магніт для «штучного сонця», яке генеруватиме чисту енергію

Наприкінці червня в Китаї завершили випробовувати велетенський магніт вагою 582 тонни, який є ключовим елементом так званого «штучного сонця» — термоядерного реактора (зірка Сонце є природним термоядерним реактором).

Раз на кілька місяців у медіа з’являються гучні заголовки про китайське «штучне сонце», до більшості з яких варто ставитися скептично, але саме ця подія заслуговує на увагу, коментує Yahoo.Tech.

Надпровідний магніт у формі пончика 21 метр завдовжки і 12 метрів у ширину важить більше, ніж повністю завантажений Boeing 747. Це найбільший магніт із коли-небудь створених для термоядерного реактора. Він зберігає приблизно втричі більше енергії, ніж аналогічні магніти проєкту ITER у Франції. Випробування проводив Китайський інститут фізики плазми.

Реакція термоядерного синтезу дозволить отримувати значну кількість енергії без викидів діоксиду вуглецю та небезпеки радіації.

Китайський проєкт EAST — це токамак, тороїдальна установка для магнітного утримання плазми. Реакції термоядерного синтезу відбуваються у високотемпературній плазмі, яку стабілізує магнітне поле.

Магнітна система захоплює плазму за температури понад 100 мільйонів градусів Цельсія, аби та не торкалася поверхонь. Для порівняння, температура в ядрі Сонця становить близько 15 мільйонів градусів.

Термоядерні реакції були відкриті у 1930-х роках, і до середини ХХ століття дослідження проходили під грифом «секретно». Цей спосіб генерації енергії має чимало переваг:

• практично невичерпні запаси пального (водень із морської води),
• неможливість некерованої реакції синтезу (якщо плазма охолоджується, реакція просто зупиняється),
• відсутність продуктів згоряння,
• незначна кількість радіоактивного сміття.

Однак знадобиться ще кілька десятиріч, доки промислове використання термоядерного синтезу стане можливим, зокрема комерційно виправданим.

Китайський токамак сподіваються запустити у 2030-2035 році, але це буде лише пілотний етап. Комерційні термоядерні мережі, як зауважує видання, реалістичніше очікувати у 2040-х–2050-х роках.

Коментарі:

*Ці коментарі модеруються відповідно до наших правил ком’юніті