Як франківці відстоюють зелену ділянку біля міського озера: системним тиском та візією майбутнього

2 серпня 2024 року Івано-Франківська міська рада проголосувала за оголошення інвестиційного конкурсу на будівництво реабілітаційно-оздоровчого комплексу між вулицею Романа Гурика та міським озером. Йшлося про комунальну ділянку площею 1,1366 гектара.

Учасники ініціативи проти будівництва Парк Ветеранів України наголошують, що місту потрібен реабілітаційний центр. Однак спосіб, у який його запропонували реалізувати, викликав у частини громади запитання. Містяни говорили, що до голосування не було широкого публічного обговорення. Представлена згодом концепція передбачала будівництво на комунальній ділянці кількох споруд загальною площею приблизно п’ять тисяч квадратних метрів. У них планували розмістити приміщення для реабілітації, спортзали й басейни, а також кафе, освітні заклади та, ймовірно, приватний дитсадок.

Рішення міськради викликало спротив частини містян. Серед противників проєкту були ветерани, військовослужбовці та їхні родини. Вони наголошували, що реабілітаційний центр місту потрібен, але для нього можна знайти іншу ділянку або приміщення. На їхню думку, безбар’єрний зелений парк із місцями для тихого відпочинку також може стати частиною відновлення ветеранів і простором, де вони проводитимуть час із родинами.

Тим часом навколо озера вже зведено чимало житла, а незабудованих територій залишається дедалі менше. Саме тому звістка про можливе будівництво швидко вивела конфлікт за межі сусідських чатів.

У цій статті «Хмарочос» розповідає, як франківці перейшли від обурення рішенням міськради до толок, петицій, роботи з документами та власної концепції парку. Про те, як формувалася ініціатива і чому боротьба за територію досі не завершена, ми поговорили зі співзасновником ГО «Парк Ветеранів України» Максимом Сичем.

Що робила громада?

Однією з перших реакцій на рішення міськради стала акція біля адміністративної будівлі. У день голосування проти забудови виступили понад два десятки людей. Згодом на сайті міськради з’явилися дві петиції: про мораторій на будівництво в зеленій зоні та на підтримку реабілітаційного центру з облаштуванням території біля озера. Обидві набрали необхідну кількість голосів, однак інвестиційний конкурс після цього не скасували.

Тоді частина франківців вирішила не обмежуватися петиціями й дописами в соцмережах. Люди почали регулярно зустрічатися безпосередньо на ділянці, збирати підписи проти забудови та обговорювати подальші дії.

За словами Максима Сича, чимало мешканців хотіли захистити територію, але спочатку не розуміли, як саме можуть допомогти. Одним зі зрозумілих способів долучитися стали толоки. Щонеділі франківці розчищали територію, прибирали сміття й косили траву. Там само проводили зустрічі, кінопокази просто неба та інші відкриті заходи.

За перші два місяці учасники ініціативи організували три зустрічі з мешканцями, чотири толоки та кілька кінопоказів.

Відкриті заходи давали людям простий спосіб долучитися, прийти на толоку, допомогти інструментами, поширити інформацію або познайомитися з іншими учасниками ініціативи. Водночас регулярна присутність містян мала показати, що ця ділянка не є порожньою землею, яка чекає на інвестора. Територією вже користуються люди, готові вкладати в неї власний час і працю.

Паралельно з толоками франківці збирали підписи проти забудови. Представники ініціативи вимагали не призупинити, а офіційно скасувати інвестиційний конкурс. За словами заступниці голови ГО «Парк Ветеранів України» Аліни Садовської, на сесію міськради, де розглядали це питання, прийшло багато людей.

2 жовтня 2024 року прихильники та противники будівництва зустрілися з представниками міської влади й журналістами. Після зустрічі міський голова Руслан Марцінків повідомив, що на найближчій сесії запропонує скасувати інвестиційний конкурс.

Остаточне рішення депутати ухвалили 14 листопада, тоді 34 обранці проголосували за скасування конкурсу.

Учасники ініціативи водночас наголошували, що не заперечують потреби в реабілітації військових. Їхня позиція полягала в тому, що допомога ветеранам не обов’язково має бути пов’язана з комерційним будівництвом на зеленій території. На їхню думку, інклюзивний парк біля води також може бути частиною відновлення — місцем для прогулянок, спокійного відпочинку, фізичної активності та зустрічей із близькими.

Фізична терапевтка Анна Азарова розповідала, що у спілкуванні з військовими, які поверталися з фронту, чула від них запит на тишу, прогулянки навколо озера та можливість споглядати краєвиди. За її словами, комфортний безбар’єрний парк може бути частиною реабілітації.

Представники ГО «Парк Ветеранів України» пропонували знайти для повноцінного реабілітаційного центру іншу ділянку або приміщення. У грудні 2024 року Аліна Садовська розповіла, що організація долучилася до міської комісії, яка займалася цим питанням. За її словами, на першому засіданні комісії вже розглядали альтернативні ділянки.

Скасування конкурсу стало першим результатом спільних дій мешканців Франківська. Утім, рішення стосувалося лише частини території. Земля, на якій громада пропонує створити парк, складається з кількох ділянок із різним юридичним статусом.

Чому скасування конкурсу не розв’язало проблему

Територія, на якій активісти пропонують створити парк, охоплює приблизно чотири гектари. Проте юридично її поділено на дві частини.

Менша перебуває в комунальній власності. Саме для неї у 2024 році оголосили інвестиційний конкурс. Після його скасування міська рада змінила цільове призначення землі на зелені насадження загального користування та передала її в постійне користування комунальному підприємству «Центр розвитку міста та рекреації».

Більша ділянка площею 2,82 гектара залишається в оренді ТОВ «Розважально-відпочинковий центр “Гаразд”». Наприкінці 2020 року місто передало компанії цю землю в оренду на 12 років, тобто до кінця 2032 року.

Відносини міста з орендарем почалися задовго до протестів 2024 року. Компанія користувалася спірною землею ще до того, як у 2011 році сторони уклали договір оренди чотирьох гектарів. Згодом між ними виникли судові спори. У 2020 році вони дійшли мирової угоди: приблизно 1,18 гектара повернули місту, а 2,82 гектара передали компанії в оренду на 12 років.

Саме орендована земля залишається головним предметом суперечки. Скасування інвестиційного конкурсу захистило від нової забудови комунальну частину, але не припинило чинного договору оренди на решту території.

У грудні 2025 року міський голова повідомив, що орендар поки не готовий відмовлятися від ділянки. Серед можливих варіантів Руслан Марцінків назвав її обмін або викуп для суспільних потреб.

Представники ГО «Парк Ветеранів України» хочуть об’єднати обидві ділянки в один парк без капітальної забудови. Остаточного рішення щодо орендованих 2,82 гектара поки немає.

Яким громада бачить майбутній парк

Після скасування інвестиційного конкурсу учасники ініціативи не зупинилися. Вони вирішили підготувати власне бачення території, щоб запропонувати місту альтернативу комерційній забудові.

Над ескізним проєктом частково на волонтерських засадах працювала команда архітекторів. Концепцію вирішили розробляти не лише для комунальної ділянки, а для всієї зеленої території площею приблизно чотири гектари.

Однак учасники ініціативи не хотіли, щоб майбутній вигляд парку визначало лише вузьке коло активістів або архітекторів. Тому спочатку вони запросили мешканців міста до спільного обговорення.

23 лютого 2025 року понад 50 франківців взяли участь у воркшопі, присвяченому майбутньому парку. Учасників поділили на шість груп. Вони визначали, які зони потрібні на території, чим їх наповнити та якою може бути меморіальна частина.

Серед пропозицій були безбар’єрні доріжки, адаптивні тренажери, місця для тихого відпочинку, дитяча зона і простір для громадських подій. Окремо учасники говорили про необхідність зберегти наявні дерева, врахувати природний рельєф і не перевантажувати територію новими об’єктами.

Архітектор Остап Дольний, який долучився до обговорення, зазначав, що парк має поєднувати рекреаційну, меморіальну та реабілітаційну функції. Для цього, за його словами, до подальшої роботи потрібно залучати реабілітологів і військових, які проходили відновлення після поранень.

Пропозиції, зібрані під час воркшопу, передали архітекторам. На їхній основі команда підготувала ескізний проєкт парку.

13 липня 2025 року його представили на громадських слуханнях. Під час зустрічі мешканці могли залишити коментарі та пропозиції для подальшого доопрацювання. На обговорення винесли проєкт усієї чотиригектарної території — і комунальної частини, і землі, яка залишається в оренді. Так ініціатива хотіла показати своє бачення зеленої зони як цілісного простору.

У проєкті передбачили простір для вшанування загиблих захисників і захисниць, зони тихого відпочинку та фізичної активності. Водночас автори намагалися залишити територію максимально природною — без суцільного мощення і надмірної кількості споруд.

Під час слухань також збирали підписи під колективними зверненнями до міської влади та орендаря більшої частини території.

Ескізний проєкт не є остаточним планом будівництва чи благоустрою. Для його реалізації потрібні подальше проєктування, рішення міськради, фінансування і, найскладніше, домовленість щодо орендованої землі.

Як громада веде діалог із містом та орендарем

Після того як орендар повідомив, що поки не готовий відмовлятися від 2,82 гектара землі, міський голова Руслан Марцінків оголосив про створення робочої групи для пошуку компромісу. За словами мера, до неї мали ввійти активісти, депутати, землевпорядники та юристи.

Перше засідання робочої групи відбулося 10 лютого 2026 року. За повідомленням ГО «Парк Ветеранів України», групу створили розпорядженням міського голови, а до її складу ввійшли представники міської влади, ТОВ «РВЦ “Гаразд”» та громадської організації. Під час зустрічі представники ГО повторили свою позицію: вся зелена територія має залишитися вільною від забудови.

Міський голова визнавав, що без згоди орендаря місто не може просто змінити цільове призначення землі. Серед можливих варіантів він називав обмін ділянки або її викуп для суспільних потреб.

На момент підготовки матеріалу остаточної домовленості немає. Комунальну частину вже відвели під зелені насадження загального користування. Натомість майбутнє орендованих 2,82 гектара залишається невизначеним.

Висновок

Історія Парку Ветеранів України ще не завершилася. Громада домоглася скасування інвестиційного конкурсу, але не повернула всю територію під контроль міста. Франківцям вдалося захистити від забудови меншу, комунальну частину ділянки, залучити міську владу до діалогу та розробити власне бачення цього простору. Однак більшість зеленої території досі залишається в оренді приватної компанії.

Громадянська участь у цій історії не обмежилася петицією або однією акцією. Мешканці збирали підписи, приходили на сесії міськради, проводили толоки, залучали журналістів, архітекторів та інших фахівців, організовували публічні обговорення.

Не всі ці дії одразу дали результат. Петиції не зупинили конкурс, а його скасування не розв’язало питання орендованої землі. Проте кожен наступний крок спирався на попередній. Публічні заходи допомогли об’єднати людей, створення громадської організації — представляти їхню позицію, а воркшоп і громадські слухання — перетворити протест на конкретну пропозицію.

За словами Максима Сича, після скасування інвестиційного конкурсу робота громади не завершилася. Тепер учасники ініціативи разом із комунальним підприємством працюють над облаштуванням меншої, комунальної частини території та продовжують домагатися збереження орендованих 2,82 гектара.

Водночас часу для пошуку компромісу може залишатися дедалі менше. Станом на момент підготовки матеріалу забудовник має всі необхідні документи та дозволи, щоб розпочати будівництво на орендованій ділянці. Формально для початку робіт йому вже не потрібно чекати на нові рішення міської ради чи завершення переговорів із громадою.

Тому майбутнє більшої частини території залишається не просто невизначеним, а критично вразливим. Поки робочі групи проводять засідання, сторони обговорюють обмін або викуп землі, а активісти продовжують толоки та публічні кампанії, будівельна техніка може з’явитися тут будь-якої миті.